П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/2198/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2022 року №1749645-2413-1504,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року в повному обсязі задоволений адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Отримавши 24.04.2023 копію рішення суду першої інстанції та не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) безпосередньо до суду апеляційної інстанції 29.06.2023 подало апеляційну скаргу у паперовому вигляді, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аналіз матеріалів апеляційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам п. 6 ч. 2 ст. 296 КАС України, оскільки апелянтом не зазначено обґрунтування вимог апеляційної скарги, із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права (апеляційна скарга містить загальні фрази, але посилаючись на не з'ясування судом першої інстанції всіх належних обставини у справі, апелянт не зазначає, які саме обставини є належними та які мав з'ясувати суд але не з'ясував; посилаючись на порушення судом першої інстанції принципів адміністративного судочинства, апелянт не вказує у чому саме полягають такі порушення; посилаючись на те, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача не прийнявши доводи відповідача, апелянт не вказує які саме доводи не були прийняті судом першої інстанції; посилаючись на порушення судом першої інстанції однієї з основних засад судочинства - законності, апелянт не вказує які саме норми матеріального права були неправильно застосовані судом першої інстанції та у чому полягає таке неправильне застосування).
При цьому апеляційний суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, зокрема, доводів апеляційної скарги, а тому саме законодавець однією з вимог до змісту апеляційної скарги встановив обов'язкове зазначення в апеляційній скарзі обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права (п. 6 ч. 2 ст. 296 КАС України). Перегляд судового рішення в апеляційній інстанції спрямований на те, щоб мінімізувати вплив суб'єктивних факторів (неповного з'ясування обставин справи, помилки при тлумаченні норми права чи припису закону, іншої судової помилки), які могли б перешкодити ухваленню обґрунтованого і справедливого судового рішення в суді першої інстанції. А тому, саме на стадії вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд перевіряє формальну наявність, зокрема і обґрунтування вимог апеляційної скарги, у зв'язку з чим є неможливим застосування приписів ч. 2 ст. 308 КАС України. Інакше означало б те, що суд апеляційної інстанції, за власною ініціативою відшуковує обставини, якими можуть бути обґрунтовані вимоги апеляційної скарги, зокрема апелянта - суб'єкта владних повноважень, що було б порушенням принципів адміністративного судочинства (рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та ін.), та фактично було б наданням переваги в цій справі апелянту, та свідчило б про упередженість апеляційного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Таким чином, апеляційна скарга має бути залишена без руху, з наданням апелянту строку, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання у паперовому вигляді обґрунтування вимог апеляційної скарги, із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права із наданням однієї копії таких обґрунтувань відповідно до кількості учасників справи.
Також, до апеляційної скарги апелянт додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому у якості поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що вперше апеляційна скарга була подана у встановлені процесуальним законом строки, але залишена без руху та в подальшому повернута апеляційним судом через несплату судового збору, тобто через не усунення недоліків апеляційної скарги яке відбулось не з вини апелянта. також апелянт вказує, що повторно апеляційна скарга подана у найкоротший строк після оплати судового збору. Посилається апелянті на судові рішення Верховного Суду, ЄСПЛ, на приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 1 статті 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За приписами частини 2 статті 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною 3 статті 295 КАС України також встановлено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів апеляційного оскарження, рішення суду першої інстанції ухвалене 21.04.2023 в письмовому провадженні, повний текст судового рішення складений 21.04.2023, копія рішення суду першої інстанції отримана апелянтом 24.04.2023. Отже, останнім днем строку, визначеного ч. 1 ст. 295 КАС України, є 22.05.2023, а останнім днем, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України, є 25.05.2023.
Апеляційна скарга подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції у паперовому вигляду 29.06.2023, тобто з пропуском строку встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України, та поза межами строку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України.
Наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає неповажними з огляду на таке.
За інформацією КП ДСС, вперше апеляційна скарга в цій справі була подана апелянтом 19.05.2023 у паперовому вигляді безпосередньо до суду апеляційної інстанції, але ухвалою апеляційного суду від 23.05.2023 - була залишена без руху через її невідповідність вимогам п. 6 ч. 2 ст. 296 КАС України (відсутність обґрунтовувань вимог апеляційної скарги), п.8 ч. 2 та п. 4 ч. 5 ст. 296 КАС України (відсутність дати отримання копії рішення суду першої інстанції та доказів на підтвердження такої дати), п. 1 ч. 5 та ч. 6 ст. 296 КАС України (відсутність доказів сплати судового збору).
Ухвалою апеляційного суду від 02.06.2023 було задоволене клопотання апелянта про продовження строку усунення усіх недоліків апеляційної скарги.
У встановлений апеляційним судом строк, апелянт на усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги, повідомив про дату отримання копії рішення суду першої інстанції та надав обґрунтування вимог апеляційної скарги, але не надав копій таких обґрунтувань відповідно до кількості учасників справи та не надав доказів сплати судового збору. При цьому апелянт клопотав про продовження строку усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги, але лише в частині надання доказів сплати судового збору.
За вказаних обставин, апелянту було відмовлено у продовжені процесуального строку, та вперше подана апеляційна скарга була повернута апелянту ухвалою апеляційного суду від 13.06.2023. копія ухвали апеляційного суду від 13.06.2023 була доставлена до електронного кабінету апелянта 13.06.2023 о 17:05 год, а отже вважається доставленою 14.06.2023.
Повторно апеляційна скарга подана 29.06.2023 також у паперовому вигляді з такими самими недоліками в частині невідповідності вимогам п. 6 ч. 2 ст. 296 КАС України, із наданими при цьому доказами сплати судового збору 24.06.2023, із посиланням апелянта на відсутність його вини у неподанні процесуальних документів на усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду свідчать про відсутність з боку контролюючого органу добросовісності та вчинення дій, які не свідчать про їх спрямованість саме на реалізацію права на апеляційне оскарження, оскільки з дня отримання копії рішення суду (24.04.2023), залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху (23.05.2023) та до повторного подання апеляційної скарги (29.06.2023), апелянт мав достатньо часу обґрунтувати вимоги апеляційної скарги та без зайвих зволікань, після сплати судового збору (24.06.2023) повторно подати апеляційну скаргу.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що сплата судового збору 24.06.2023 та подання повторно апеляційної скарги 29.06.2023 не є поданням апеляційної скарги без зайвих зволікань, оскільки станом на 24.06.2023 у апелянта були наявні, як докази сплати судового збору, так і обґрунтування вимог апеляційної скарги, які ним були надані до апеляційного суду у якості усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.
Не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження посилання апелянта - суб'єкта владних повноважень - урядової організації, на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод; на практику ЄСПЛ, оскільки, відповідно до Регламенту Суду від 01.11.2003 року, та приписів ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція та рішення ЄСПЛ спрямовані на захист прав осіб, неурядових організацій, групи осіб.
Цитування апелянтом норм матеріального та процесуального права також не є поважними підставами пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Додатково апеляційний суд зазначає, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного судового рішення (постанова Верховного Суду від 23.08.2019 № 280/4151/18)
За вказаних обставин, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, апеляційну скаргу слід також залишити без руху та надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги особі, яка її подала, шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів на підтвердження існування таких інших підстав.
Керуючись ст. ст. 121, 169, 248, 295, 296, 298, 321, 325, 328 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС в Одеській області (відокремленим підрозділом ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року у справі №420/2198/23.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року у справі №420/2198/23 - залишити без руху.
Надати апелянту строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити апелянту, що у разі не виконання вимог цієї ухвали (в частині дотримання вимог ст. 296 КАС України) в установлений судом строк апеляційна скарга буде повернута скаржнику
Роз'яснити апелянту, що у разі не виконання вимог цієї ухвали у визначений судом строк, а також у разі визнання неповажними наведених підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький