Справа № 465/9556/21 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 22-ц/811/899/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
03 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шпунта М.Б. на рішення Франківського районного суду м.Львова від 10 лютого 2023 року у справі за позовом ЛКП «Магістральне» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
В листопаді 2021 року позивач звернувся із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, та просив ухвалити рішення на підставі якого стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 21466,97 грн. та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що будинок АДРЕСА_1 , у якому знаходиться квартира АДРЕСА_2 , перебуває на обслуговуванні ЛКП «Магістральне».
Квартира АДРЕСА_3 є приватизованою, загальна площа 132,70 кв.м. і складається з 3 кімнат. Власником квартири є ОСОБА_1 У даній квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Для здійснення оплати за житлово-комунальні послуги відповідачам відкрито особовий рахунок: НОМЕР_1 .
Відповідачі не у повному обсязі проводять оплату за житлово-комунальні послуги, отримані від ЛКП «Магістральне», відтак утворилась заборгованість у розмірі 21466,97 грн.
Франківським районним судом м. Львова від 03.11.2017 року було видано судовий наказ про стягнення з відповідачів на користь ЛКП «Магістральне» суми заборгованості в розмірі 8644,09 грн., 800,00 грн. судового збору.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05.01.2018 року судовий наказ було скасовано за заявою відповідача.
Обов'язок споживача житлово-комунальних послуг - власника житла ґрунтується не лише на договорі, а й на законі, то відсутність письмових договірних відносин, не є підставою для звільнення від сплати житлово-комунальних послуг
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 10 лютого 2023 року позовну заяву Львівського комунального підприємства «Магістральне» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне» заборгованість в розмірі 21466 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят шість) гривень 97 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 756 (сімсот п'ятдесят шість) гривень 67 копійок на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне» сплаченого судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 756 (сімсот п'ятдесят шість) гривень 67 копійок на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне» сплаченого судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 756 (сімсот п'ятдесят шість) гривень 67 копійок на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне» сплаченого судового збору.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Шпунт М.Б..
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи.
Зокрема покликається на те, що в суді першої інстанції він просив застосувати строк позовної давності при постановленні рішення, проте, суд на таке уваги не звернув та стягнув з відповідача заборгованість в повному розмірі без застосування строків позовної давності. Також звертає увагу, що в спірний період відповідач не здійснював погашення заборгованості.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову.
19 травня 2023 року від ЛКП «Магістральне» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Покликається на законність на обгрунтованість оскаржуваного рішення і відсутність підстав для його скасування, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 03.07.2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, маючи обов'язок своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинили виконувати взяті на себе зобов'язання, не сплачують заборгованість добровільно.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки від 22.11.2021 року за адресою АДРЕСА_4 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 (власник), ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 . Квартира приватизована.
Квартира за адресою АДРЕСА_4 перебуває на балансі та обслуговуванні ЛКП «Магістральне».
Відповідно до відомостей про нарахування та оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , та з якого вбачається, що заборгованість з 01.2016 року по 11.2021 становить 21466,97 грн.
Позивачем було скеровано відповідачу попередження, згідно якого заборгованість станом на 22 листопада 2021 року складає 21466,97 грн.
Франківським районним судом м. Львова від 03.11.2017 року було видано судовий наказ про стягнення з відповідачів на користь ЛКП «Магістральне» суми заборгованості в розмірі 8644,09 грн., 800,00 грн. судового збору.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05.01.2018 року судовий наказ було скасовано за заявою відповідача.
Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон України від 24червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Такі послуги надаються споживачу фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
У пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Пунктом 1 ч. 1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право прямо відповідає визначених п.5 ч.2 ст.20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити надані житлово-комунальні послуги.
Згідно ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов'язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;
За приписами ст..ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов'язує, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Оскільки балансоутримувачем будинку за адресою АДРЕСА_1 є ЛКП «Магістральне», яке надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території, центрального опалення, мешканцям будинку (у тому числі і відповідачу), останній повинен сплачувати вартість житлово-комунальних послуг.
Звертаючись до суду з даним позовом, ЛКП «Магістральне» просило стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги, а саме за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 21 466, 97 грн. за період з січня 2016 року по листопад 2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Шпунт М.Б. 22.11.2022 року подав клопотання про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу.
Ч.2 ст.264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача 29.11.2021 року.
Згідно матеріалів справи, позивачем у наданому суду розрахунку від 22.11.2021 зазначено про часткову оплату у розмірі 133,52 грн. у лютому 2020р., однак згідно поданого Позивачем до суду по справі про стягнення цієї ж заборгованості підписаного головним бухгалтером та скріпленого печаткою Позивача Розрахунок від 07.07.2020р., жодних оплат на погашення заборгованості перед Позивачем починаючи у період із жовтня 2018р. по липень 2020р. не здійснювалось. ЛКП «Магістральне» не надали жодного банківського чи касового документа, що підтверджував оплату їм вказаної суми та особи, що здійснила таку оплату.
Враховуючи наведене, строк позовної давності та наяву заборгованість за період з січня 2016 року по листопад 2021 року, до стягнення з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з січня 2019 року по листопад 2021 року в сумі 4996,24 грн. (в межах трирічного строку позовної давності) за утримання будинку та прибудинкової території.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 слід стягнути на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне» судовий збір за подання позову в розмірі по 176 грн. з кожного, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, зважаючи на те, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпунта М.Б. задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено частково, з Львівського комунального підприємства «Магістральне» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 888, 30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведене, з Львівського комунального підприємства «Магістральне» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 712,30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпунта М.Б. - задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м.Львова від 10 лютого 2023 року - скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов ЛКП «Магістральне» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне» (79060, м. Львів, вул. Наукова, 32/а; ЄДРПОУ: 20806797; МФО: 325796; р/р НОМЕР_2 ) заборгованість в розмірі 4996 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .) 176 (сто сімдесят шість) гривень на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне» сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) 176 (сто сімдесят шість) гривень на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне» сплаченого судового збору.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Магістральне» 79060, м. Львів, вул. Наукова, 32/а; ЄДРПОУ: 20806797; МФО: 325796; р/р НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .), 712 (сімсот дванадцять) гривень 30 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 03.07.2023 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.