05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 826/13146/18
адміністративне провадження № К/990/1930/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/13146/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2022 (постановлену у складі головуючого судді Маруліної Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів: Федотова І.В., Чаку Є.В.),
Короткий зміст позовних вимог
16.08.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва) щодо недоплати їй основної пенсії, додаткової пенсії за інвалідністю, надбавки до пенсії;
- визнати неправомірними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати їй щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;
- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по нарахуванню їй щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012, у частині нарахування, перерахунку та виплати їй державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 23.07.2011, та надбавку до пенсії з 22.07.2011 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виконати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012, в частині нарахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації виконати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012, в частині нарахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації вартості проїзду за 2016 рік.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито провадження у адміністративній справі.
Верховний Суд 11.12.2020 прийняв постанову, якою ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 в частині позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо недоплати ОСОБА_1 основної пенсії, додаткової пенсії за інвалідністю, надбавки до пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконати судове рішення у справі №2-а-647/11 у частині нарахування, перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 23.07.2011, та надбавку до пенсії з 22.07.2011 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум - змінив, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення судів у цій частині залишив без змін.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 в частині позовних вимог, заявлених до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік; визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по нарахуванню ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік; зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік - скасував та направив у цій частині справу №826/13146/18 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2022, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині позовних вимог про:
- визнання неправомірними дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року по 2017 рік з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;
- визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по нарахуванню ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року по 2017 рік з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;
- зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року по 2017 рік з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік;
- зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року по 2017 рік з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що про порушення свого права в частині виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення не в повному розмірі ОСОБА_1 знала, починаючи з 2011 року, а про невиплату компенсації вартості проїзду за 2016 рік - з січня 2017 року, однак своє право на звернення до суду позивачем реалізовано лише в серпні 2018 року, тобто після спливу шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України, при цьому не надавши доказів поважності причин пропуску цього строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії у справі
ОСОБА_1 , не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами в оскаржуваних судових рішеннях норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховані положення статті 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон 796-XII), статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі- Закон № 1788-XII), статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон 1058-IV), у відповідності до яких у спірних правовідносинах строк давності не застосовується.
Заявник також зазначила, що судами попередніх інстанції не врахований правовий висновок сформований Верховним Судом та викладений у постановах Суду: від 18.05.2022 у справі №160/5259/20; від 29.11.2019 у справі №607/1402/16-а; від 21.05.2020 у справі №344/10095/16-а; від 16.07.2020 у справі №225/1562/17.
Позивач у доводах касаційної скарги наполягає на тому, що 16.08.2018 вона звернулась до суду з цим позовом у межах шестимісячного строку з дня, коли їй повідомили про порушене право на проведення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, тобто після отримання 17.02. 2018 листі від 08.02.2018 № 37/10-2009.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: ОСОБА_2 - головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.
Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом наведення інших обґрунтованих причин пропуску строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів.
Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надіслало відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого відповідач заперечує проти її задоволення.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 (рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2023 № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку»), розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.06.2023 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Тацій Л.В. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, який є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та має статус дитини війни.
22.01.2018 позивач зверталась із заявами до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011-2014 років та 2017 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених на виконання рішення суду у справі №2-а-647/11 сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік.
Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації листом від 08.02.2018 №37/10-2009 повідомило позивача про неможливість призначення компенсації вартості проїзду за 2016 рік, оскільки станом на 06.02.2018 у державному бюджеті на 2016 та на 2017 роки не передбачено надання додаткових відповідних видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Крім того, позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з посиланням на те, що вказана виплата здійснюється їй на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії ІІІ групи інвалідності складає - 90,00 грн.
Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат за результатами розгляду звернення позивача, листом від 08.02.2018 №09/160-011 повідомлено про те, що на виконання рішення суду у справі №2-а-647/11 проведено ОСОБА_1 розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, сума якої складає 3462,00 грн. Однак, виплату розрахованої суми не проведено за відсутності коштів на виконання рішень судів. Крім того Центром підготовлено розрахунок від 12.08.2015 №09/1/453 та надано Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому прийнято до обліку судове рішення №2-а-647/11, виконання якого гарантується державою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 №440. Щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення з 2011 року, повідомлено, що така нараховувалась у розмірі 90,00 грн, виплата якої здійснювалась через відділення поштового зв'язку №152. Розпорядження щодо компенсації вартості проїзду за 2016 рік на юридичну адресу Центру станом на 06.02.2018 від Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації не надходило.
Вважаючи протиправними дії відповідачів, зокрема, щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2011-2014 роки та 2017 рік та відмови у призначенні та виплаті компенсації вартості проїзду за 2016 рік, позивач звернулася у серпні 2018 з цим позовом до суду.
Суд зауважує, що спірні виплати є регулярними та виплачуються один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач могла дізнатись у квітні-травні 2011- 2014 років та у квітні-травні 2017 року при отриманні щорічної допомоги до 5 травня.
Відтак, посилання заявника касаційної скарги на триваючий характер дій відповідача щодо невиплати разової допомоги до 5 травня за вказаний період у тому розмірі, який, на думку позивача, мав бути їй нарахований, є необґрунтованими.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що на дані спірні правовідносини поширюються вимоги щодо шестимісячного строку для звернення до суду з позовом.
Наведене відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом у постанові від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Виходячи з викладеного, посилання позивача на листи Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.02.2018 №37/10-2009 та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 08.02.2018 №09/160-011, як на підставу дотримання строку звернення до суду, є безпідставними.
Позивач також вказує, що з 2011 року по 2018 рік вчиняла активні дії щодо отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а не у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562, але їй відмовляли, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з 2011 року про порушення її прав.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність посилання ОСОБА_1 на положення статті 70 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 70 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції чинній на час звернення позивача до суду) громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси та інтереси своїх дітей.
Вказана норма закону передбачає право на захист законних інтересів як у державних, так і у судових органах, але не врегульовує питання строків звернення до суду, через що при вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду слід застосовувати положення КАС України.
Також слід відзначити, що період, у який ОСОБА_1 реалізовувала своє право на захист законного інтересу шляхом звернення до пенсійного органу, не свідчить про зупинення для неї строку на звернення до суду за захистом такого законного інтересу, позаяк спірні правовідносини не передбачають обов'язковості досудового врегулювання спору перед зверненням до суду. Вказані обставини не свідчать про наявність таких обставин, які дійсно перешкоджали або унеможливлювали для позивача звернення до суду.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, із заявою про призначення компенсації вартості проїзду відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач звернулася до Управління 20.09.2016, а Управлінням їй повідомлено про неможливість виплати компенсації вартості проїзду за 2016 рік листом від 11.01.2017 №37/13-538, що ОСОБА_1 не заперечувалось.
Доводи заявника про те, що виплата компенсації вартості проїзду за 2016 рік мала відбутись у 2017 році, не спростовують факту звернення до суду лише у серпні 2018 року, водночас жодних поважних причин, які б перешкоджали зверненню до суду в межах встановлених строків позивачем не зазначено та доказів не надано,
Оскільки, про порушення свого права в частині виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення не в повному розмірі ОСОБА_1 знала, починаючи з 2011 року, а про невиплату компенсації вартості проїзду за 2016 рік - з січня 2017 року, однак своє право на звернення до суду реалізувала лише у серпні 2018 року, тобто після спливу шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України, при цьому не надавши доказів поважності причин пропуску цього строку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для залишення позову в цій частин позовних вимог без розгляду.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що у відповідності до статті 87 Закону № 1788-XII та статті 46 Закону №1058-IV до спірних правовідносинах строк звернення до суду не застосовується, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Тобто, посилання позивача в позовній заяві на положення статті 87 Закону № 1788-ХІІ та статті 46 Закону № 1058-IV, є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих платежів, у спірних же правовідносинах суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду не були нараховані пенсійним органом у частині розміру, який є спірним.
Заявник також зазначила, що судами попередніх інстанції не врахований правовий висновок сформований Верховним Судом та викладений у постановах Суду: від 18.05.2022 у справі №160/5259/20; від 29.11.2019 у справі №607/1402/16-а; від 21.05.2020 у справі №344/10095/16-а; від 16.07.2020 у справі №225/1562/17, однак у судові рішення, на які послалась позивач, не є релевантними відносно цієї справи, через те, що ухвалені Судом за інших фактичних обставин справи та спірних правовідносин.
Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді Т.Г. Стрелець
С.Г. Стеценко