04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 760/21748/19
провадження № 61-7813ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 листопада
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку,
24 травня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Конопат М. І., засобами поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою
на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 листопада
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року
у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Конопат М. І., на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, заявнику необхідно було уточнити зміст касаційної скарги в частині посилання на підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги та викласти їх відповідно до статті 409 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
20 червня 2023 року, на виконання вимог ухвали, представник ОСОБА_1 - адвокат Конопат М. І., надіслав до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій уточнено вимоги прохальної частини касаційної скарги
та викладено їх відповідно до статті 409 ЦПК України.
Разом із тим, заявником не виконано вимоги ухвали щодо зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи
та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України,
у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Так, уточнена касаційна скарга містить посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
Однак, з огляду на зміст уточненої касаційної скарги, заявник не обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення. Також, відсутнє посилання на постанову (постанови) Верховного Суду, в яких викладено висновок щодо застосування норми права.
Отже, вказуючи пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник повинен зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою
на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
Враховуючи те, що недоліки касаційної скарги повністю не усунуто, суд дійшов висновку про наявність підстав продовження строку для усунення вказаних вище недоліків касаційної скарги.
За таких обставин заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, яку викласти з урахуванням вимог цієї ухвали, разом із копіями уточненої скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи (у разі подання касаційної скарги засобами поштового зв'язку), а у разі звернення з касаційною скаргою в електронній формі, то йому слід надіслати на адресу суду докази надсилання учасникам справи копій поданих до суду документів.
У частині другій статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Керуючись статтями 120, 127, 393 ЦПК України,
Продовжити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк