Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" липня 2023 р. м. ХарківСправа № 922/1707/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПЕР НЕКСТ"
простягнення коштів
без виклику учасників справи
ПрАТ "РКТК" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Пейпер Некст", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу - 132.397,00 грн, суму 3% річних - 4.711,88грн, інфляційні витрати - 35.396,78 грн, пеню - 6.619,85 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 03.12.2020 №745 в частині повної оплати вартості отриманого товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2023 у справі №922/1707/23 позовну заяву ПрАТ "РКТК" залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.05.2023 з урахуванням малозначності справи №922/1707/23 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін, у зв'язку з чим надано учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження від 09.05.2023 року у даній справі була надіслана позивачу до Електронного кабінету 09.05.2023 року.
Ухвала про відкриття провадження від 09.05.2023 року у даній справі, яка була надіслана на юридичну адресу відповідача, повернулася на адресу суду 19.05.2023 року з відміткою поштового відділення "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 178 ГПК України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між ПрАТ "РКТК" (постачальник) та ТОВ "Пейпер Некст" (покупець) був укладений Договір поставки від 03.12.2020 №745 (далі - Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов'язався поставляти продукцію у кількості, асортименті та по ціна, що узгоджуються сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець зобов'язаний приймати товари та сплачувати їх вартість.
Пунктом 8.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 17.12.2021 №1) сторони погодили, що оплата партії товару здійснюється на умовах 100% протягом 14 календарних днів після поставки відповідного товару.
Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 12.1. Договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним був поставлений відповідачеві товар на загальну суму 152.397,00 грн, про що свідчить надана копія видаткової накладної від 01.12.2022 №1628-22.
Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на суму 20.000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.02.2022 №184.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.09.2022 №11/211, в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 132.397,00 грн. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
Судом встановлено настання строків виконання грошових зобов'язань відповідача. Так, Договором (пунктом 8.1. в редакції додаткової угоди від 17.12.2021 №1) визначено, що оплати партії товару здійснюється на умовах 100% протягом 14 календарних днів після поставки відповідного товару.
Факт поставки товару на суму 152.397,00 грн підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 01.12.2022 №1628-22, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Також додатково про факт поставки товару свідчить частково сплата відповідачем грошових коштів у сумі 20.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.02.2022 №184, в призначені платежу якої вказано: "оплата за картон зг накладної № 1628-22 від 01 02 2022 , у т.ч. ПДВ 20% = 3 333.33грн".
Станом на дату звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за Договором становить 132.397,00 грн.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості в розмірі 132.397,00 грн до суду не подано.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 132.397,00 грн.
Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних - 4.711,88грн, інфляційні витрати - 35.396,78 грн та пеню - 6.619,85 грн.
Суд вважає, що зазначені суми нараховані позивачем відповідачеві частково обґрунтовано. Підставами такого висновку є наступне.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).
Пеня за порушення строку виконання зобов'язання встановлена пунктом 9.2. Договору. Згідно з ним за порушення строків оплати товару, постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення, але не більше п'яти відсотків від вартості такого товару.
Виходячи зі змісту вказаного пункту Договору неустойка за порушення строків оплати товару сплачується постачальником (ПрАТ "РКТК"), в даному випадку позивачем, а не відповідачем.
При цьому в тексті позовної заяви позивач посилається на іншу редакцію пункту 9.2. Договору, яка є відмінною від редакції по Договору, який доданий до позовної заяви. Доказів внесення змін до пункту 9.2. Договору щодо відповідальності покупця за порушення строків оплати товару матеріали справи не містять, а позивачем до суду не надано.
Таким чином, у даному випадку відсутні правові підстави для нарахування відповідачеві пені в розмірі 6.619,85 грн, а отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, свідчать про правомірність нарахування позивачем відповідачеві 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що останні виконані арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. Доказів протилежного відповідачем не надано. Отже, позовні вимоги в цій частині (про стягнення 3% річних у сумі 4.711,88 грн та інфляційних витрат у розмірі 35.396,78 грн) є законними та обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.587,58 грн покладаються на відповідача, в іншій частині (99,30 грн) залишаються за позивачем.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 9.345,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з наданого до позовної заяви попереднього розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу їх розмір становить 9.345,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем додані до позовної заяви наступні документи: ордер серії АІ №1356960 від 24.02.2023; додаткову угоду від 25.04.2023 до Договору №РКТК-14/02/23 щодо надання послуг у сфері права від 14.02.2023; опис правничих послуг до додаткової угоди від 25.04.2023 до договору №РКТК-14/02/23 від 14.02.2023.
При цьому, самого Договору №РКТК-14/02/23 щодо надання послуг у сфері права від 14.02.2023 позивачем до позовної заяви не надано, що є порушенням положень частини другої статті 126 ГПК України. Крім того, позивачем не надано підписаного акту виконаних робіт, проте перелік наданих юридичних послуг фіксується сторонами в акті наданих послуг. Наданий позивачем опис виконаних робіт підписаний лише самим адвокатом.
А отже обставини, на які посилається позивач щодо підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, не мають в повній мірі належного доказового підтвердження, як то основного договору №РКТК-14/02/23 щодо надання послуг у сфері права від 14.02.2023 та акту виконаних робіт підписаного між адвокатом та клієнтом.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене та те, що позивачем в порушення частини другої статті 126 ГПК України не надано до суду договору №РКТК-14/02/23 щодо надання послуг у сфері права від 14.02.2023 та акту виконаних робіт, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9.345,00 грн не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПЕР НЕКСТ" (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, буд. 24, код ЄДРПОУ 42823585) на користь Приватного акціонерного товариства "РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145А, код ЄДРПОУ 01882551) суму основного боргу - 132.397,00 грн, суму 3% річних - 4.711,88грн, інфляційні витрати - 35.396,78 грн, витрати зі сплати судового збору - 2.587,58 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "05" липня 2023 р.
Суддя Н.С. Добреля