Головуючий у суді першої інстанції Українець В.В.
Єдиний унікальний номер справи № 760/4638/23
Апеляційне провадження №22ц/824/ 7727/2023
29 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів -. Поліщук Н.В, Соколової В.В. ,
секретар - Карпенко В.Р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, третя особи голова комісії з реорганізації Фонду Соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Фонду соціального страхування України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивує тим, що наказом від 09 липня 2013 року № 27-к вона була призначена на посаду заступника начальника управління - начальника нормативно-правового відділу управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. В подальшому вона призначалась на інші посади.
На підставі наказу № 24-к від 25 січня 2023 року ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника управління - начальника нормативно-правового юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників.
Позивачка зазначає, що у зв'язку із реорганізацією підприємства, її мали звільнити у зв'язку із переведенням на роботу до Пенсійного Фонду України, а не у зв'язку із скороченням на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
На думку позивачки, відповідач порушив норми ст. 36 та ст. 40 КЗпП України та видав незаконний наказ про її звільнення з роботи.
Згідно довідки середньоденна заробітна плата становить 3 008,27 грн. Враховуючи наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, просила стягнути вказану суму починаючи із 31 січня 2023 року по день винесення рішення. Крім того, на думку позивачки, діями відповідача їй завдано моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
У прохальній частині позову просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 25 січня 2023 року № 24-к
- поновити її на посаді заступника начальника управління - начальника нормативно-правового відділу юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи із 31 січня 2023 року по дату винесення рішення виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати ,яка становить 3008,27 грн
- стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 100000 гривень;
- визнати незаконним та скасувати наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16 січня 2023 року.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження з підстав п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства). Роз'яснено право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства
Не погоджуючись з ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати ухвалу, направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. У скарзі зазначала, що суд неповно з'ясував обставини справи, не визначився із характером правовідносин, що є в даному випадку визначальним.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 29 червня 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Представник апелянта приймав участь у розгляді справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав
Суддя, відмовляючи у відкритті провадження у справі виходив із того, що даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як видно із матеріалів справи , ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу моральної шкоди .
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Поняття публічної служби наведено у п.17 ч.2 ст, 4 КАС України - діяльність на державних політичних посадах , у державних колегіальних органах , професійна діяльність суддів, прокурорів , військова служба, альтернативна ( невійськова ) служба , інша державна служба , патронатна служба в державних органах , служба в органах влади Автономної Республіки Крим ,органах місцевого самоврядування .
Проходження публічної служби - процес діяльності на посадах , які вона обіймає, починаючи з моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яка особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуванням, виплатами, утриманням, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків,є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.
Публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції до 01 січня 2023 року) визначено, що Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією.
Фонд, відповідно до норм вказаного закону, наділений контролюючими функціями та правами видання обов'язкових для страхувальників актів, тому спори за його участю та участі його робочих органів розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, даний спір не є публічно - правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень ,який у спірних правовідносинах не здійснював владні управлінські функції, і крім того посада позивачки, з якої її було звільнено, не відноситься до категорії державних службовців публічної служби. Вказана обставина підтверджується копією трудової книжки позивачки.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як пояснив представник позивачки, ОСОБА_1 не є державним службовцем, і тому спір підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції не з'ясував характер правовідносин що виникли між сторонами, суб'єктний склад, що має вирішальне значення для розгляду справи , а відтак прийшов до помилкового висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість постановленої ухвали, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року скасувати, направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний тест судового рішення складено 04 липня 2023 року.
Головуючий:
Судді: