21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
17 серпня 2010 р. Справа 13/32-09
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", код 01182204 (21001, м. Вінниця, вул.Коцюбинського,28)
до:Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 08592106 (21050, м. Вінниця, вул.вул.Театральна,10)
про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору №11140-СН/83
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Музика О.В., довіреність
відповідача : Горецький Ю.М.,довіреність
Ухвалою суду від 22.06.2009 р. порушено провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору №11140-СН/83 та призначено до слухання.
Ухвалою суду від 15.09.2009 р. провадження по справі №13/32-09 було зупинено до закінчення процедури реорганізації Управління МВС України у Вінницькій області в Головне управління МВС України у Вінницькій області.
06.04.2010 р. ухвалою господарського суду по справі №13/32-09 було поновлено провадження та призначено до слухання, проте в зв'язку з неявкою представника відповідача судові засідання відкладались.
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.
17.08.2010 р. в судове засідання з'явились представники сторін.
Заслухавши представника позивача, який позовні вимоги підтримав, представника відповідача, який проти позову заперечив, дослідивши надані докази та матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:
Позивач направив відповідачу для погодження проект Договору № 11140-СН/83 про використання скороченого номеру вузла спеціальних служб від 16 квітня 2009 року.
Зазначений проект договору відповідачем був підписаний із запереченням, а саме з протоколом розбіжностей в якому відповідач, вважає доповнити Розділ 3 п.3.5, виключити з договору п.п. 4.4., 4.9. та 7.2, і змінити п. 7.1. та разом з протоколом розбіжностей надійшов адресу позивача 01.06.2009 року.
Позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей по договору на використання скороченого номеру вузла спеціальних служб, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» встановлює, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства та за умови укладення між оператором і споживачем послуги договору, укладеного відповідно до основних вимог, установлених Національною комісією з питань регулювання зв'язку України (НКРЗ).
Керуючись, в обґрунтуванні своїх вимог, Рішенням НКРЗ від 26.03.2009 р. № 1420 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.05.2009 р. за № 422/16438, яким затверджені основні вимоги до договору про надання телекомунікаційних послуг та п. 3.8 Основних вимог, що відповідальність сторін є істотною умовою договору про надання телекомунікаційних послуг. Також, що ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» передбачена відповідальність споживачів за затримку плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги у вигляді пені в розмірі облікової ставки Національного банку України. Закон України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань» встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню.
Також позивач посилається на те, що форма договору про надання телекомунікаційних послуг затверджена Товариством і є єдиною, що застосовується на території України всіма регіональними філіями підприємства. У випадку застосування для будь-яких споживачів інших умов таких угод, ніж це встановлено для всіх споживачів у відповідності до основних вимог, затверджених НКРЗ, позивач, як підприємство, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг порушив би антимонопольне законодавство України, оскільки пункт 2 частини статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» застосуванні різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання визнає їх зловживання монопольним становищем на ринку.
Відповідач свої заперечення обґрунтував тим, що в результаті того, що вони являються державною організацією і є неприбутковою. Всі фінансові надходження надходять до них із Державного бюджету України, а у випадку затримки перерахування коштів з бюджету, вони будуть позбавлені можливості вчасно розрахуватись з позивачем за надані послуги. В разі виникнення такої ситуації, згідно умов договору, вони будуть змушені сплачувати позивачу нараховані штрафні санкції, за несвоєчасний розрахунок, хоча фактично порушення умов договору буде не з їх вини.
Вивчивши матеріали справи та вислухавши доводи та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що заявлений ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вказує, що відповідно до ст. 6 даного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
П. 4. ст.179 ГК України передбачена можливість сторін, при укладенні господарських договорів, визначати зміст договору на основі:
-вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
-примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
-типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
-договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Законодавством передбачена можливість обов'язкових умов договорів, відповідно до яких суб'єкти господарювання, забезпечують споживачів, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту (п.6 ст.179 ГК України).
Так п.п. 27, 41 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" надано право позивачу, у разі несвоєчасної оплати наданих послуг понад визначені Правилами або договором строки: нараховувати пеню, установлювати рівень кредитування та/або заборгованості з їх оплати, скорочувати перелік телекомунікаційних послуг або припиняти їх надання, попередивши про це абонента або змінювати порядок оплати, проте дана норма надає право застосування даних санкцій, а позивач вже на свій розсуд, може передбачити або не передбачати дані санкції до конкретного абонента.
Посилання відповідача на ЗУ "Про захист економічної конкуренції", як на підтвердження правомірності своїх дій, а також того, що вони не можуть застосувати різні умови до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, так як це вважається зловживання монопольним становищем на ринку, є хибним.
Відповідно до п.1 вищевказаного закону, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Позивачем, в своїх твердженнях, було неповно трактовано та застосовано норму закону, а саме ч.2 п.2 ст.13, яка відносить до зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
Тобто, дана норма дає можливість суб'єкту господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, у виправданих на те випадках робити винятки і змінювати умови рівнозначних угод, при цьому не буде мати місце зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Головне управління МВС України у Вінницькій області в своїй діяльності керується ЗУ "Про міліцію" та Положенням про Головне управління МВС України у Вінницькій області, є територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України, ним утворюється і йому підпорядковується. Здійснює функції і повноваження у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, організовує і координує діяльність підпорядкованих органів і підрозділів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку, забезпеченню громадської безпеки і безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1 ст.6 ЗУ «Про міліцію» державні органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.
Таким чином, враховуючи те, що ГУ МВС України у Вінницькій області відповідно до ст.1 ЗУ "Про міліцію" захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, та для ефективної і оперативної діяльності якого ними вводиться скорочений номер вузла спеціальних служб, суд вважає, що позивачем не доведено їх відмови у зміні умов договору, в зв'язку з невиправданістю підстав.
Також, що позивачем не було враховано той факт, що відповідач є не прибутковою організацією і не здійснює прибуткової господарської діяльності, не має власних коштів, а фінансується лише з державного бюджету, тому несплата ним коштів за отримані телекомунікаційні послуги, можлива у випадку несвоєчасного або недостатнього фінансування з Державного бюджету України і прямо не залежить від волі відповідача. А у разі застосування до відповідача санкцій у вигляді нарахування пені, то стягнення цих коштів буде проводитись з Державного бюджету України.
Відповідно до п.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином суд приходить до висновку, що в даному випадку, позивачем не доведена безпідставність відмови відповідача, від укладання договору про використання скороченого номеру вузла спеціальних служб від 16.04.2009 р. у редакції позивача, тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 6, 627 ЦК України, ст.179 ГК України, 4-3, 4-5, 25, 28, 30, 33, 35, 43, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, ЗУ "Про захист економічної конкуренції", ЗУ «Про міліцію», -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення направити сторонам.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 серпня 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (21001, м. Вінниця, вул.Коцюбинського,28)
3 - відповідачу (21050, м. Вінниця, вул.вул.Театральна,10)