Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3546/2023
27 червня 2023 року місто Київ
справа №755/1886/22
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П., повний текст рішення складено 31 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фесік Світлана Володимирівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
У лютому 2022 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просила:
визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалістю в один місяць з дня набрання рішення законної сили.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилася спадщина до якої входить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий заповіт після себе не залишив.
Вказувала, що враховуючи, що її матір ОСОБА_8 , яка була тіткою померлого ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Республіки Білорусь, позивач має право на спадкування за правом представлення як спадкоємець третьої черги
Зазначала, що 29грудня 2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. із заявою про прийняття спадщини, однак листом №471/02-14 від 29 грудня 2021 року нотаріус повідомила, що на момент звернення до нотаріуса пропущено шестимісячний строкта відмовила у прийнятті заяви через пропуск визначеного ст.1270 ЦК України строку.
Вказувала, що вона пропустила лише 15 днів, з яких робочими були 10 днів
Посилалася на те,що причиною пропуску строку звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини стала сукупність обставин, серед яких встановлення карантинних обмежень на пересування, проблеми зі здоров'ям позивача, догляд за чоловіком в період його хвороби на коронавірусну хворобу, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року позов ОСОБА_3 задоволено.
ВизначеноОСОБА_3 додатковий строк терміном один місяць з часу вступу рішення суду в законну силу для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріально права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог посилався на те, що спадкова справа була відкрита приватним нотаріусом 11 жовтня 2022 року, однак в супереч положенням позовної заяви та тексту рішення суду матеріали справи не містять доказів перенесення позивачем коронавірусу SARS-COV-2 (COVID-19) у період часу необхідного для звернення з заявою про вступ в спадщину.
Вказував, що посилання позивача на погіршення її стану здоров'я та інвалідність, яку прийнято судом першої інстанції як поважну причину пропуску, підтверджено виключно тими документами 7-ми річної давнини, які існували у позивача задовго до смерті спадкодавця.
Зазначав, що не з'ясовано судом першої інстанції належним чином та прийнято як за дійсне (та поважним) безпідставне посилання позивача на віддаленість місця її фактичного проживання від місцезнаходження спадкового майна, відсутністю власного транспорту та відсутність нотаріусів у місці її фактичного проживання.
Посилався на те, що позивач чітко вказує на свою обізнаність про дату смерті спадкодавця ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на обізнаність щодо місця та дати відкриття спадкової(11 жовтня 2021 року), а також про обізнаність про дату закінчення строку на подачу заяви на прийняття спадщини (13 грудня 2021 року). Однак посилається на дату (29 грудня 2021 року) свого звернення до нотаріуса та вказує виключно як «незначний» пропущений строк (15 днів).
Вказував, що судом не надано належної оцінки обізнаності позивача про всіх спадкоємців третьої черги, які мають прийняти спадщину після смерті спадкодавця.
14 березня 2023 року від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_6 просила задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк для прийняття спадщини пропущений позивачем ОСОБА_3 з поважних причин.
Колегія суддів не погоджується зтаким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , який був двоюрідним братом позивача ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, в яку входить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Померлий заповіт після себе не залишив.
Судом першої інстанції встановлено, що родинні зв'язки між позивачем та померлим ОСОБА_7 підтверджуються документами, з яких вбачається, що померлий був двоюрідним братом ОСОБА_3 , а саме:
свідоцтвом про одруження від 06 травня 1971 року, з якого вбачається що позивачу ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_10 ) після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_11 ;
свідоцтвом про народження від 21 листопада 1951 року, з якого вбачається, що матір'ю позивача є ОСОБА_8 ;
копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 04 січня 2022 року, з якого вбачається, що до реєстрації одруження матері ОСОБА_3 її дівоче прізвище було ОСОБА_12 ;
свідоцтвом про народженням ОСОБА_12 (матері позивача, тітки померлого), з якого вбачається, що батьками мами позивача є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ;
свідоцтвом про народження ОСОБА_15 (батька померлого, дядька позивача), з якого вбачається, що батьками ОСОБА_15 є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ;
свідоцтвом про народження ОСОБА_7 , з якого вбачається, що його батьком був ОСОБА_15 ;
копією архівної довідки від 13 січня 2022 року №1/01-28/22 з якої вбачається, що ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_17 ;
копією архівної довідки від 14 січня 2022 року №5/01-28/22 з якої вбачається, що ОСОБА_18 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_17 .
З копії спадкової справи №39/2021 до майна померлого ОСОБА_7 вбачається, що до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 звернулися:
11 жовтня 2021 року ОСОБА_6 ;
06 грудня 2021 року ОСОБА_1 ;
07 грудня 2021 року ОСОБА_5 ;
13 грудня 2021 року ОСОБА_4 ;
29 грудня 2021 року ОСОБА_3 .
Листом №471/02-14 від 29 грудня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. повідомила ОСОБА_3 , що на момент звернення до нотаріуса нею пропущено шестимісячний строк, а тому відмовлено у прийнятті заяви через пропуск визначеного ст.1270 ЦК України строку та рекомендовано звернутися до суду.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.4 ст.1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Частина 3 ст.1272 ЦК України визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно роз'яснень, які викладені у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними при цьому слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16 (провадження №61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження №61-21447св19), від 26 лютого 2020 року у справі №286/27/18 (провадження №61-39817св18).
У постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №405/7111/19 Верховний Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №496/3234/19 зроблено висновок про те, що сам факт захворювання позивача не свідчить про те, що вона фізично не могла прибути до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини або направити таку заяву засобами поштового зв'язку, чи не могла запросити нотаріуса для складення відповідної заяви за місцем свого проживання у разі неможливості подати заяву до нотаріальної контори особисто у разі хвороби.
У постанові від 30 вересня 2020 року у справі №736/586/16-ц Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Короткочасна хвороба, тяжкий матеріальний стан спадкоємця як причини пропуску строку для прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними, оскільки самі по собі ці обставини без встановлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як на підстави пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилалася на те, що шестимісячний строк для прийняття спадщини нею пропущений з поважних причин, оскільки:
після смерті двоюрідного брата, вона та її чоловік перенесли гостру респіраторну хворобу, спричинену коронавірусом SARS-COV-2 (COVID-19);
вона є особою з інвалідністю II групи по загальному захворюванню з ураженням опорно-рухового апарату, а тому їй важко ходити, вона потребує сторонньої допомоги у пересуванні;
з 01 березня 2020 року та по даний часвона постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 - відстань між місцем проживання і місцем знаходження спадкового майна є великою, власного транспортного вона не має.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІ групи загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату.
ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У позовній заяві позивач вказувала на те, що вона страждає на рухові порушення нижніх кінцівок, пересувається на невеликі відстані за допомогою палиці. Зазначала, що вона тривалий час (з 2014 року) хворіє на деформуючий артроз колінних суглобів 4 стадії обох нижніх кінцівок та має інші проблеми зі здоров'ям, що негативно впливають на її життєдіяльність та самопочуття.
Позивач на підтвердження своїх вимог посилалась на копії медичної карти та інших медичних документів, виданих на ім'я ОСОБА_3 за період з 2014 року по 09 січня 2020 року.
Надані позивачем виписка із її медичної карти та інші медичні документи підтверджує лише наявність діагнозів позивача, проте лікувальні рекомендації у ній відсутні.
З наданих медичних документів не встановлено підтверджень того, що позивач протягом визначеного законом строку на подачу заяви про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_7 малахвороби та стан здоров'я, які бне могли їйдозволити прибути до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини померлого двоюрідногобрата.
При цьому, наявність у позивача ряду захворювань та звернення до лікарів, самі по собі, без встановлення лікарями обмежень в русіпротягом тривалого часу, не можуть бути визнані судом такими обставинами, що свідчать про наявність поважних причин не звернення до нотаріуса.
Дійсно хворобливий стан позивача вимагає додаткових сил і часу для лікування та може вносити певні корективи у можливість розпоряджатися своїм часом. Проте, ці обставинита відсутність доказів, які б вказували на те, що стан здоров'я позивача настільки важкий, що перешкоджав їйу своєчасній реалізації своїх спадкових прав, не можуть бути визнані судом такими, що створювали непереборні, істотні труднощі для позивача для вчасного подання заяви про прийняття спадщини, отже не може бути визнаний поважною причиною.
Так само не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини померлого двоюрідного брата і посилання сторони позивача на те, що в серпні 2021 року чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_19 захворів на коронавірус (COVID-19), хвороба тривала досить довго, а позивач доглядала за чоловіком, через деякий час ОСОБА_3 захворіла і сама на коронавірус (COVID-19), оскільки доказів на підтвердження обставин, що ОСОБА_3 хворіла у період часу необхідного для звернення з заявою про прийняття спадщиниматеріали справи не містять.
Крім того, ОСОБА_3 не доведено наявність причин, які б перешкоджали їй направити заяву про прийняття спадщини поштою, що передбачено у главі 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
Проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 не є об'єктивнимита непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_3 мала право подати заяву про прийняття спадщини до будь-якого нотаріуса.
При цьому, як зазначила в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача, подавати заяву про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_7 , позивача 29 грудня 2021 року возили її діти.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали їй у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1272 ЦК України.
На наведене суд першої інстанції уваги не звернув, а відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фесік Світлана Володимирівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 липня 2023 року.
Головуючий:
Судді: