27 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 917/1175/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Лещенко Л. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 (судді: Крестьянінов О. О. - головуючий, Фомін В. О., Шевель О. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл"
про стягнення 10 339 000,00 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У вересні 2022 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (далі - ТОВ "Сервіс Ойл") 10 339 000,00 грн штрафу.
Позов обґрунтовано безпідставною односторонньою відмовою виконавця від виконання зобов'язань за договором про надання послуг з проведення сейсморозвідувальних досліджень на Кегичівській площі за технологією 3D від 20.12.2021 № 2-С-21 (далі - договір від 20.12.2021) та від самого договору, що, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача штрафу згідно з його пунктом 8.10.
1.2. ТОВ "Сервіс Ойл" проти задоволення позову заперечило, посилаючись, зокрема на те, що неможливість виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором була викликана настанням форс-мажорних обставин, про що виконавець повідомив замовника та що, у свою чергу, стало підставою для розірвання виконавцем такого договору в односторонньому порядку.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання зобов'язань за спірним договором з боку виконавця, зокрема другого етапу робіт, було зумовлено настанням форс-мажорних обставин, а саме карантином, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 17.02.2022 № 3100-22-0068, та військовою агресію Російської Федерації проти України (введення воєнного стану), що підтверджується сертифікатом Полтавської ТПП від 18.10.2022 № 5300-22-1198; наведені обставини стосуються безпосередньо відносин між сторонами у справі та їх зобов'язань за договором і зазначені у відповідних сертифікатах ТПП України, наявних у справі, а тому підстав для покладення на відповідача відповідальності у виді стягнення штрафу немає.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 рішення Господарського суду Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов АТ "Укргазвидобування" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Сервіс Ойл" на користь АТ "Укргазвидобування" штраф у сумі 10 339 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 155 085,00 грн за подання позову та 232 627,50 грн за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що несвоєчасне повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин призвело до втрати відповідачем права посилатися на такі обставини, при цьому, як зазначив суд, відповідач не надав жодних інших доказів на підтвердження обґрунтованості його відмови від виконання зобов'язань за спірним договором, а отже не довів правомірності односторонньої відмови від договору від 20.12.2021.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, надав оцінку сертифікату Полтавської ТПП від 18.10.2022 № 5300-22-1198 разом з іншими доказами у справі, та звернув увагу на те, що відповідач не надав суду будь-яких інших доказів існування обставин та поважних причин для відмови від виконання договору від 20.12.2021, про що йшлося у вказаному сертифікаті.
Водночас суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на неможливість виконання зобов'язань за договором від 20.12.2021 у зв'язку із запровадженням карантину на території України як підстави для розірвання договору, оскільки, як зазначив суд, у листі відповідача від 05.05.2022 № 01/491 про одностороннє розірвання договору не містилося посилань на цю обставину, а саме лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 (пункт 40), від 03.08.2022 у справі № 914/374/21 (пункт 99).
Апеляційний господарський суд установив, що на момент укладення сторонами спірного договору обставини запровадження на всій території України карантину вже існували, а отже, відповідач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути у зв'язку із цим. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що сертифікат ТПП України від 17.02.2022 № 3100-22-0068 стосується фактично другого етапу календарного плану договору, останнім днем виконання якого (етапу) згідно з додатком № 2 до спірного договору є 07.02.2022. З наданих відповідачем листів до Кегичівської селищної ради, як установив суд, вбачається, що прострочення виконання другого етапу робіт мало місце саме з вини відповідача, оскільки вперше він звернувся до Кегичівської селищної ради з проханням погодити початок надання відповідних послуг за договором від 20.12.2021 лише 04.02.2022, що об'єктивно не дозволяло виконати роботи другого етапу своєчасно, тобто у визначений договором строк.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Сервіс Ойл" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у цій справі, а рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - статей 525, 617 Цивільного кодексу України в частині односторонньої відмови від договору та звільнення від відповідальності, якщо таке право передбачене у договорі та законі у звязку з форс-мажорними обставинами, які є триваючими та змінюють одна одну (форс-мажорні обставини розпочалися під час захворюваності на COVID-19, не закінчилися, в цей час настали інші форс-мажорні обставини - військова агресія Російської Федерації проти України), за наявності сертифікатів ТПП України щодо кожної з обставин; (2) застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/304/16 щодо застосування статті 617 Цивільного кодексу України.
Доводи касаційної скарги зводяться до помилковості висновку суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позову та відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафу, оскільки відповідач згідно з пунктом 9.1 спірного договору звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін, що мало місце у спірних правовідносинах. Зокрема, скаржник зазначає, що для відповідача обставини непереборної сили тривають, починаючи з 07.02.2022, а з 24.02.2022 до них ще додалися нові обставини непереборної сили, які остаточно призупинили на невизначений термін виробничу діяльність відповідача, що слугувало підставою для одностороннього розірвання договору.
3.2. Від АТ "Укргазвидобування" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство заперечує проти доводів касаційної скарги, просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у цій справі залишити без змін як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу ТОВ "Сервіс Ойл" залишити без задоволення.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установив суд апеляційної інстанції, 20.12.2021 між АТ "Укргазвидобування" (замовник) в особі філії газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" (далі - ГПУ "Шебелинкагазвидобування") та ТОВ "Сервіс Ойл" (виконавець) укладено договір № 2-С-21, за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги з проведення сейсморозвідувальних досліджень на Кегичівській площі за технологією 3D, а замовник, у свою чергу, прийняти та оплатити належним чином надані послуги згідно з умовами цього договору.
У пунктах 1.3, 1.4 договору від 20.12.2021 сторони обумовили, що результатом наданих послуг є прийняті та затверджені замовником в порядку, передбаченому внутрішніми документами замовника, заключний звіт про надані послуги, первинні сейсмограми та інші результативні матеріали відповідно до технічного (геологічного) завдання для кабельних систем. Виконавець гарантує, що до початку надання послуг має у своєму розпорядженні всі ресурси та обладнання, а також компетентний персонал для якісного та своєчасного надання послуг, і має намір надати їх на умовах, викладених в цьому договорі та додатках до нього.
Загальна ціна договору становить до 86 158 333,33 грн, крім того ПДВ - 17 231 666,67 грн, всього з врахуванням ПДВ ціна договору становить до 103 390 000,00 грн (пункт 4.1 вказаного договору).
За змістом пункту 4.2 договору від 20.12.2021 фактична вартість послуг, в тому числі кожного етапу визначається відповідно до фактичного обсягу наданих послуг, який підтверджений підписаним сторонами актом приймання-передачі наданих послуг, та цін, вказаних у додатку № 5 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Загальна ціна цього договору включає всі витрати виконавця з надання послуг, у тому числі пов'язані з отриманням всієї необхідної дозвільної та природоохоронної документації; мобілізацією/ демобілізацією обладнання, матеріалів і персоналу; надання самих послуг, послуг з використанням власного обладнання та кваліфікованого персоналу; компенсацією за шкоду, заподіяну сільському господарству або лісогосподарським культурам, а також нерухомості; будь-які інші додаткові витрати, що виникають у зв'язку з наданням послуг (пункт 4.3 договору від 20.12.2021).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору від 20.12.2021 строк надання послуг, у тому числі, для кожного окремого етапу послуг: згідно з календарним планом, що є додатком № 2 до договору. Початок надання послуг: з дати підписання сторонами договору. Загальний строк надання послуг за цим договором не повинен перевищувати 210 днів з дати підписання договору, згідно з календарним планом, що є додатком 2 до договору. Місце надання послуг: територія України Кегичівського району Харківської області. Місце передачі результатів послуг: філія замовника ГПУ "Шебелинкагазвидобування".
У розділі 7 спірного договору визначені права та обов'язки сторін. Так, зокрема, згідно з пунктами 7.3.1-7.3.4 договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки та обсягах, встановлених цим договором, технічним (геологічним) завданням для кабельних систем (додаток № 1 до договору) та календарним планом (додаток № 2 до договору). Забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом 3 цього договору. Приступити до виконання комплексу сейсморозвідувальних досліджень в строки, передбачені календарним планом та договором. Здійснити матеріально-технічне та організаційне забезпечення надання послуг, що передбачені цим договором.
Не пізніше п'яти робочих днів до завершення етапу мобілізації (етап № 2 календарного плану) повідомити про це супервайзера, який приймає участь у складанні акта готовності виконавця до проведення польових сейсморозвідувальних досліджень. Погодити проведення сейсморозвідувальних досліджень, що є предметом договору, з органами місцевої влади, власниками комунікацій, що мають охоронні зони, землекористувачами, а також відшкодувати нанесені їм збитки (пункти 7.3.6, 7.3.7 спірного договору).
Самостійно отримати всі необхідні ліцензії та дозволи на надання послуг згідно з цим договором, які передбачаються законодавством України (пункт 7.3.16 договору від 20.12.2021).
У розділі 9 спірного договору обумовлено обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини). Так, відповідно до п. 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання стороною зобов'язань, передбачених умовами договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна тощо). Не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов'язань контрагентами сторони правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у сторони боржника необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти тощо.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повинна не пізніше ніж протягом 7 днів із моменту їх виникнення повідомити у письмовій формі або листом на електронну пошту про те іншу сторону. В такому повідомленні повинна бути вказана наступна інформація: конкретні обставини непереборної сили, дата та місце виникнення таких обставин, їх очікувана тривалість (якщо таку можна визначити), та реквізити цього договору (номер і дату). Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутність інформації, яку повинно мати таке повідомлення, є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань (пункт 9.2 договору від 20.12.2021).
Згідно з пунктом 9.3 спірного договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин) є відповідні документи, які видаються ТПП України або іншим уповноваженим на це органом України та/або ТПП або іншим уповноваженим на це органом країни розташування сторони, яка постраждала внаслідок таких обставин, та/або країни у якій виникли такі обставини, внаслідок чого постраждала сторона. З такого документу повинно вбачатися, що він стосується неможливості виконання стороною, яка посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), конкретних зобов'язань за договором внаслідок дії таких обставин, із зазначенням конкретної обставини та тим, що така обставина є обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), місце, початок виникнення і строк дії такої обставини непереборної сили (форс-мажорної обставини), а також причинно-наслідковий зв'язок між обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинами) і неможливістю виконання такою стороною своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 9.5 вказаного договору у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів поспіль, кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку. Договір припиняє дію з дати направлення письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, якою вважається дата відправлення, зазначена в документі (в тому числі, але не виключно фіскальний чек, квитанція, накладна, опис вкладення в цінний лист, декларація) підприємства зв'язку, через яке надсилається таке повідомлення.
Водночас у пункті 8.10 договору від 20.12.2021 сторони обумовили, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, та/або відмову виконавця від договору без належних причин, протягом дії договору виконавець сплачує замовникові штраф у розмірі 10 % від загальної ціни договору із врахуванням ПДВ.
Договір може бути розірваний лише за згодою сторін, крім випадків встановлених цим договором та чинним законодавством України (пункт 12.7 договору).
У додатку № 2 до договору від 20.12.2021 визначено календарний план на надання послуг з проведення сейсморозвідувальних досліджень на Кегичівській площі за технологією 3D. Так, у вказаному додатку сторони визначили, зокрема, що: (1) строк виконання першого етапу (складання та затвердження у замовника проєкту сейсморозвідувальних досліджень на Кегичівській площі за технологією 3D) 14 днів (14 днів із дати підписання договору сторонами), вартість етапу - 327 407,41 грн, кінцевий результат - затверджений замовником проєкт сейсморозвідувальних досліджень (згідно з пунктом 4.1 додатку № 1 до цього договору); інформаційний звіт за етап; акт приймання-передачі наданих послуг за етап № 1, підписаний сторонами; (2) строк виконання другого етапу (мобілізація та формування польової бази в районі проведення досліджень. Попереднє погодження польових геофізичних досліджень з органами місцевої влади, власниками комунікацій, що мають охоронні зони, землекористувачами. Розробка та погодження з замовником програми дослідно-методичних досліджень) 35 днів (49 днів із дати підписання договору сторонами), вартість етапу - 3 943 736,28 грн, кінцевий результат - програма дослідно- методичних досліджень; інформаційний звіт за етап; акт готовності виконавця до проведення польових досліджень, складений за участі представника замовника та супервайзера, підписаний сторонами; акт приймання-передачі наданих послуг за етапом № 2, підписаний сторонами; (3) строк виконання третього етапу (дослідно-методичні дослідження. Затвердження обраних за результатами дослідно-методичних досліджень параметрів сейсморозвідувальних досліджень) 7 днів (56 днів із дати підписання договору сторонами), вартість етапу - 1 939 542,43 грн; (4) строк виконання четвертого етапу (проведення комплексу польових сейсморозвідувальних досліджень за методикою 3D МВХ МСГТ: топогеодезична зйомка, польові сейсморозвідувальні дослідження, дослідження з вивчення будови верхньої частини розрізу, польова експрес обробка отриманих даних) 126 днів (182 днів із дати підписання договору сторонами), вартість етапу - 92 590 410,24 грн; (5) строк виконання п'ятого етапу (демобілізація та усунення наслідків проведення польових сейсморозвідувальних досліджень) 14 днів (196 днів із дати підписання договору сторонами), вартість етапу - 4 266 993,36 грн; (6) строк виконання шостого етапу (звіт з проведення польових сейсморозвідувальних досліджень на Кегичівській площі за технологією 3D) 14 днів (210 днів із дати підписання договору сторонами), вартість етапу - 321 910,28 грн. Всього 210 днів із дати підписання договору сторонами.
Апеляційний господарський суд установив та це підтверджено матеріалами справи, що виконавець виконав перший етап робіт за спірним договором, про що свідчить акт приймання-передачі наданих послуг від 04.01.2022 № 1; виконані роботи за першим етапом були оплачені замовником у сумі 327 407,41 грн згідно з платіжним дорученням від 03.02.2022.
Суд апеляційної інстанції також установив, що відповідач у листі від 05.05.2022 № 01/491 з посиланням на пункт 9.5 договору від 20.12.2021 повідомив позивача про розірвання вказаного договору в односторонньому порядку у зв'язку з тривалістю форс-мажорних обставин понад 30 днів і неможливістю виконання зобов'язань за договором (введення воєнного стану); посилався на те, що кваліфіковані фахівці і працівники ТОВ "Сервіс Ойл", які повинні були виконувати роботи за договором мобілізовані для участі у військових діях, більшість територій заміновано, що становить небезпеку пошкодження (знищення) не тільки для використовуваного сейсморозвідувального обладнання, але і є серйозні ризики надання недостовірних і неточних досліджень замовнику за договором. Форс-мажорні обставини виникли на території України 24.02.2022, але встановити термін їх завершення не є можливим, у зв'язку з чим, керуючись відкритим листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, дата завершення форс-мажорних обставин залишається відкритою.
До цього листа відповідач надав лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що ТПП України на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
23.06.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 10 339 000,00 грн, в якій з посиланням на розділ 9 договору від 20.12.2021 зазначив, зокрема, що у листі ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не вказані всі вимоги, які передбачені пунктом 9.3 договору, зокрема причино-наслідковий зв'язок між обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинами) і неможливістю виконання такою стороною своїх зобов'язань за відповідним договором. Самі по собі обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) саме для даного конкретного випадку. Позивач також звернув увагу на те, що відповідач повідомив про неможливість виконання зобов'язань за договором у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин з порушенням строку, встановленого у пункті 9.2 спірного договору. Підсумовуючи, позивач зазначив, що відповідач у листі від 05.05.2022 № 01/491 не підтвердив у порядку, визначеному умовами договору, настання форс-мажорних обставин, які звільняють його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором.
У відповідь на вказану претензію відповідач повідомив, що для нього обставини непереборної сили тривають, починаючи з 07.02.2022, що підтверджено ТПП України 17.02.2022, та про що позивач був повідомлений 21.02.2022 у листі № 09/415; з 24.02.2022 до них ще додалися нові обставини непереборної сили (військова агресія Російської Федерації проти України (введення воєнного стану), які остаточно призупинили на невизначений строк виробничу діяльність відповідача, такі обставини тривають і мають масштаб трагедії на всій території України, у зв'язку з чим відповідач був змушений, керуючись пунктом 9.5 договору, повідомити про його розірвання.
Оскільки відповідач не сплатив суму штрафу, заявлену у претензії за односторонню відмову від правочину, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу у сумі 10 339 000,00 грн на підставі пункту 8.10 договору від 20.12.2021.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що на виконання етапу № 2 за договором від 20.12.2021 він листом від 04.02.2022 № 06/284-1 звертався до селищного голови Кегичівської селищної ради з проханням погодити початок надання послуг за вказаним договором та можливість проведення сейсморозвідувальних досліджень на території Кегичівської площі у період із 04.02.2022 по 08.05.2022. На таке звернення селищний голова Кегичівської селищної ради Харківської області у листі від 07.02.2022 № 04-16/477 поінформував, що питання щодо проведення сейсморозвідувальних досліджень на території Кегичівської селищної ради за технологією 3D підлягає винесенню виключно на розгляд сесії Кегичівської селищної ради; епідеміологічна ситуація в селищній раді є вкрай несприятливою і залучення великої кількості співробітників ТОВ "Сервіс Ойл" до виконання робіт на території громади негативно відобразиться на рівні захворюваності місцевого населення на гостру респіраторну хворобу COVID-19, у зв'язку з чим питання про узгодження вказаних робіт є передчасним.
09.02.2022 ТОВ "Сервіс Ойл" у листі № 06/321 повторно звернулося до Кегичівського селищного голови з проханням погодити початок надання послуг по договору та можливість проведення сейсморозвідувальних досліджень на території Кегичівської площі з 08.02.2022 по 08.05.2022. У листі від 10.02.2022 № 04-16/477 голова Кегичівської селищної ради продублював попередній лист від 07.02.2022 № 04-16/477.
Про наведені обставини відповідач повідомив позивача у листах від 10.02.2022 № 09/338, від 14.02.2022 № 09/358. Зокрема, у цих листах відповідач, посилаючись на пункт 9.2 договору від 20.12.2021, повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, що виникли на території Кегичівської площі та виразилися у складній епідеміологічній ситуації в регіоні, спричиненій захворюваністю на гостру респіраторну хворобу COVID-19, та чинними карантинними обмеженнями, що забороняють масове скупчення людей. Через вказані обмеження відповідач не має можливості виконувати взяті на себе договірні зобов'язання щодо сейсморозвідувальних досліджень на Кегичівській площі за технологією 3D, у зв'язку з чим подальше надання послуг за договором переноситься на період дії зазначених обставин. Відповідач також зобов'язався за можливості відновити надання послуг за спірним договором не пізніше 20.04.2022.
10.02.2022 ТОВ "Сервіс Ойл" прийняло розпорядження № 3р про тимчасове припинення робіт з сейсморозвідувальних досліджень на Кегичівській площі.
17.02.2022 ТПП України видано сертифікат № 3100-22-0068 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України. Сертифікат стосується обов'язку надання послуги з проведення сейсморозвідувальних досліджень на Кегичівській площі за технологією 3D, в частині мобілізації та формування польової бази в районі проведення досліджень, попереднього погодження польових геофізичних досліджень з органами місцевої влади, власниками комунікацій, що мають охоронні зони, землекористувачами; розробки та погодження з замовником програми дослідно-методичних досліджень відповідно до календарного плану на надання послуг з проведення сейсморозвідувальних досліджень на Кегичівській площі з технологією 3D. Дата настання дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - 07.02.2022. Цей сертифікат разом з листом від 21.02.2022 № 09/415 було надіслано замовнику.
Крім того, відповідач наголошував на тому, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє й до сьогодні.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.07.1 ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України. Обставини діють із 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
18.10.2022 відповідач отримав від Полтавської ТПП сертифікат № 5300-22-1198 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який стосується військової агресії Російської Федерації проти України та виконання умов договору від 20.12.2021. Цим сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): знаходження виробничої бази та обладнання виконавця на території регіону (смт Нова Водолага, Харківського району, Харківської області) де ведуться бойові дії, мобілізація фахівців підприємства для несення військової служби, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: надати послуги з проведення сейсморозвідувальних досліджень на Кегичівській площі за технологією 3D (додаток № 2 до договору), у термін: відповідно до календарного плану (додаток № 2 до договору), за договором від 20.12.2021. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 24.02.2022; дата закінчення: тривають на 18.10.2022.
У зв'язку з форс-мажорними обставинами карантину, введеного Кабінетом Міністрів України, а також обставинами, які виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, відповідач, керуючись пунктом 9.5 спірного договору, прийняв рішення про його одностороннє дострокове розірвання, про що повідомив позивача у листі від 05.05.2022. Отже, відповідач вважав припиненим спірний договір із дати отримання позивачем відповідного листа.
4.3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання зобов'язань за договором від 20.12.2021 було зумовлено настанням форс-мажорних обставин, які стосуються безпосередньо відносин між сторонами у справі та їх зобов'язань за спірним договором, тому, за висновком місцевого господарського суду, підстав для покладення на відповідача відповідальності у виді стягнення штрафу за односторонню відмову від договору немає.
4.4. Переглядаючи справу в апеляційному порядку на підставі положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з чим скасував рішення суду першої інстанції про відмову у позові та задовольнив позовні вимоги.
4.5. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (стаття 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 902 названого Кодексу виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно зі статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
За змістом статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (стаття 907 Цивільного кодексу України).
Разом із тим згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
4.6. Як уже зазначалося, позивач, звертаючись з позовом у цій справі, просив стягнути з відповідача штраф за односторонню відмову від виконання договору на підставі пункту 8.10 договору від 20.12.2021. Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову, посилався на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які призвели до односторонньої відмови від договору, як то (1) карантин, введений Кабінетом Міністрів України, на підтвердження чого надав сертифікат ТПП України від 17.02.2022 № 3100-22-0068; (2) військову агресію Російської Федерації проти України (введення воєнного стану), на підтвердження чого надав сертифікат Полтавської ТПП від 18.10.2022 № 5300-22-1198.
Відповідно до положень статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд, в контексті оцінки повідомлення виконавця про неможливість виконання ним спірного договору у зв'язку з форс-мажорними обставинами акцентував увагу на тому, що неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини та зазначив, що перед тим, як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню спірного договору, та їх правових наслідків, слід проаналізувати права сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин.
Як уже зазначалося, у пункті 9.2 спірного договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повинна не пізніше ніж протягом 7 днів із моменту їх виникнення повідомити у письмовій формі або листом на електронну пошту про те іншу сторону. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутність інформації, яку повинно мати таке повідомлення, є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції установив, що відповідач повідомив позивача про виникнення обставин непереборної сили (виникли 24.02.2022 на території України (введення воєнного стану)) та наявність підстав для розірвання договору від 20.12.2021 у листі від 05.05.2022 № 01/491, однак таке повідомлення відбулося з порушенням семиденного строку, встановленого пунктом 9.2 договору від 20.12.2021. При цьому апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Суд апеляційної інстанції констатував, що відповідач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення іншої сторони договору (замовника) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропуском семиденного строку, встановленого договором.
Звідси суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач всупереч пункту 9.2 договору від 20.12.2021 вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин. Отже, за висновком суду, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини в силу зазначеного пункту спірного договору позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини, як на підставу звільнення від відповідальності (втрата стороною права посилатися на форс-мажор)
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Отже, сама по собі наявність форс-мажорних обставин, не є безумовною підставою ні для припинення зобов'язань, ні для звільнення від їх виконання.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що наданий відповідачем сертифікат регіональної ТПП не може бути прийнятий судом як неспростовний доказ для звільнення відповідача від відповідальності за відмову від договору і має бути оцінений в загальному порядку відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто разом з іншими доказами через призму їх належності, допустимості, достовірності, а також вірогідності у взаємному зв'язку у їх сукупності.
Дослідивши обставини та наявній у ній докази, суд апеляційної інстанції установив, що будь-яких інших доказів існування поважних причин та обставин для відмови від виконання договору, про які йде посилання у сертифікаті регіональної ТПП, відповідачем не надано.
Водночас, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції надав оцінку аргументам відповідача про запровадження Кабінетом Міністрів України карантину на території України як підстави для розірвання спірного договору, та відхилив їх, оскільки, як установив суд, у листі відповідача від 05.05.2022 № 01/491 не має посилань на цю обставину. До того ж одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 (пункт 40), від 03.08.2022 у справі № 914/374/21 (пункт 99).
Суд апеляційної інстанції установив, що договір між сторонами укладено 20.12.2021, тоді як карантин запроваджено ще з 12.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з подальшим продовженням. Отже, на момент укладення сторонами спірного договору обставини запровадження на всій території України карантину вже існували, тому відповідач міг та повинен був об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання та можливі ризики, а також передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути у зв'язку із цим. Натомість відповідач уклав спірний договір на певних умовах та, відповідно, несе відповідальність за настання можливих для нього негативних наслідків.
Водночас суд апеляційної інстанції з'ясував, що сертифікат ТПП України від 17.02.2022 про форс-мажорні обставини (карантин) стосується фактично другого етапу надання послуг за спірним договором, строк виконання якого визначений сторонами у календарному плані додатку № 2 до договору. Так, згідно з додатком № 2 до договору від 20.12.2021 строк виконання другого етапу (мобілізація та формування польової бази в районі проведення досліджень; попереднє погодження польових геофізичних досліджень з органами місцевої влади, власниками комунікацій, що мають охоронні зони, землекористувачами; розробка та погодження з замовником програми дослідно-методичних досліджень) складає 35 днів (49 днів з дати підписання договору сторонами). Отже, як установив апеляційний господарський суд, останнім днем виконання другого етапу (надання зазначених послуг) за спірним договором було 07.02.2022. Проте, як свідчать надані відповідачем листи до Кегичівської селищної ради, прострочення виконання другого етапу робіт мало місце саме з вини відповідача, оскільки вперше він звернувся до Кегичівської селищної ради з проханням погодити початок надання послуг за договором лише 04.02.2022, що об'єктивно не дозволяло виконати відповідні роботи своєчасно (до 07.02.2022), тобто у строк визначений договором від 20.12.2021.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що предметом спору у цій справі є не застосування до відповідача передбачених договором заходів відповідальності за несвоєчасне виконання або невиконання його умов, а застосування відповідальності у виді штрафу відповідно до пункту 8.10 спірного договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, та/або відмову виконавця від договору без належних причин.
Таким чином, зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, умови укладеного між сторонами у справі договору, перевіривши розрахунок спірної суми штрафу, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим задоволення позову про стягнення з відповідача штрафу згідно з пунктом 8.10 спірного договору у заявленій до стягнення сумі.
4.7. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.8. Як уже зазначалося, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення у справі, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Разом із тим зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/304/16 (за позовом фізичної особи-підприємця до банку про стягнення заборгованості з орендної плати за договором суборенди нежитлових приміщень) щодо застосування статті 617 Цивільного кодексу України, оскільки висновки суду апеляційної інстанції в оскарженій постанову у справі, в якій подано касаційну скаргу, наведеним Верховним Судом у цій постанові висновкам не суперечать; Верховний Суд у вказаній постанові зробив висновки щодо застосування зазначеної норм матеріального права саме у контексті тих спірних відносин у справі, що ним розглядалася; висновки в обох цих справах зроблені, виходячи з різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, різних доказів, наявних у справі та оцінених судами згідно з вимогами процесуального закону, залежно від яких й прийнято судове рішення, та, відповідно, й застосовано норми матеріального права, що регулюють відповідні правовідносини, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
4.9. Поза тим, як уже зазначалося, скаржник у касаційній скарзі, аргументуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, послався також на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 525, 617 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, здійсненої ним оцінки наявних у справі доказів та підстав для задоволення позову, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій постанові у цій справі. При цьому доводи касаційної скарги у наведеній частині спрямовані на надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суд апеляційної інстанції установив фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, наводячи у касаційній скарзі аргументи про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (зокрема, статті 617 Цивільного кодексу України), скаржник одночасно посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду стосовно застосування відповідної норми права, що свідчить про взаємосуперечливий характер таких доводів скаржника та наявність підстав для їх відхилення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.
Щодо посилань скаржника на помилкове, на його думку, врахування судом апеляційної інстанції окремих висновків Верховного Суду у справах, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин у цій справі, що розглядається, то колегія суддів зазначає, що такі доводи не охоплюються підставами касаційного оскарження, визначеними у частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, в зв'язку з чим оскаржена у справі постанова підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" відкрите в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у справі № 917/1175/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак