61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
29.06.2023 Справа №905/310/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Замай Т.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», м. Дніпро, Дніпропетровська область,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Домашній хліб», м.Дружківка, Донецька область,
про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 21.09.2021 №23/09/21-01ПГ у сумі 1288649,77грн та штрафу у сумі 257729,95грн, всього 1546379,72грн,
За участю:
від позивача: Яланський О.А., адвокат на підставі довіреності від 22.12.2022 №ДнЕП221222003 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: представник не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», м. Дніпро, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Домашній хліб», м. Дружківка, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 21.09.2021 №23/09/21-01ПГ у сумі 1288649,77грн та штрафу у сумі 257729,95грн, всього 1546379,72грн.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.04.2023; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 26.04.2023 з подальшим відкладанням на 30.05.2023 та 08.06.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу від 21.09.2021 №23/09/21-01ПГ в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий природній газ. Доводячи позовні вимоги, позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» інформації про передані відповідачу обсяги споживання та про фактичне добове споживання і споживання за період квітень 2022.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву в розумінні ст.175 Господарського процесуального кодексу України не скористався, разом з тим звернувся до суду з клопотанням про скасування заявленого до стягнення штрафу, яке за своїм змістом є клопотанням про зменшення штрафу на 100 %.
Позивач проти зменшення заявленого до стягнення штрафу заперечив.
Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, про що без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу в протокольній формі згідно з приписами ч.5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України. Відмова суду зумовлена відсутністю заперечень відповідача проти заявлених позивачем обсягів споживання природного газу за спірний період. Отже підстав, встановлених ст.81 Господарського процесуального кодексу України, для вчинення такої процесуальної дії як витребування доказів, суд не встановив.
Ухвалою суду від 08.06.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.06.2023.
У судовому засіданні 29.06.2023 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, підтримав позовні вимоги.
Відповідач представника у судове засідання 29.06.2023 не направив; враховуючи обмеженість бюджетного фінансування суду на закупівлю знаків поштової оплати, про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений шляхом направлення ухвали від 08.06.2023 на електронну адресу відповідача.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1044 від 03.06.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання природного газу споживачам.
23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домашній хліб» (споживач) було укладено договір постачання природного газу №23/09/21-01ПГ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався протягом строку дії договору передавати споживачеві природний газ, включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах договору. Споживач підтверджує, що він ознайомлений з тим, що передача газу неможлива без замовлення відповідної потужності на відповідний обсяг газу на кожну окрему точку комерційного обліку, який належить до передачі, та підписанням даного договору надає згоду постачальнику на замовлення (бронювання) потужності для споживача (п.1.1 договору).
Підписанням договору споживач підтверджує, що він: є кінцевим споживачем газу, що передається за договором; не є побутовим споживачем газу (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.3 договору розрахунковим періодом за договором є газовий місяць, який розпочинається з першої газової доби поточного місяця і триває до початку першої газової доби наступного місяця (Газовий місяць). Газова доба триває з 07:00 ранку за київським часом поточного дня до 07:00 ранку за київським часом наступного дня (Газова доба).
Постачальник та споживач щомісячно до 23-го числа місяця, що передує місяцю постачання, узгоджують «графік постачання газу та замовлення (бронювання) потужності» на кожну точку комерційного обліку на розрахунковий газовий місяць із зазначенням обсягу газу, що планується до передачі кожної газової доби у відповідному газовому місяці (2.4 договору).
Перелік об'єктів споживача, для яких здійснюється постачання газу, наведено в додатку №2 до договору. Особливі умови постачання природного газу, як то розрахунок фактичної ціни Газу, строки розрахунків, допустимі відхилення обсягу споживання природного газу, тощо встановлюється у додатку №3 до договору (п. п. 3.3, 3.4 договору).
Пунктами 3.6, 3.7 договору передбачено, що газ передається постачальником споживачу у загальному потоці у внутрішніх точках виходу з газотранспортної системи України до прямого споживача або до газорозподільної мережі відповідного Оператора ГРМ. Оператором ГТС є Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України»; Оператором ГРМ - АТ «Оператор газоросподільчої системи «Донецькоблгаз».
Згідно з п. 4.1 договору передачу фактично поставленого споживачу газу кожного газового місяця сторони оформлюють актом приймання-передачі газу за формою, зразок якої наведено у додатку №4 до договору, з зазначенням фактично переданого обсягу. Фактичний обсяг газу, що переданий постачальником споживачу, визначається за даними, отриманими на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Споживач до 05 числа місяця (включно), наступного за газовим місяцем, надає постачальнику дані про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за газовий місяць та копію відповідного акту, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРС. Одночасно з ними, споживач надає довідку про обсяги споживання соціального газу. Надання таких даних відбувається шляхом направлення електронного листа на електронні адреси контактних осіб постачальника, що вказані в п.3.9 договору, зокрема до листа має додаватися скан-копія акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за газовий місяць, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем (п.4.2 договору).
За змістом п.п.4.3, 4.4 договору постачальник до 12-го числа місяця (включно), наступного за газовим місяцем, підписує та надсилає споживачу два примірники акту приймання-передачі газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності із зазначенням фактично переданого обсягу газу за відповідний газовий місяць, що визначається за даними отриманими на інформаційній платформі Оператора ГТС. Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання двох примірників акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту.
У відповідності до п.4.5 договору для пришвидшення комунікації сторони використовують одночасно всі електронні адреси та телефонний зв'язок контактних осіб сторін, що вказані в п.п.3.9, 3.10 договору, зокрема для надання скан-копій актів та вмотивованих відмов від їхнього підписання. Надання постачальнику електронних копій актів та вмотивованих відмов від їхнього підписання не звільняє споживача від надання цих документів на паперових носіях.
У випадку ненадходження від споживача підписаного примірника акту або письмової мотивованої відмови від підписання такого акту (в електронній формі або на паперовому носії) в строки, визначені п.4.4 цього договору, акт вважається узгодженим та підписаним споживачем без зауважень, при цьому датою підписання акту приймається дата складання акту постачальником, що зазначена в акті. В будь-якому випадку, положення даного пункту не звільняє споживача від обов'язку надати постачальникові підписаний примірник акту (п.4.6 договору постачання природного газу).
Узгоджені акти є підставою для остаточних розрахунків (п. 4.8 договору).
Постачальник зокрема має право отримувати плату від споживача за поставлений природний газ, включаючи вартість потужності та інші платежі, передбачені договором (пп.5.1.1 п.5.1 договору).
Споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за газ з урахуванням замовлення (бронювання) потужності на умовах, визначених договором (пп. 5.3.4 п.5.3 договору).
У п.6.1 договору зазначено, що фактична ціна газу, який підлягає постачанню у відповідному місяці поставки, розраховується у відповідності до додатка №3 до договору, та враховує базову ціну газу, що визначається сторонами у додаткових угодах до договору щомісячно або в інші строки, передбачені додатками та/або додатковими угодами, та витрати, пов'язані із замовленням (бронюванням) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи з урахуванням встановлених коефіцієнтів).
Загальна вартість договору складається із суми вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх газових місяців протягом строку дії договору згідно актів, виставлених постачальником рахунків та інших нарахувань в такому періоді (п. 6.2 договору).
Згідно з п.6.3 договору у випадку зміни тарифів на замовлення (бронювання) потужності (послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи чи відповідних коефіцієнтів) відповідними компетентними органами, нові тарифи та/або коефіцієнти є обов'язковими для сторін за договором з моменту введення їх в дію відповідними нормативними документами.
Споживач зобов'язаний сплатити вартість газу, що передається за договором, з урахуванням замовлення (бронювання) потужності, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Санкції оплачуються за окремим рахунком, вимогою. Умови та порядок розрахунків визначаються в додатку №3 до договору (п.7.1 договору).
За умовами п.7.2 договору оплата газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на розрахунковий рахунок Постачальника у строки та розмірах, узгоджених відповідно до додатку №3 та додаткових угод до цього договору.
Датою оплати споживачем вартості спожитого природного тазу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п.7.3 договору).
Додаток №3 до договору визначає умови здійснення розрахунків.
У п.1 додатку №3, сторони встановили, що ціна газу, що постачається на умовах договору, розраховується в гривнях за 1000 куб.м. та включає, в тому числі, ціну замовлення (бронювання) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений відповідною постановою НКРЕКП).
Сторони щомісячно узгоджують базову ціну газу шляхом підписання відповідної Додаткової угоди не пізніше, ніж за 7 днів до дати постачання (п.2 додатку №3).
У п.п.3, 4 додатку №3 наведено формули визначення прогнозованої та фактичної ціни газу.
Відповідно до п.п.5, 6 додатку №3 періоди постачання газу визначаються в додаткових угодах, розрахунковим періодом для розрахунку розміру оплати є газовий місяць.
Відповідно до п.7 додатку 3 до договору в редакції додаткової угоди №5 від 25.03.2022 оплата за поставлений газ, включаючи вартість замовлення (бронювання) потужності, сумарно за всіма точками комерційного обліку, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника шляхом здійснення оплати в такі строки:
- 30% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно «Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності», узгодженому відповідно до п.2.4. договору, з використанням прогнозної ціни газу - не пізніше 25 числа місяця, що передує газовому місяцю;
- 30% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно «Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності», узгодженому відповідно до п.2.4. договору, з використанням прогнозної ціни газу - не пізніше 15 числа газового місяця ;
- 30% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно «Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності», узгодженому відповідно до п.2.4. договору, з використанням прогнозної ціни газу - не пізніше 5 числа газового місяця;
- остаточний розрахунок в обсязі залишку вартості (з ПДВ) фактичного обсягу споживання газу з використанням фактичної ціни газу здійснюється у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим газовим місяцем.
Згідно з п.9 додатку №3 встановлені НКРЕКП тарифи та коефіцієнти, застосовуються з моменту введення їх в дію, без внесення змін до договору та додатків до нього, зокрема без змін додатку та не потребують додаткового узгодження сторонами.
В разі порушення строків оплати споживачем за договором більше, ніж на 3 (три) календарні дні, споживач додатково до пені, передбаченої у п. 9.2 договору, сплачує за письмовою вимогою постачальника, складеною та направленою відповідно до п. 9.8 договору, штраф в розмірі 20% від суми заборгованості, а постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір (п.9.3 договору в редакції додаткової угоди №5 від 25.03.2022).
У п.9.8 договору сторони погодили, що нарахування та сплата штрафних санкцій, визначених у п. 9.2, 9.3 та 9.4 договору, відшкодування збитків за договором здійснюється на підставі письмової вимоги (вимога) сторони, яка має право на застосування/нарахування таких санкцій, і у строки, визначені в такій письмовій Вимозі. Вимога, має бути направлена іншій стороні (стороні, яка порушила) виключно наступним способом: відправлення скан-копії вимоги на офіційну електронну адресу сторони, що вказана в розділі 15 договору (пп. 9.8.1), або цінним листом на адресу сторони, зазначену в даному договорі, з описом та повідомленням про вручення (пп. 9.8.2), або вручення уповноваженій особі сторони, що порушила, особисто, в такому випадку уповноважена особа, що отримала вимогу, зобов'язана поставити дату отримання, власний підпис та прізвище (відмітка про отримання). У випадку відмови уповноваженої особи сторони поставити відмітку про отримання, така відмітка ставиться стороною (уповноваженим представником), яка вручала вимогу, з застереженням, що друга сторона (сторона, що порушила), відмовилась від поставлення відмітки про отримання та в цей же день вимога (її скан-копія) має бути направлена на офіційну електронну адресу сторони, що порушила.
Датою початку відрахування строків, зазначених у такій вимозі є: у випадку направлення Вимоги цінним листом з описом та повідомленням про вручення - дата отримання стороною такої вимоги, яка зазначається на повідомленні про вручення, а в разі не отримання стороною, 10-й календарний день від дати відмітки поштового відділення про прийняття відправлення від відправника (пп. 9.9.1); у випадку вручення вимоги уповноваженій особі сторони, що порушила, особисто - дата, зазначена у відмітці про отримання (пп. 9.9.2); у випадку відправлення скан-копії на офіційну електронну адресу сторони - дата відправлення вимоги (її скан-копії) стороною, що не порушила (пп. 9.9.3).
У п. 9.10 договору сторони погодили, що вимога може бути направлена більше, ніж одним способом із переліку в пп. 9.8.1 - 9.8.3 договору.
Сплата штрафних санкцій, будь-яких компенсацій за договором та відшкодування збитків відбувається в позасудовому порядку (п. 9.12 договору).
Відповідно до п. 12.2 договору всі зміни та доповнення до договору дійсні лише за умови, якщо вони виконані в письмовій формі при взаємному погодженні сторін, підписані сторонами та, за необхідності, скріплені їх печатками (за наявності). Оформлені таким чином зміни і доповнення є невід'ємними частинами договору.
У п. 12.7 договору сторони дійшли згоди, що надіслані документи (договір, Додатки, додаткові угоди до нього, листи, інша інформація) через зафіксовані у договорі засоби електронного зв'язку (електронна пошта, факс, факсимільні копії/сканкопії) мають юридичну силу для сторін (визнаються сторонами). Відтак, сторони домовились, що юридичну силу такі документи набувають з моменту направлення їх стороні, однак зобов'язання, що підлягають погодженню, виникають з дати їх підписання (погодження) стороною отримувачем.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) або з моменту отримання факсових чи сканованих копій підписаного договору (п. 12.8 договору).
Згідно з п. 14.1 договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до кінця календарного року з наступною автоматичною пролонгацією на наступний рік без обмеження кількості пролонгацій, якщо за 20 днів до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде повідомлено про відмову від подальшої пролонгації. В частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
25.03.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 23.09.2021 №23/09/21-01ПГ, якою сторони узгодили період для постачання газу на умовах договору з 01 квітня 2022 по 30 квітня 2022 (п.1 додаткової угоди). Сторони узгодили ціну на квітень місяць 2022 за 1000 куб.м: 32160грн з ПДВ. Ціна не включає вартість замовлення (бронювання) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи з урахуванням коефіцієнту щодобового замовлення (бронювання), встановлені постановами НКРЕКП) - 163,89грн з ПДВ за 1000 куб.м. (п. 2 додаткової угоди від 25.03.2022).
Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.
За наслідком передання природнього газу за договором від 23.09.2021 №23/09/21-01ПГ позивачем складено та підписано зі свого боку акти від 30.14.2022 про передання газу у квітні 2022 в кількості 23,20279тис.м.куб. за тарифом 26936,57591грн/тис.м.куб. на суму 750004,45грн з ПДВ та в кількості 16,664тим.м.куб. за тарифом 26936,57591грн/тис.м.куб. на суму 538645,32грн з ПДВ, всього на загальну суму 1288649,77грн.
Позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки №33100000161(Д)/4/1 від 10.05.2022 за квітень 2022 на суму 750004,45грн з ПДВ та №33100000161(К)/4/1 від 10.05.2022 за квітень 2022 на суму 538645,32грн з ПДВ, всього на суму 1288649,77грн.
Вказані акти та рахунки за твердженням позивача направлялись на електронну адресу відповідача. Отримання вказаних документів відповідач не заперечує. Разом з тим, відомостей щодо підписання актів відповідачем або його обґрунтованої відмови від підписання матеріали справи не містять.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою №4182/ONEP від 30.01.2023, в якій вимагав здійснити оплату заборгованості за спожитий газ у розмірі 1288649,77грн та штрафу у розмірі 257729,95грн протягом 7 календарних днів від дати відправлення скан-копії даної вимоги на офіційну електронну адресу споживача.
Вказана вимога направлена позивачем 31.01.2023 на електронну адресу відповідача, визначену у розділі 15 договору від 23.09.2021 №23/09/21-01ПГ.
З огляду на несплату відповідачем вартості газу, спожитого у квітні 2022 за договором від 23.09.2021 №23/09/21-01ПГ, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1288649,77грн та штрафу у сумі 257729,95грн, всього 1546379,72грн.
Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626, ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Правове регулювання взаємовідносин суб'єктів ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної та газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з частинами 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до частин 2, 3 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
За твердженням позивача акти від 30.04.2022 про передання газу у квітні 2022 в кількості 23,20279тис.м.куб. за тарифом 26936,57591грн/тис.м.куб. на суму 750004,45грн з ПДВ та в кількості 16,664тим.м.куб. за тарифом 26936,57591грн/тис.м.куб. на суму 538645,32грн з ПДВ, всього на загальну суму 1288649,77грн, були направлені відповідачу 17.08.2022 на електронну адресу, визначену в п.3.10 договору.
Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо отримання вказаних актів та рахунків.
Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доведеність обставин відправлення направлення актів та рахунків відповідачу та отримання їх відповідачем.
Відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання актів за договором зумовлює висновок суду про їх прийняття, отже передання позивачем природного газу відповідачу за договором від 23.09.2021 №23/09/21-01ПГ надає позивачу законне очікування, що вартість поставленого природного газу за цим договором буде оплачена, виходячи з погодженої сторонами вартості.
Разом з тим відповідач не здійснив повного розрахунку за поставлений природній газ у квітні 2022 у визначений договором від 23.09.2021 №23/09/21-01ПГ строк, який за актами від 30.04.2022 настав. Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором від 23.09.2021 №23/09/21-01ПГ у розмірі 1288649,77грн, наявність якої відповідачем не заперечується.
Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 1288649,77грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором від 23.09.2021 №23/09/21-01ПГ у розмірі 1288649,77грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Розглядаючи позов в частині стягнення штрафу у сумі 257729,95грн, суд виходить з такого.
Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої продукції є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
За змістом положень ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 9.3 договору в редакції додаткової угоди №5 від 25.03.2022 визначено, що в разі порушення строків оплати споживачем за договором більше, ніж на 3 (три) календарні дні, споживач додатково до пені, передбаченої у п.9.2 договору, сплачує за письмовою вимогою постачальника, складеною та направленою відповідно до п.9.8 договору, штраф в розмірі 20% від суми заборгованості, а постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір.
Встановивши порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природній газ у встановлений договором строк та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично та методологічно правильним, тобто позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 257729,95грн є обґрунтованими.
Відповідач просить суд зменшити розмір штрафу шляхом скасування штрафу в розмірі 257729,95грн, нарахованого на підставі п.9.3 договору.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафу на 100%, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан обох сторін та соціальна значущість підприємств також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої повноваження, встановлені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Суд приймає до уваги, що основним видом економічної діяльності відповідача є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, що свідчить про соціальну значущість підприємства. Через військову агресію російської федерації та окупацію частини території України, відповідачем було втрачено частину своїх потужностей у місті Маріуполь Донецької області та місті Сєвєродонецьк Луганської області, які за загальновідомим фактом на даний час є тимчасово окупованими.
Як зазначає відповідач, незважаючи на небезпеку в регіоні, він продовжує виробництво важливого харчового продукту в м. Дружківка Донецької області і його виробництво є стратегічним об'єктом в умовах воєнних дій в цьому регіоні. Суд враховує, що підприємство відповідача знаходиться в місцевості, де на поточний час проходять бойові дії.
При цьому, суд приймає до уваги, що, заперечуючи проти зменшення суми штрафних санкцій, позивач не наводить доводів стосовно того, які ним отримані збитки або які він поніс інші втрати внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань. З матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафу, заявленого до стягнення позивачем, до 200000,00грн. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.
Отже позов в частині стягнення штрафу в сумі 200000,00 грн підлягає задоволенню, а в іншій частині вимоги про стягнення штрафу задоволенню не підлягають.
Застосовуючи ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору в загальній сумі 23195,70грн суд покладає на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій з боку останнього. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домашній хліб» (84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайкіної Л., буд. 56, код ЄДРПОУ 44265689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, б.7, код ЄДРПОУ 42082379) заборгованість у сумі 1288649,77 грн, штраф у сумі 200000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 23195,70 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 29.06.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2023.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова