462/1883/22
1-кс/465/923/23
судового засідання
05.07.2023 року Суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід слідчому судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 про відвід її від розгляду матеріалів скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у справі №462/1883/22 на бездіяльність Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення на підставі заяви від 27.04.2022 року,-
Заявник ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про про відвід слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 від розгляду судової справи № 462/1883/22 з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Скаржником в ході судового розгляду заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_4 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України з мотивів, що він не довіряє слідчому судді ОСОБА_4 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 року заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 від розгляду матеріалів скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у справі №462/1883/22 на бездіяльність Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення на підставі заяви від 27.04.2022 року.
Скаржник на виклик до суду не з'явився, тому суд розглядає заяву про відвід у відсутності заявника на підставі наявних матеріалів, поданих на обґрунтування заявленого відводу.
Дослідивши матеріали скаргу, заяву про відвід судді, приходжу до наступного висновку.
Під час вивчення матеріалів скарги встановлено, що скаржники звернулись до Франківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення на підставі заяви від 27.04.2022 року.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Частиною п'ятою ст. 80 КПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб'єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об'єктивне рішення у справі.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і з метою незалежного та неупередженого розгляду скарги, враховуючи положення викладені в п. 24, 26, 30 Рішення Європейського Суду з прав людини, від 26 жовтня 1984р., справа «Де Куббер проти Бельгії», заява № 9186/80, де зазначено, що для неупередженості розгляду справи «навіть видимість може бути важливою», «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватись браку безсторонності, має бути відведений.
Судді може бути заявлений відвід за наявністю обставин, що виключають його участь у кримінальному провадженні, та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його упередженості.
Статтею 75 КПК України передбачений вичерпний перелік обставин, що виключають участь суддів кримінальному провадженні, які є підставою для його відводу, так слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичом чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Твердження ОСОБА_3 не містять передбачених законом підстав для відводу суддів.
Таким чином, підстав для задоволення заявленого відводу, слідчий суд не вбачає, оскільки відсутні обставини необ'єктивності та упередженості судді ОСОБА_4 при розгляді даного судового провадження, які б виключали можливість їх участі у розгляді даної скарги.
За таких обставин суддя не вбачає підстав для відводу слідчого судді, оскільки заявником не представлено дійсних, обґрунтованих підстав для наявності висновку, що суддя зацікавлений в результатах розгляду справи, або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 76, 80 - 82 КПК України суд, -
Заяву ОСОБА_3 про відвід слідчому судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 від розгляду матеріалів скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на бездіяльність відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області(судової справи № 462/1883/22) - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1