П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11845/20
Головуючий І інстанції: Андрухів В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 27.03.2023р.) про заміну сторони (стягувача) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
04.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови йому у проведенні перерахунку та виплати пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити йому перерахунок і виплату з 01.04.2019р. пенсії за вислугу років з розрахунку 86% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат посадового окладу у сумі - 2910 грн., окладу за військовим званням у сумі -1020 грн., надбавки за вислугу років (50%) у сумі - 1965 грн., надбавки за особливості проходження служби (20%) у сумі - 1179 грн., надбавка за кваліфікацію клас перший (5%) у сумі - 145,50 грн., премія (120%) у сумі - 3492 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На підставі довідки від 08.08.2020р. №11/1089, виданої Адміністрації Держприкордонслужби, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку основного розміру його пенсії, однак ГУ ПФУ в Одеській області протиправно та безпідставно не було здійснено відповідного перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 09.12.2020р. позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019р. відповідно до довідки Адміністрації Держприкордонслужби від 08.08.2020р. №11/1089. Зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.04.2019р. пенсії за вислугу років у відповідності до довідки Адміністрації Держприкордонслужби від 08.08.2020р. за №11/1089, із розрахунку 86% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат, посадового окладу у сумі - 2910 грн., окладу за військовим званням у сумі - 1020 грн., надбавки за вислугу років (50%) у сумі - 1965 грн., надбавки за особливості проходження служби (20%) у сумі - 1179 грн., надбавка за кваліфікацію клас перший (5%) у сумі - 145,50 грн., премія (120%) у сумі - 3492 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн.
Вказане судове рішення набрало законної сили - 12.01.2021р.
26.01.2021р. за заявою позивача судом 1-ї інстанції видано виконавчий лист про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.04.2019р. пенсії за вислугу років на підставі довідки Адміністрації Держприкордонслужби від 08.08.2020р. №11/1089, із розрахунку 86% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат, посадового окладу у сумі - 2910 грн., окладу за військовим званням у сумі - 1020 грн., надбавки за вислугу років (50%) у сумі - 1965 грн., надбавки за особливості проходження служби (20%) у сумі - 1179 грн., надбавка за кваліфікацію клас перший (5%) у сумі - 145,50 грн., премія (120%) у сумі - 3492 грн.
16.03.2023р. ОСОБА_2 було подано до суду першої інстанції заяву про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні у справі № 420/11845/20, у зв'язку із смертю стягувача (позивача) ОСОБА_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року (постановленою в порядку письмового провадження) заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №420/11845/20 - задоволено повністю. Замінено сторону (стягувача) в адміністративній справі №420/11845/20 з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач 12.04.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023р. та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2023р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
20.04.2023р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
22.05.2021р. до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких заявник - ОСОБА_2 заперечувала проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просила оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 , як дружина позивача, яка проживала разом із ним на день його смерті, має право на одержання сум пенсії, не отриманих пенсіонером, незалежно від того, чи забезпечується заявниця пенсією у разі втрати годувальника.
Доводи ж апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області ґрунтуються на тому, що долучені до матеріалів заяви ОСОБА_2 документи не підтверджують той факт, що вона набула право на все майно (або його відповідну частину) позивача - ОСОБА_1 , у зв'язку із чим відсутні підстави для заміни в цій справі сторони її правонаступником. Натомість, як зазначив відповідач, належним доказом правонаступництва заявника та підставою для її заміни сторони правонаступником, може вважатися наявність документів, визначених законом, про те, що права та обов'язки померлого ОСОБА_1 перейшли до заявника, а саме виданого на ім'я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину.
У світлі доводів апеляційної скарги та обставин даної справи, судова колегія звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими згідно з цим Законом, а також рішеннями, які у відповідності до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.15 Закону № 1404-VIII, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник. Стягувачем є фізична або ж юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
У разі ж вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
При цьому, для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч.5 ст.15 Закону №1404-VIII).
Згідно з ч.1 ст.379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця чи за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням законної сили судовим рішенням або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на даній стадії набувають відповідної процесуальної якості, а також користуються правами та несуть певні обов'язки, які зумовлені статусом сторони.
На стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження та заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому, законодавством встановлено головну умову, за якої обов'язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
За правилами ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи 3-ї особи у відносинах, стосовно яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони або третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво, в розумінні ст.52 КАС України, допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Тобто, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов'язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (ст.52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.
До того ж, аналогічну позицію з цього питання висловила і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у своїй постанові від 26.06.2019р. у справі №905/1956/15.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні варто розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від право попередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
При цьому, Закон №1404-VIII не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, надає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абз.2 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII).
Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, предметом спору у даній справі була протиправність відмови ГУ ПФУ в Одеській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку його пенсії на підставі довідки Адміністрації Держприкордонслужби від 08.08.2020р. №11/1089, з 01.04.2019р.
09.12.2020р. рішенням Одеського окружного адміністративного суду відповідача зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019р. на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача від 08.08.2020р. за №11/1089, виданої Адміністрацією Держприкордонслужби, із розрахунку 86% від суми його грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат, посадового окладу у сумі - 2910 грн., окладу за військовим званням у сумі - 1020 грн., надбавки за вислугу років (50%) у сумі - 1965 грн., надбавки за особливості проходження служби (20%) у сумі - 1179 грн., надбавка за кваліфікацію клас перший (5%) у сумі - 145,50 грн., премія (120%) у сумі - 3492 грн.
23.03.2021р. позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , що виданий 24.03.2021р. Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що скалено актовий запис №3804.
У свою чергу, ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 , що підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 23.04.1988р.
Згідно з наданою копією паспорта ОСОБА_2 щодо підтвердження місця проживання, вона з 16.05.2003р. була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою місця проживання також був зареєстрований її чоловік, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
06.10.2021р. заявнику - ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1082, спадкового майна ОСОБА_1 .
Варто зазначити, що вказане вище рішення суду набрало законної сили - 12.01.2021р., проте матеріали справи не містять жодних доказів про те, що ГУ ПФУ в Одеській області в повному обсязі виконало судове рішення від 09.12.2020р. у справі №420/11845/20.
Невиконання судового рішення підтверджується також листом ГУ ПФУ в Одеській області від 02.02.2023р., відповідно до якого відповідач зазначив, що заборгованість по виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/11845/20 становить - 81808,23 грн.
Даним листом також роз'яснено, що спадкоємець має право звернутись до суду із заявою про заміну сторони за рішенням суду.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд апеляційної інстанції вказує на те, що відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.ст.1218,1219 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Так, до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права, право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 цього Кодексу.
Статтею 1227 ЦК України закріплено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених вище правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 13.03.2019р. у справі №484/3648/16-а, від 29.04.2021р. у справі №826/17923/18, від 15.06.2022р. у справі №640/5942/21 та від 18.10.2020р. у справі №640/2868/22.
Статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим же Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Зазначений підхід до врегулювання спірних правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім'ї.
Отже, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у вказаний проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суми соціальних виплат, у даному випадку пенсії, передаються членам сім'ї спадкодавця.
При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу ПФУ, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Аналогічна позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 13.12.2018р. у справі №2-а-1710/11, від 14.02.2019р. у справі №2-а-2727/11/2209, від 07.03.2019р. у справі №617/7748/12, від 08.08.2019р. у справі №127/2-а-11792/11 та від 27.08.2020р. у справі №804/536/18.
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 , як член сім'ї (дружина) померлого ОСОБА_1 , має право на виплату їй сум пенсії, призначеної позивачу за Законом №2262-ХІІ, перерахованої за його життя на виконання судового рішення від 09.12.2020р. у справі №420/11845/20.
Таким чином, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду 1-ї інстанції та не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.52,308,311,315,317,321,322,325,328 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено: 03.07.2023р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко