П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1984/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупяний Двір" до Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року адміністративний позов ТОВ "Крупяний Двір" було задоволено.
16 травня 2023 року Одеська митниця подала апеляційну скаргу на вказане рішення, яку ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року залишено без руху. Надано апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху. Роз'яснено апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст. 169 КАС України, скарга буде повернута скаржнику.
Копію ухвали судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року апелянтом отримано 12 червня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку документу до електронного кабінету в ЄСІТС, однак вимоги ухвали судді апеляційного суду не виконано.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у задоволенні клопотання Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Продовжено Одеській митниці строк для усунення недоліку поданої апеляційної скарги на 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Копію ухвали судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2023 року апелянтом отримано 23 червня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку документу до електронного кабінету в ЄСІТС.
Однак вимоги ухвали судді апеляційного суду не виконано.
04 липня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшло вдруге клопотання від митниці про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та клопотання про продовження строку усунення недоліків.
В обґрунтування зазначеного клопотання апелянт посилається на те, що є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету, статтею судовий збір КЕКВ 2800 (інші поточні видатки) не виділено коштів.
Дослідивши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення та відкриття апеляційного провадження у справі.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" №3674-VІ (далі - Закон України №3674-VІ), в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Також, виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.
Статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, також встановлено перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
З огляду на викладене, скаржник не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.
Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Статтею 17 Закону України “Про виконавче провадження та застосування практики Європейського Суду з прав людини” визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, яким скасовано встановлені раніше для державних органів пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.
Тобто, відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання скаржника на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для відстрочення сплати судового збору.
Отже, суд критично оцінює заявлене скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на те, що у спірних правовідносинах скаржник виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов'язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб'єктами владних повноважень. Неналежне (обмежене) фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Вказане питання скаржником повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису, а не шляхом подання до суду клопотання про звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють, як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
З урахуванням вимог статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, з власної ініціативи.
Крім того, даною статтею передбачено безпосереднє право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.
Сплата ж судового збору за подання апеляційної скарги, в силу положень статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Оскільки, скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення сплати судового збору, наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі, задоволенню не підлягає.
Дослідивши клопотання про продовження строку усунення недоліків, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення та відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 2 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року Надточій проти України принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з частинами 1, 3 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
При цьому, безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання переваги одній зі сторін судового процесу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню рішення суду про залишення апеляційної скарги без руху, однак доказів означеного скаржником до суду надано не було.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Одеської митниці про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 298 КАС України апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо цією особою не усунуто недоліків залишеної без руху апеляційної скарги.
Керуючись статтями 169, 298, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
У задоволенні клопотання Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
У задоволенні клопотання Одеської митниці про продовження строку виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року - відмовити.
Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року вважати не поданою та повернути апелянту.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов