06 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/4916/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В. Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради (далі - відповідач, скаржник)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023
у справі № 904/4916/22
за позовом Приватного підприємства "Фірма "ФБМ"
до Дніпровської міської ради
про визнання протиправними дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень та про зобов'язання вчинити певні дії,
Дніпровська міська рада 16.06.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 у справі № 904/4916/22. Також, скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/4916/22 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 про закриття провадження у справі № 904/4916/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається відповідна підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена частиною другою статті 287 ГПК України, а також обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас оскаржувана постанова, ухвалена за результатом перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі (п.13 ч.1 ст. 255 ГПК України) належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).
Наведена вище скаржником у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) підпадає під дію положення пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України.
Проте, в порушення вищенаведених процесуальних вимог, при поданні касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, яку ухвалено за результатом перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, скаржник не посилається на відповідну підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України у разі оскарження судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд також звертає увагу на обраний предмет касаційного оскарження.
Також звертає увагу на структуру статті 287 ГПК України, яка складається з підпунктів, частин, абзаців.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений правом самостійно визначати підстави касаційного оскарження.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга, з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення, за результатом перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу, оскільки скаржником не зазначено підстави при касаційному оскарженні судового рішення, зазначеного у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України, у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та подати до суду касаційну скаргу в новій редакції, з огляду на предмет касаційного оскарження.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Дніпровської міської ради підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
1) касаційної скарги в новій редакції із урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження.
2) доказів надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам даної справи.
3) документа на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 904/4916/22 - залишити без руху.
2. Надати Дніпровській міській раді, строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. О.Копиленка, 6, м. Київ, 01016., або через підсистему "Електронний суд".
3. Роз'яснити Дніпровській міській раді, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Суховий