Справа № 320/3331/20 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
03 липня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комісія виконавчого комітету Броварської міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб про виплату грошової компенсації про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комісії виконавчого комітету Броварської міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб про виплату грошової компенсації, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії створеної Виконавчим комітетом Броварської міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб про виплату грошової компенсації від 02.03.2020 в частині відмови ОСОБА_1 в отриманні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у відповідності до «Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на теритоії інших держав, а також членів їх сімей», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №214 від 28.03.2018;
- зобов'язати Комісію створену Виконавчим комітетом Броварської міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб призначити ОСОБА_1 у складу сім'ї: дружина ОСОБА_2 , грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у відповідності до «Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на теритоії інших держав, а також членів їх сімей», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №214 від 28.03.2018.
В обґрунтовання позовних вимог позивач зазначае, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні грошової компенсації є незаконним та таким, що порушує його права.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: визнано незаконним рішення Комісії виконавчого комітету Броварської міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб про виплату грошової компенсації від 02.03.2020 щодо відмови у призначенні грошової компенсації ОСОБА_1 ; зобов'язано Комісію виконавчого комітету Броварської міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб про виплату грошової компенсації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення грошової компенсації на придбання житла та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач (надалі - апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки Київський окружний адміністративний суд приймаючи рішення від 05.09.2022 не дослідив належним чином дані обставини та прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі - Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області. Наголошено, що судом першої інстанції визначено Комісію виконавчого комітету Броварської міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб про виплату грошової компенсації, яка не має статусу окремеї юридичної особи та взагалі не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності.
Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на перебування членів колегії у відпустці та відсутність належного повідомлення сторін про розгляд справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існувала необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
Так, до сулду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обгрунтування якого позивачем зазначено, що твердження апелянта щодо неналежного відповідача є безпідставним. Отже рішення Київського окружного адміністративного суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 05.12.1979 по 15.06.1981 проходив військову службу на території Республіка Афганістан та приймав участь у бойових діях у складу В/Ч НОМЕР_1 .
Відповідно до висновку Медико-соціально (експертної) комісії з 04.01.2016 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, довічно. Дані обставини підтверджені довідкою МСЕК серії АБ №0198257 від 04.01.2016.
Відповідно до висновку Медико-соціальної (експертної) комісії з 31.10.2019 при повторному обстежені позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велись бойові дії, довічно. Дані обставини підтверджуються довідкою МСЕК серії АВ №0081726 від 31.10.2019.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 06.11.2019, виданим Управлінням соціального захисту населення м. Бровари.
Позивач перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Броварської міської ради Київської області згідно з рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради №80 від 07.02.2017 у складі 6 чоловік (він, дружина, син, дочка, онук та онучка) у списках позачергового отримання житла як інвалід війни.
02.03.2020 Комісія щодо розгляду заяв членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб прийняла рішення про відмову у призначенні грошової компенсації на придбання житла ОСОБА_1 , особу з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, який виконував обов'язки військової служби при перебування у країнах, де велись бойові дії, у зв'язку з тим, що дружина має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 39,9 кв.м. та загальною площею 73,5 кв.м., тобто житловою площею забезпечені.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу житло Броварською міською радою не надавалось; грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщенні, як особі з інвалідністю II групи, з числа учасників бойових дій не виплачувалась; позивач перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Броварської міської ради Київської області з 07.02.2017 у позачерговому списку інвалідів війни та сімей загиблих військовослужбовців за №80, складом сім'ї п'ять чоловік. Вказані обставини підтверджують, що позивач відповідає обов'язковим умовам, необхідним для виплати йому грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення. Натомість, наявність у власності заявника та членів його сім'ї прав на нерухоме майно, в даному випадку 39,9 кв. м житлової площі нерухомого майна, не є підставою для відмови у призначенні та виплаті спірної компенсації в розумінні Порядку № 214.
Щодо твердженні відповідача, що Комісія виконавчого комітету Броварської міської ради є неналежним відповідачем, колегія суддів зазначає, що в рамках розгляду даної справи позивачем оскаржується рішення Комісії виконавчого комітету Броварської міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб про виплату грошової компенсації, а отже саме вказаний суб'єт владних повноважень є належним.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначено в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3551-ХІІ).
Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Згідно пункту 7 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах.
Пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону № 3551-XII встановлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема, позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Відповідно до статті 48-1 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що норми і положення статей 1, 9, 40 і 48-1 ЖК УРСР застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214 "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей" затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (далі - Порядок № 214).
Пунктом 1 Порядку № 214 визначено умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для сімей учасників бойових дій на території інших держав, визначених у абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - одержувач грошової компенсації), які потребують поліпшення житлових умов, перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР (далі - квартирний облік) та включені до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (для осіб з інвалідністю), та інформацію про яких внесено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр).
Пунктом 3 Порядку № 214 передбачено, що Право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II групи, визначені пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням в інших державах, які перебувають на квартирному обліку і включені до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (далі - особи з інвалідністю).
Згідно пункту 4 Порядку № 214 грошова компенсація виплачується особам з інвалідністю - у повному обсязі в порядку черговості включення до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей учасників бойових дій на території інших держав, визначених у абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція).
Грошова компенсація за рахунок коштів субвенції членам сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісті), померла, та особам з інвалідністю надається один раз.
Право на отримання грошової компенсації вважається використаним з дати державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за членами сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісті), померла, особи з інвалідністю та членами її сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 214 за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, об'єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, визнаних Кабінетом Міністрів України спроможними в установленому законом порядку, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (в разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації (далі - комісія).
До складу комісії входять представники виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, всеукраїнських громадських об'єднань ветеранів (за їх згодою).
Згідно пункту 6 Порядку № 214 до повноважень комісії належить:
перевірка наявності в особи статусу члена сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та статусу особи з інвалідністю;
визначення категорії особи як члена сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла;
перевірка складу сім'ї особи з інвалідністю;
перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік (в тому числі про включення до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень - для осіб з інвалідністю) членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особи з інвалідністю та членів її сім'ї (для малолітніх за наявності);
перевірка факту спільного або окремого проживання членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, які мають право на грошову компенсацію;
прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації;
перегляд рішення про призначення грошової компенсації за нововиявленими обставинами (у разі змін у складі сім'ї, зміни показників опосередкованої вартості спорудження житла тощо);
визначення розміру грошової компенсації;
перевірка наявності майнових прав на нерухоме майно чи права власності на нерухоме майно членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також всіх членів сім'ї, на яких розраховується грошова компенсація, або відчуження такого майна протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації;
перевірка факту надання раніше одержувачу грошової компенсації або членам його сім'ї житла або виплати грошової компенсації за рахунок бюджетних коштів.
Заява про призначення грошової компенсації подається членом сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особою з інвалідністю (далі - заявник) або його (її) законним представником чи уповноваженою особою до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення) особисто.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 214 до заяви додаються копії:
1) документа, що посвідчує особу заявника, а у разі подання документів законним представником чи уповноваженою особою - документа, що посвідчує особу того, від чийого імені подається заява, а також документа, яким надано повноваження законному представникові чи уповноваженій особі представляти члена сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або особу з інвалідністю, оформленого відповідно до законодавства;
2) посвідчення встановленого зразка згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.94 № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218), що підтверджує статус члена сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або особи з інвалідністю;
3) для осіб, статус яким установлено відповідно до пункту 7 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон), - довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;
4) постанови військово-лікарської комісії;
5) для членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, - виданої військовим комісаріатом довідки про безпосередню участь загиблої (померлої) особи в бойових діях на території інших держав, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) згоди (викладеної письмово у довільній формі) кожного із членів сім'ї особи з інвалідністю (крім малолітніх (до 14 років) і неповнолітніх (від 14 до 18 років) дітей), на яких нараховується грошова компенсація, на включення їх у розрахунок грошової компенсації;
7) документів, що посвідчують родинні стосунки між заявником і особою, яка загинула (пропала безвісти), померла, між малолітніми чи неповнолітніми дітьми і особою, яка загинула (пропала безвісти), померла, між особою з інвалідністю і членами її сім'ї, на яких нараховується грошова компенсація, та які разом з ними перебувають на квартирному обліку;
8) довідки виконавчого комітету районної, міської, районної в місті (в разі її утворення), селищної, сільської ради про взяття заявника та членів його сім'ї (для малолітніх за наявності) на квартирний облік;
9) рішення про включення особи з інвалідністю до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.
Пунктами 10, 11, 12 Порядку № 214 встановлено, що орган соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дати прийняття заяви з усіма необхідними документами обстежує матеріально-побутові умови заявника за місцем перебування на квартирному обліку, про що складає акт за формою, встановленою Мінветеранів. Після складення акта обстеження матеріально-побутових умов заявника орган соціального захисту населення не пізніше ніж через десять робочих днів вносить комісії подання про виплату грошової компенсації. Комісія протягом п'яти робочих днів з дня надходження подання розглядає його по суті та в присутності заявника або його законного представника чи уповноваженої особи приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової компенсації.
Згідно пункту 15 Порядку № 214 Комісія відмовляє заявнику в призначенні грошової компенсації з таких підстав:
1) особа, яка загинула (пропала безвісти), померла, не належала до осіб, статус яким установлено відповідно до пунктів 2, 13-15 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
2) особа з інвалідністю не належить до осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, та одержала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що пов'язані з перебуванням у таких державах;
3) заявник не належить до членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, визначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
4) заявник не перебуває на квартирному обліку (не включений до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень - для осіб з інвалідністю);
5) категорія заявника як члена сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, є нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, в разі одночасного подання ними заяви про отримання грошової компенсації;
6) категорія заявника як члена сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, є нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член його сім'ї, який вже отримав житло або грошову компенсацію, - до виплати грошової компенсації всім членам сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, які перебувають на обліку в Реєстрі та мають першочергове право на таку виплату;
7) заявнику вже надавалося житло або вже виплачувалася грошова компенсація як члену сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю I-II групи із числа учасників бойових дій на території інших держав за рахунок бюджетних коштів;
8) заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на незакінчене будівництвом житло чи правом власності на нерухоме майно, в тому числі на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу Української РСР, або таке нерухоме майно було відчужене протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації;
9) подання недостовірних відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій та згідно з довідкою МСЕК від 31.10.2019 серії АВ №0081726 йому встановлено ІІ групу інвалідності довічно, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.
Відповідно до витягу з рішення від 07.02.2017 №80 взято на квартирний облік з включенням у список для одержання житла поза чергою інваліда війни: ОСОБА_1 , склад сім'ї - 4 чоловіки, не працюючий, проживає по АДРЕСА_1 , окрема 2-кімнатна, ж/пл. - 39,9 кв.м з 2006 року, де проживає 5 чоловік. Взято на облік, враховуючи, що в одній кімнаті проживають особи різної статі старше 9 років, крім подружжя.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачу житло Броварською міською радою не надавалось; грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщенні, як особі з інвалідністю II групи, з числа учасників бойових дій не виплачувалась; позивач перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Броварської міської ради Київської області з 07.02.2017 у позачерговому списку інвалідів війни та сімей загиблих військовослужбовців за №80, складом сім'ї п'ять чоловік.
Отже, вказані обставини підтверджують, що позивач відповідає обов'язковим умовам, необхідним для виплати йому грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Посилання апелянта на той факт, що дружина позивача має у приватній власності житлову площу нерухомого майна, загальною площею 73,5 кв. м, оскільки пунктом 15 Порядку виплати грошової компенсації № 214 передбачено вичерпний перелік підстав, за яких Комісія приймає рішення про відмову в призначенні грошової допомоги заявнику, серед якого відсутня така підстава, як наявність у заявника (власника) чи членів його сім'ї прав на нерухоме майно є безпісдтавним.
Відтак, наявність у власності заявника та членів його сім'ї прав на нерухоме майно, в даному випадку 39,9 кв. м житлової площі нерухомого майна, не є підставою для відмови у призначенні та виплаті спірної компенсації в розумінні Порядку № 214.
Щодо посилання апелянта на те, що Комісія виконавчого комітету Броварської міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб з призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення не є належним відповідачем в адміністративній справі, оскільки не являється суб'єктам владних повноважень у статусі окремої юридичної особи, не являється розпорядником коштів субвенції та виконавцем бюджетної програми з виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення та взагалі не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності, а належним відповідачем у справі має бути Управління соціального захисту населення Броварської міської ради (структурний підрозділ з питань соціального захисту населення виконавчих органів Броварської міської ради, суб'єкт владних повноважень з виплати субвенції та виконавець бюджетної програми з виплати грошової компенсації) суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 19 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів провадиться громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті, а на підприємстві, в установі, організації - комісією по житлово-побутовій роботі профспілкового комітету. Вказані комісії перевіряють житлові умови громадян і про результати перевірки складають акт. Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому комітетові місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілковому комітетові.
Згідно з приписами п. 18 Порядку № 719 заявник має право оскаржити рішення комісії про відмову в призначенні грошової компенсації до суду.
Таким чином, такі твердження апелянта є помлковити та безпідставним.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Натомість, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович