06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 280/3690/21
адміністративне провадження № К/990/8728/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Виробничий структурний підрозділ «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства «Українська залізниця») до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року (суддя Дєєв М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року (судді: Коршун А.О. (головуючий), Панченко О.М., Сафронова С.В.) у справі № 280/3690/21.
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Виробничий структурний підрозділ «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства «Українська залізниця») (далі - позивач, платник податків, Товариство, АТ «Українська залізниця») звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, контролюючий орган, СМУ ДПС по роботі з ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2021 № 111/32-00-07-01-03-29.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.05.2021 № 111/32-00-07-01-03-29 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням положень законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СМУ ДПС по роботі з ВПП від 17.05.2021 № 111/32-00-07-01-03-29.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.05.2021 № 111/32-00-07-01-03-29 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог законодавства, а також законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем було здійснено вперше плату за ліцензію на право зберігання пального - 25.08.2020, а після отримання позивачем нових рахунків 24.09.2020 позивач повторно сплатив плату за видачу ліцензії. Крім того, контролюючим органом до судів першої та апеляційної інстанцій не було надано доказів отримання позивачем розпорядження №352-р 09.09.2020, яким позивачу анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального за відповідною датою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, СМУ ДПС по роботі з ВПП подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Українська залізниця» у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СМУ ДПС по роботі з ВПП було проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт перевірки № 563/28-10-51-09/40075815 від 26.11.2020.
Згідно висновків вказаного акта перевірки № 563/28-10-51-09/40075815 від 26.11.2020 перевіркою було встановлено наступні порушення пп. 230.1.2, пп. 230.1.3, п. 230.1 ст. 230, п. 12, п. 21 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»: відсутня ліцензія на право зберігання пального за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 80-А по акцизному складу з уніфікованим номером № 1011228 за період з 09.09.2020 до 25.09.2020, що призвело до безліцензійної діяльності за даною адресою у періоді з 09.09.2020 по 25.09.2020; не обладнано резервуари № 1 та № 2 на акцизному складі з уніфікованим номером № 1011228 витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які відповідають вимогам п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України та не зареєстровано їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; не сформовано та не передано засобами електронного зв'язку дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця, про обсяг обігу пального по акцизному складу з уніфікованим № 1011228 за звітні періоди: січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року та не подано за відповідні звітні періоди довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального, форма яких затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 18.06.2019 № 248).
На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 № 00002445109 про застосування штрафних санкцій у розмірі 547 000,00 грн. Рішенням ДПС України від 01.04.2021 № 7362/6/99-00-06-03-01-06 вказане податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 № 00002445109 скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у сумі 7000,00 грн та залишено без змін в іншій частині.
Внаслідок чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2021 № 111/32-00-07-01-03-29, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 540 000,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «Українська залізниця» отримало ліцензію на зберігання пального від 06.09.2019 № 08300414201900079 з терміном дії з 06.09.2019 до 06.09.2024 за адресою місця зберігання: м. Запоріжжя, вул. Кругова, 80-А, акцизний склад (уніфікований номер 1011228).
09.09.2020 розпорядженням № 352-р анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, у зв'язку з ненадходженням заяви від суб'єкта підприємницької діяльності. На підставі заяви платника податку, згідно розпорядження від 25.09.2020 № 382-р для АТ «Українська залізниця» видано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 25.09.2020 № 08300414202001563 з терміном дії з 25.09.2020 до 25.09.2025 за адресою місця зберігання: м. Запоріжжя, вул. Кругова, 80-А, акцизний склад (уніфікований номер 1011228).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем було здійснено плату за ліцензію на право зберігання пального - 25.08.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 2987793, отримувачем коштів за вказаним платіжним дорученням є УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя, при цьому така сплата була здійснена за старими рахунками. Після отримання позивачем нових рахунків, 24.09.2020 позивач повторно сплатив плату за видачу ліцензії.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.09.2019 по 01.09.2020 на акцизний склад № 1011228 (м. Запоріжжя, вул. Кругова, 80-А) надійшло 45921,11кг дизельного палива, а станом на 03.09.2020 залишок дизельного палива склав 0,00 кг.
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, зокрема, положень пункту 230.1 статті 230 ПК України, зазначає, що контролюючим органом було встановлено зберігання позивачем пального (за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 80-А по акцизному складу з уніфікованим номером № 1011228) за період з 09.09.2020 до 25.09.2020 без ліцензії на право такого зберігання, із застосуванням рівнеміра-лічильника та розливної колонки на місці відпуску пального, що не відповідають вимогам законодавства та не мають позитивний результат повірки або оцінку відповідності, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
11. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
12. Щодо доводів контролюючого органу, що позивачем здійснювалось зберігання пального (за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 80-А по акцизному складу з уніфікованим номером № 1011228) за період з 09.09.2020 до 25.09.2020 без наявності відповідної ліцензії, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень підпунктів 14.1.6, 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального; розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. Згідно з положеннями статті першої Закону № 481/95-ВР: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно з положеннями статті п'ятнадцятої Закону № 481/95-ВР імпорт і оптова торгівля алкогольними напоями здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії на оптову торгівлю. Експорт алкогольних напоїв здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності на підставі ліцензії на виробництво або ліцензії на оптову торгівлю Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Крім того, положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено порядок та підстави призупинення ліцензії та її анулювання. Так, дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів); рішення суду про встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; рішення суду про встановлення факту переміщення суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях; отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Згідно з положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що АТ «Українська залізниця» отримало ліцензію на зберігання пального від 06.09.2019 № 08300414201900079 з терміном дії з 06.09.2019 до 06.09.2024 за адресою місця зберігання: м. Запоріжжя, вул. Кругова, 80-А, акцизний склад (уніфікований номер 1011228). Позивачем було здійснено плату за ліцензію на право зберігання пального - 25.08.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 2987793, отримувачем коштів за вказаним платіжним дорученням є УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя, однак така сплата була здійснена за старими рахунками. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що органи Державної казначейської служби України відкривають нові рахунки для зарахування платежів до Державного бюджету, у тому числі для сплати збору за отримання ліцензії на право зберігання пального, а Державна податкова служба та її територіальні органи забезпечують оприлюднення цих рахунків на офіційному сайті ДПС (у відповідності до положень підпункту 77 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 06.03.2019). З урахуванням того, що плата за ліцензію на право зберігання пального зараховується до місцевих бюджетів та видача ліцензії здійснюється територіальним органом ДПС за місцем знаходження об'єкта ліцензування (місто Запоріжжя) такі рахунки були оприлюднені на офіційному веб-порталі Головного управління ДПС у Запорізькій області, і відразу після отримання позивачем нових рахунків для здійснення плати за ліцензію на право зберігання пального ним повторно 24.09.2020 сплачено за видачу такої ліцензії, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 3067270. В подальшому на підставі заяви позивача, згідно розпорядження № 382-р від 25.09.2020 було видано ліцензію АТ «Українська залізниця» на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 08300414202001563 з терміном дії з 25.09.2020 до 25.09.2025 за адресою місця зберігання: м. Запоріжжя, вул. Кругова, 80-А, акцизний склад (уніфікований номер 1011228).
Суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях зазначили, що 09.09.2020 розпорядженням Головного управління ДПС у Запорізькій області № 352-р анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, у зв'язку з ненадходженням заяви від суб'єкта підприємницької діяльності, а таке рішення не було отримано позивачем.
Колегія суддів зазначає про безпідставність таких висновків судів попередніх інстанцій, оскільки зазначене не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Так, в матеріалах справи наявна заява позивача про анулювання дії ліцензії на зберігання пального від 06.09.2019 № 08300414201900079 з 09.09.2020. Крім того, матеріалами справи підтверджується отримання вказаного рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 352-р позивачем. Таким чином, суди попередніх інстанцій всупереч вимог статті 90 КАС України не дотримались принципу щодо безстороннього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів у цій частині. Поряд з цим, Суд враховує, що відповідно до припису частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Суд зазначає, що вказане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, контролюючим органом було застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу за зберігання пального без наявності ліцензії у період з 09.09.2020 до 25.09.2020 на підставі абз. 9 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, оскільки відповідачем за змістом вказаного акта перевірки було встановлено наявність залишків дизельного пального (у кількості 57 л) на акцизному складі позивача.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами, що згідно облікових (первинних) документів позивача станом на 03.09.2020 на акцизному складі з уніфікованим номером № 1011228 залишок дизельного палива становив « 0». Так, в період з 01.09.2019 по 01.09.2020 на акцизний склад № 1011228 надійшло 45921,11кг дизельного палива: 2019 рік - 39121,11 кг та 2020 рік - 6800,00 кг. Для виконання виробничих процесів дизельне паливо в період з 01.09.2019 по 01.09.2020 було видане в кількості 45532,11кг (2019 рік - 39120,11 кг, 2020 рік - 6412,00 кг). Станом на 01.09.2020 згідно бухгалтерського обліку залишок дизельного палива на акцизному складі склав 389,00 кг. 01.09.2020 згідно добової відомості № 113 від 01.09.2020був заправлений автобус ЛАЗ 699 державний № АА 9718 ТЕ в кількості 305,30 кг та 02.09.2020 згідно добової відомості № 114 від 02.09.2020 був заправлений екскаватор Hidromek НМК 102В державний № НОМЕР_1 в кількості 83,70 кг. Загальна кількість дизельного палива, яка була видана з акцизного складу №1011228, складає 389,0кг. Таким чином, встановлено, що станом на 03.09.2020 залишок дизельного палива склав 0,00 кг.
Акт перевірки не містить даних (оскільки у акті перевірки зазначено, що наявність залишків пального (дизельне пальне - 57 л) відповідачем встановлено станом на 17.11.2020), а контролюючим органом не було надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів зберігання позивачем пального саме за період з 09.09.2020 до 25.09.2020. Тобто, матеріали справи не містять доказів зберігання позивачем пального у період з 09.09.2020 до 25.09.2020 без наявності відповідної ліцензії. Відповідач не заявляв про наявність доказів протилежного та такі до справи не надав.
Таким чином, колегія суддів зазнача, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у діях позивача складу вказаного податкового правопорушення, а тому, з урахуванням встановлених у справі, що розглядається, обставин справи, а також враховуючи положення статті 15 Закону № 481/95-ВР суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 9 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР за зберігання пального без наявності ліцензії.
Щодо доводів контролюючого органу про не обладнання позивачем резервуарів на акцизному складі з уніфікованим номером № 1011228 витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які відповідають вимогам п. 230.1 ст. 230 ПК України, а також наявності залишків палива, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Згідно з положеннями підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Так, у справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що на акцизному складі з уніфікованим номером № 1011228 відповідний резервуар та паливно-роздавальна колонка № 158/163 вилучені з експлуатації, на резервуари № 1 та № 2 (який знаходиться в експлуатації) наявні свідоцтва про технічний контроль засобу вимірювальної техніки № 231 та № 232 від 25.10.2019 чинні до 25.10.2024, а на паливно-роздавальну колонку «Геркон 01-1 КЕД-50-0,25-1-І», що приєднана до резервуару № 2, є позитивний результат повірки - свідоцтво № 159 від 06.09.2020 дійсне до 06.09.2021, така виконує функції витратоміру-лічильника, що відповідає вказаним вимогам чинного законодавства, що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав застосування контролюючим органом до позивача до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.05.2021 № 111/32-00-07-01-03-29 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.
13. Судами першої та апеляційної інстанцій у зазначеній частині в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у відзиві на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
14. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м'якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року слід залишити без задоволення.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 280/3690/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Гончарова