21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
17 серпня 2010 р. Справа 9/122-10
за позовом : Приватного підприємства "Баядєра" (вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька обл., 84601; адреса для листування: вул. 600 річчя, 17, м. Вінниця, 21011)
до : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1.)
про стягнення 1739,16 грн.
Головуючий суддя Балтак О.О.
Секретар судового засідання Здорик Я.С.
Представники сторін:
позивача: Стукальська Г.М. - довіреність № б/н від 31.07.10, ;
відповідача: не з"явився;
Подано позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Баядєра" 1739,16 грн. основного боргу.
02.07.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/122-10 та призначено її до розгляду на 17.08.2010р.
В судовому засіданні 17.08.10р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 17.08.10р. не направив, документів витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20110982 від 13.07.10р.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/122-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
07.08.09р. між Приватним підприємством "Баядєра" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № б/н.
Згідно умов договору (п. 1.1.) постачальник зобов"язується передати, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання на умовах, визначених в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.1. договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видатковій накладній.
Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2039,16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 274705 від 10.08.09р. на суму 1450,44 грн., № 275748 від 14.08.09р. на суму 588,72 грн. (а.с.13-14).
Відповідач провів часкову оплату на загальну суму 300,00 грн., а саме: згідно податкових накладних від 27.08.10р. - на суму 200,00 грн. та від 31.08.09р. - 100 грн.
В результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1739,16 грн.
28.09.2009 року позивачем було відправлено відповідачу претензію № 191 про повернення заборгованості в розмірі 1739,16 грн.
Однак відповідача на зазначену претензію не відреагував.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось, відповідно до п. 4.1. договору відповідач мав розрахуватися за поставлений товар протягом 14 календаних днів з дати поставки кожної партії товару.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 1739,16 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 02.07.2010 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України із врахуванням того, що спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1.) на користь Приватного підприємства "Баядєра"код ЄДРПОУ 13491057, вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка0 Донецька обл., 84601; адреса для листування: вул. 600 річчя, 17, м. Вінниця, 21011 (п/р 26001050225010 у ВОД АКБ "Уксоцбанк", МФО 302010) 1739,16 грн. - основного боргу, 102 грн. - витрат на сплату держмита, 236 грн. - витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 серпня 2010 р.
віддрук . прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. 600 річчя, 17, м. Вінниця, 21011);
3 - відповідачу (АДРЕСА_1.)