вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" липня 2023 р. Справа № 911/1926/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”
до Фізичної особи-підприємця Багірової Зої Наміківної
про стягнення 81 766,68 гривень
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до Фізичної особи-підприємця Багірової Зої Наміківної про стягнення 81 766,68 гривень, з яких: 66 666,68 грн заборгованості за кредитом, 6 700,00 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та 8 400,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Позовні вимоги обґрунтовано обставинами порушення відповідачем грошового обов'язку щодо повернення кредиту, отриманого за кредитним договором б/н від 30.03.2021.
Так, згідно викладених позивачем обставин, 30.03.2021 Фізичною особою-підприємцем Багіровою Зоєю Наміківною через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», згідно якої вказана особа приєдналася до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті банку - https://privatbank.ua (далі - Умови).
З огляду вказаного вище позивач зауважив, що між відповідачем та Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” укладено кредитний договір б/н від 30.03.2021, умови якого відповідач не виконав, кредитні кошти не повернув та проценти у вигляді щомісячної комісії не сплатив.
Поряд з тим, відповідно до змісту вказаної вище позовної заяви позивачем здійснено посилання на пункти 3.2.8.9.1, 3.2.8.3.3 та 3.2.8.9.7 Умов та на ст. 216, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 549 ЦК України, з викладенням їх тексту, стосовно відповідальності позичальника, у разі порушення зобов'язань, шляхом сплати відсотків за користування кредитом у іншому розмірі.
З огляду на вказане, враховуючи порушення позичальником умов договору та законодавчих приписів, позивач зазначив, що станом на 13.06.2023 заборгованість відповідача становить 81 766,68 гривень та складається з:
- 66 666,68 грн заборгованості за кредитом;
- 6 700,00 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов;
- 8 400,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованими згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов, а розрахунок вказаних сум додається до позовної заяви.
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
У відповідності до пп. 3, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:
- обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Однак в порушення наведених вище норм процесуального закону ані зміст позовної заяви, ані доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не містять відомостей стосовно дат початкового та кінцевого розрахункового періоду (число, місяць, рік), за який здійснювалось нарахування сум заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, окремо по кожному такому періоду/місяцю та сумі, на яку ці відсотки нараховано.
Поряд з тим позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” не містить викладу обставин стосовно застосування підвищеної процентної ставки, із відповідним наведенням правових підстав для її застосування та її правової природи - неустойка або передбачені ст. 625 ЦК України інший розмір % річних.
З огляду на вказане суд вважає за необхідне зазначити, що пунктами 13, 15 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено таке:
- в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором;
- у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Крім того суд наголошує позивачу на необхідності надання розрахунку заборгованості Фізичної особи-підприємця Багірової Зої Наміківної, який долучено до позовної заяви, у збільшеному вигляді (зі збільшеним шрифтом) для його читабельності під час перевірки судом.
Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Однак, в порушення приписів пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162, ст. ст. 91, 164 ГПК України, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження викладених у позові обставин наявності у розділі 3.2.8. Умов змісту викладених у позові пунктів 3.2.8.9.1, 3.2.8.3.3 та 3.2.8.9.7.
З огляду на вказане суд звертає увагу позивачем на те, що зміст пунктів 3.2.8.9.1, 3.2.8.3.3 та 3.2.8.9.7. доданої до позову копії заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» містить інший текст, аніж викладено у позовній заяві.
З огляду наведених вище неузгодженостей викладених у позові обставин з наданими позивачем Умовами, суд дійшов висновку про зобов'язання позивача надати пояснення щодо викладеного ним у позові змісту пунктів Умов, а також дійсних і погоджених сторонами умов укладеного між сторонами кредитного договору.
В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне зазначити, що:
- згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання;
- приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання;
- саме лише небажання позивача або його суб'єктивні міркування про доцільність подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин, не є підставою від звільнення позивача від обов'язку виконати покладені на нього процесуальні обов'язки.
До того ж суд звертає увагу на те, що чітка ідентифікація позивачем заявлених ним вимог та чіткий виклад обставин сприяє правильній оцінці спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дозволяє правильно дослідити наявність та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції.
Крім того відповідно до ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Виходячи з вказаної вище норми закону, позовна заява має містити підпис позивача або його представника, а такий підпис має бути виконаний власноручно.
Так, підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об'єкт підпис має характерні риси, зокрема це - посвідчувальний знак обов'язково певної особи, який виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення, та наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.
З урахуванням вказаного вище суд зазначає, що виконаний від імені представника позивача Савіхіної А.М. підпис на позовній заяві не співпадає з підписами, виконаними на додатках до позовної заяви, позаяк таке графічне креслення виконано у вигляді очевидно різних знаків, що ставить під сумнів наявність дійсного волевиявлення певної особи на підписання позовної заяви та/або доданих до неї документів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” без руху.
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
- детального та обґрунтованого розрахунку сум заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, із наведенням відомостей стосовно дат початкового та кінцевого розрахункового періоду (число, місяць, рік), за який здійснювалось нарахування сум заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, окремо по кожному такому періоду/місяцю та сумі, на яку ці відсотки нараховано;
- пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини наявності у розділі 3.2.8. Умов змісту викладених у позові пунктів 3.2.8.9.1, 3.2.8.3.3 та 3.2.8.9.7., та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
- пояснень щодо узгодженості викладеного позивачем у позові змісту пунктів Умов та дійсних і погоджених сторонами умов укладеного між сторонами кредитного договору;
- викладу обставин стосовно застосування позивачем підвищеної процентної ставки із відповідним наведенням правових підстав для її застосування та її правової природи - неустойка або передбачений ст. 625 ЦК України інший розмір % річних;
- пояснень стосовно здійснених у позові посилань на ст. 216, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 549 ЦК України, з урахуванням пунктів 13, 15 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України;
- пояснень стосовно виконаного від імені представника позивача Савіхіної А.М. підпису на позовній заяві та його неспівпадіння з підписами, виконаними на додатках до позовної заяви, як наслідок - наявності дійсного волевиявлення Савіхіної А.М. на підписання позовної заяви та/або доданих до неї документів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Суддя В.А. Ярема