Справа № 640/21921/21 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
04 липня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Губської Л.В.
Мєзєнцева Є.І.
при секретарі: Шепель О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ПФУ в м. Києві №930100855079 від 28 травня 2021 року «Про перерахунок пенсії» в частині встановлення обмеження розміру заробітної плати, з якого здійснено перерахунок пенсії та який визначено в довідці прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя №29/1-38 від 06 травня 2021 року з 97216,00 грн до 90000,00 грн та в частині встановлення обмеження максимального розміру пенсії за вислугою років;
2) зобов'язати Головне управління ПФУ в м. Києві здійснити з 01 лютого 2021 року перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , з розрахунку 60% від розміру заробітної плати, без обмеження граничних розмірів заробітної плати та пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат;
3) зобов'язати Головне управління ПФУ в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію по втраті годувальника, яка становить різницю суми між нарахованою після здійсненого перерахунку та фактично отриманою, невідкладно однією сумою разово.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року даний позов залишено без задоволення.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються положення ч. 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в частині обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що відповідачем неправильно обчислено розмір пенсії позивача, виходячи з заробітної плати померлого годувальника у розмірі 90 000,00 грн., а не у розмірі 97216,00 грн. Крім того, положення ч. 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки останні регулюються нормами ч. 19 статті 86 цього Закону, яка не містить приписів щодо обмеження пенсії максимальним розміром.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФ в м. Києві просить в її задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що обчислення пенсії у зв'язку з втратою годувальника проведено позивачу у відповідності до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням законодавчо встановлених обмежень її максимального розміру.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві. З 31 травня 2013 року позивачу призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника довічно відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року у розмірі 60% від суми заробітної плати та без обмеження максимального розміру.
Прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на ім'я позивача видано довідку про розмір заробітної плати №29/1-38 від 06 травня 2021 року, в якій зазначено розмір місячної заробітної плати померлого чоловіка позивача - ОСОБА_2 станом на 01 січня 2021 року, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 97 216,00 грн.
07 травня 2021 року позивач звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі вказаної вище довідки, виходячи з розміру 60% від суми місячної заробітної та без обмеження максимальним розміром.
Листом Головного Управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві №2600-0305-8/88910 позивача повідомлено, що на підставі рішення №930100855079 від 28 травня 2021 року «Про перерахунок пенсії» при здійсненому перерахунку пенсії обмежено розмір заробітної плати на рівні 90000,00 грн замість 97216,00 грн, як то вказано в Довідці, та встановлено обмеження максимального розміру пенсії.
Вбачаючи протиправність в діях відповідача щодо обрахунку пенсії, виходячи із заробітної плати 90 000 грн замість 97 216 грн та з обмеженням перерахованої пенсії максимальним розміром вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України «Про прокуратуру»: до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначається статтею 86 Закону № 1697-VІІ, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (абз. 6 ч. 15).
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї (ч. 19).
Отже, за загальним правилом пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї.
Аналіз змісту рішення ГУ ПФ в м. Києві від 28 травня 2021 року №930100855079 свідчить, що при обчисленні позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідачем було визначено середній заробіток померлого годувальника у розмірі 90 000,00 грн. Разом з тим, як вбачається із змісту довідки Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на ім'я позивача видано довідку про розмір заробітної плати №29/1-38 від 06 травня 2021 року, чинна заробітна плата/грошове забезпечення за відповідною посадою першого заступника керівника прокуратури становить 97 216,00 грн.
Наведене, на переконання колегії суддів, свідчить про обґрунтованість твердження позивача про те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідачем протиправною обчислювалася виходячи з суми 90 000 грн. (походження якої матеріалами справи не підтверджено, жодних пояснень з даного приводу відповідач не надав), а не з суми 97 216,00 грн. (чинна заробітна плата/грошове забезпечення за відповідною посадою першого заступника керівника прокуратури).
Разом з тим, задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в м. Києві №930100855079 від 28 травня 2021 року «Про перерахунок пенсії» в частині встановлення обмеження розміру заробітної плати, з якого здійснено перерахунок пенсії та який визначено в довідці прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя №29/1-38 від 06 травня 2021 року з 97 216,00 грн до 90 000,00 грн та зобов'язання Головного управління ПФУ в м. Києві здійснити з 01 лютого 2021 року перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з розрахунку 60% від розміру заробітної плати без обмеження граничних розмірів заробітної плати, не призведе по поновлення прав позивача, які він вважає порушеними, з підстав, наведених нижче.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, як було встановлено раніше, відповідні обмеження встановлені абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ. При цьому посилання апелянта на те, що порядок призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника регламентовано нормами ч. 19 статті 86 Закону № 1697-VІІ, а відтак на нього не поширюється дія приписів абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ, є помилковим.
Так, як було зазначено вище, стаття 86 Закону № 1697-VІІ регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, її норми (безвідносно до розташування у частинах) поширюються на всі правовідносини, які остання регулює. У тому числі й на пенсії, призначені у зв'язку з втратою годувальника.
В іншому ж випадку буде мати місце ситуація, за якої належна до виплати сума пенсії по втраті годувальника буде перевищувати розмір пенсії колишнього працівника прокуратури, що не узгоджується ні з правовою природою пенсії у зв'язку з втратою годувальника, ні з метою законодавчого впровадження обмеження пенсії прокурорів максимальним розміром.
Посилання апелянта на відмінні від цього тлумачення положень ч. 15 та ч. 19 статті 86 Закону № 1697-VІІ висновки, що наведені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі №640/4067/21, судом не враховуються з огляду на те, що згідно ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зауважує, що згідно абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. У свою чергу, зміст приписів ч. 19 статті 86 цього Закону свідчить, що у зв'язку з втратою годувальника непрацездатному члену сім'ї прокурора призначається пенсія у розмірі 60 відсотків.
Відтак, застосовуючи до спірних правовідносин обмеження пенсії у зв'язку з втратою годувальника максимальним розміром, територіальний орган Пенсійного фонду України не допустив неправильного застосування норм статті 86 Закону, що дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у відповідній частині.
З огляду на викладене не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині покладення на відповідача обов'язку з виплати позивачу перерахованої пенсії, оскільки, як свідчать матеріали справи, на момент вирішення цього спору призначена останнім пенсія у зв'язку з втратою годувальника перевищувала встановлений Законом максимальний розмір.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року про відмову в задоволенні позовних вимог є законним, тому немає підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2023 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Л.В. Губська
Є.І. Мєзєнцев