Головуючий у суді першої інстанції Колдіна О.О.
Єдиний унікальний номер справи № 752/28130/21
Апеляційне провадження № 824/3157/2023
29 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
секретар - Карпенко В.Р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Б.С. Україна», третя особа Головне управління ДПС у м. Києві про зобов'язання вчинити дії.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
У листопаді 2021 року позивачка звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «А.Б.С. Україна».
В обґрунтування позову зазначає, що вона відповідно до наказу від 28 вересня 2016 року №371-к прийнята на роботу прибиральником службових приміщень відділу збуту «Херсон» Департаменту дистрибуції ТОВ «А.Б.С. Україна» та працювала на даному підприємстві до 28 грудня 2020 року.
Позивачка зазначає, що після звільнення дізналась, що в період з квітня 2020 року по листопад 2020 року роботодавець не сплачував за неї єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України.
Позивачка посилається на те, що відповідач у своїх поясненнях до ГУ ДПС у м. Києві, зазначив що ОСОБА_1 в зв'язку з оголошенням карантину перебувала у відпустці без збереження заробітної плати з 21 березня 2020 року на період дії карантину.
Однак, як зазначає позивачка, вона заяви про надання відпустки не писала і отримувала заробітну плату, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк».
У прохальній частині позову просила:
- зобов'язати ТОВ «А.Б.С. Україна» нарахувати на суму заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2020 року по 30 листопада 2020 року, єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 9 598,00 грн
- сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку,
- зобов'язати відповідача надати до ГУ ДПС у м. Києві звітність у зв'язку з донарахуванням єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо ОСОБА_1 .
На адресу суду 21 червня 2022 року надійшов відзив відповідача, у якому ТОВ «А.Б.С. Україна», в особі Генерального директора, зазначає, що 21 березня 2020 року позивачка звернулась до відповідача із заявою в якій просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати з 21 березня 2020 року на період дії карантину. На підставі заяви позивачки було видано наказ №351-ВН-к/тр про надання відпустки від 21 березня 2020 року, з яким позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена 21 березня 2020 року. Вказує, що у спірний період відповідач не нараховував позивачці заробітну плату, а банківська виписка, що долучена позивачкою, є неналежним доказом у справі. Відповідач зазначає, що оскільки працівник знаходився у відпустці без збереження заробітної плати повний календарний місяць, то роботодавець в даному місяці єдиний внесок не нараховує, оскільки відсутня база нарахування єдиного внеску.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити її позов. Доводи апеляційної скарги є тотожними доводам позовних вимог.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язків
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно
повідомлені про день та час розгляду справи на 29 червня 2023 року за адресами зазначеними в матеріалах справи. Заяв ,клопотань про відкладення розгляду справи від апелянта не надходило. Представник відповідача приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особи, які приймають участь у справі, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, доказів поважності своєї неявки апелянт суду не надав, тому колегія суддів вважає, що його неявка не може бути визнана судом поважною.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до наказу №28. вересня 2016 року №371-к позивачка прийнята на роботу прибиральником службових приміщень відділу збуту «Херсон» Департаменту дистрибуції ТОВ «А.Б.С. Україна» та працювала на даному підприємстві до 04 січня 2021 року, про що свідчить копія трудової книжки наявної в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2020 року позивачка звернулась до ТОВ «А.Б.С. Україна» із заявою у якій, у зв'язку з установленням Кабінетом Міністрів України на всій території України карантину, просить надати їй відпустку без збереження заробітної плати з 21 березня 2020 року на період дії карантину.
На підставі заяви позивачки відповідачем було видано наказ №351-ВН-к/тр про надання відпустки від 21 березня 2020 року, з яким позивачка була ознайомлена в той же день.
Заперечення позивачки щодо написання нею такої заяви,не знайшли свого підтвердження . Позивачка відповідно до ст. 76-81 ЦПК України будь-яких належних доказів на підтвердження того , що в заяві про надання відпустки та в наказі про її надання, з яким позивачка була ознайомлена, міститься підпис, що не належить позивачці, останньою не надано ні суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги.
Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім'я позивачки за формою ОК-5, у період з квітня 2020 року по листопад 2020 року заробітна плата позивачці ОСОБА_1 відповідачем не нараховувалась.
На своє звернення щодо несплати єдиного внеску відповідачем до ПФУ за період з квітня по листопад 2020 року, позивачка отримала відповідь ГУ ДПС у м. Києві від 06 вересня 2021 року, в якій зазначено , що підприємство ТОВ «А.Б.С. Україна» було дотримано прав та законних інтересів працівників.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст.16 зазначеного Закону застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язикове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; ) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України.
В силу положень ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно із ст.9 Закону Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п'ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
З огляду на те , що позивачка на підставі заяви від 21 березня 2020 року по 17 грудня 2020 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати на період дії карантину, то в період з квітня 2020 року по листопад 2020 року їй не здійснювалось нарахувань та виплат заробітної плати або інших платежів, а оскільки була відсутня база нарахування єдиного внеску, то єдиний внесок в зазначений період щодо неї не нараховувався.
Виписка по рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк» не є належним доказом нарахування заробітної плати, оскільки у спірний період будь-які перерахування із призначенням платежу «заробітна плата» на зазначений рахунок з боку відповідача не здійснювались.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Доказами у цивільному процесі згідно ст.76 ЦПК України є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин,які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими,речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
При цьому, частиною 1 статті 12 ЦК України визначено, що позивач здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги , які є тотожними доводам позовних вимог , були предметом розгляду суду першої інстанції , яким надана правова оцінка , фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції , однак не спростовують таких висновків , і не потребують додаткового аналізу .
Відповідно до ст. 367 ЦПК України перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції , колегія суддів вважає ,що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст..ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття
Касаційна скарга на судове рішення подається тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 04 липня 2023 року.
Головуючий:
Судді: