06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/10411/21
адміністративне провадження № К/990/22307/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі №640/10411/21 за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду скарг про вчинення прокурором дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурорів, Четвертої кадрової комісії, Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №5дп-21 від 14 січня 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» на ОСОБА_1 . Кадрової комісії з розгляду скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурорів;
- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії від 20 січня 2021 року про неуспішне проходження ним атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури Хоменка О.М. від 15 березня 2021 року №258к про звільнення його з посади прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а також у зв'язку із застосуванням дисциплінарного стягнення за неналежне виконання службових обов'язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 16 березня 2021 року;
- поновити його на посаді прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області. У разі створення Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури поновити його на аналогічній посаді в Баришівський відділ Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури та органах прокуратури з 16 березня 2021 року;
- стягнути з Київської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 16 березня 2021 року до дня поновлення на посаді;
- стягнути з Київської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора в рівних частинах на його користь судові витрати.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії з розгляду скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурорів №5дп-21 від 14 січня 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» на ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії №169 від 20 січня 2021 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Київської обласної прокуратури Хоменка О.М. від 15 березня 2021 року №258к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а також у зв'язку із застосуванням дисциплінарного стягнення за неналежне виконання службових обов'язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 1, 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 16 березня 2021 року.
Поновлено ОСОБА_1 з 17 березня 2021 року на посаді, яка рівнозначна посаді прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області у Броварській окружній прокуратурі Київської обласної прокуратури та органах прокуратури.
Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 17 березня 2021 року до дня поновлення на посаді в розмірі 177117,50 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалами Верховного Суду від 23 березня 2023 року, 24 квітня 2023 року та від 23 травня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року повернуті скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
21 червня 2023 року позивач вчетверте засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах про звільнення з публічної служби із застосуванням двох і більше підстав, а саме пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) та пунктів 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (у зв'язку з застосуванням дисциплінарного стягнення за неналежне виконання службових обов'язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд наголошує, що зазначеним доводам скаржника судом касаційної інстанції вже надавалась правова оцінка в ухвалі від 23 травня 2023 року, зокрема Верховний Суд зазначив, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не зазначено який саме висновок за результатами розгляду касаційної скарги має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права. Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Проте зі змісту повторно поданої касаційної скарги вбачається, що скаржник формально підійшов до оформлення вже цієї касаційної скарги, оскільки останнім не було враховано роз'яснення Верховного Суду щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, з огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд відхиляє формальне посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм чинного законодавства та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі №640/10411/21 за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду скарг про вчинення прокурором дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурорів, Четвертої кадрової комісії, Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур