вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 761/20812/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2948/2023Головуючий у суді першої інстанції - Волошин В.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
14 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.
судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,
секретар Ольшевська Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Жук Тетяною Сергіївною, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Суліма Олена Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутого,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «АВАНСАР», треті особи: ПН КМНО Остапенко Є.М., ПВ ВО м. Києва Суліма О.О., в якому просила:
- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 01.06.2021 вчинений ПН КМНО Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 77247;
- стягнути з ТОВ «АВАНСАР» на користь позивачки грошові кошти у розмірі 3 546,76 грн., які були стягнуті з позивача на користь відповідача на підставі зазначеного вище виконавчого напису, в рамках виконавчого провадження ВП № 69524035.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 28.08.2015 між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено кредитний договір № 200331424.
01.06.2021 ПВ ВО м. Києва Суліма О.О. було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивачки на користь відповідача 70 204,64 грн.
На думку позивачки даний виконавчий напис повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки ПН КМНО Остапенком Є.М. було порушено вимоги ст.ст. 47, 87-89 Закону України «Про нотаріат», Глав 8, 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮ України від 22.02.2012 № 296/5, сума заборгованості не є безспірною, та не підтверджена належними і допустимими доказами.
Крім того, позивачка вважала, що відповідач неправильно здійснив розрахунок заборгованості, не врахувавши строки позовної давності.
Оскільки в межах примусового виконання зазначеного виконавчого напису, з позивачки було стягнуто на користь відповідача грошові кошти у розмірі 3 546,76 грн., які на думку сторони позивача стягнуті без відповідних правових підстав, то зазначену суму коштів слід стягнути з відповідача на користь позивача (а.с. 1-5).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2022 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Авансар», треті особи: ПН КМНО Остапенко Є.М., ПВ ВО м. Києва Суліма О.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; стягнення безпідставно отриманих коштів задоволено частково. Визнано виконавчий напис, вчинений ПН КМНО Остапенком Є.М. від 01.06.2021, зареєстрований в реєстрі за № 77247, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ТОВ «Авансар» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 488,60 грн. В решті позову відмовлено (а.с. 79-84).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції не враховано і не надано оцінку доказам, які були подані позивачем разом з позовною заявою, а саме, копії виписки по витратам по рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк» за період 03.08.2022, де відображено стягнення з позивача на користь відповідача, згідно виконавчого документу № 77247 від 01.06.2021, грошових коштів у розмірі 3 546,76 грн.
Крім того, жодного документу від відповідача щодо заборгованості у сумі 70 204,64 грн, що стягувалась відповідно до виконавчого напису, в тому числі документи, які підтверджують право відповідача на будь-яке стягнення з позивача (зокрема, копій Договору факторингу № 27/05/2020-4 від 27.05.2020, Договору факторингу № 1 від 20.05.2016, Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016) надано не було.
До того ж, виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями як з боку відповідача, так із боку ПН КМНО Остапенко Є.М., оскільки виконавче провадження № 69524035 було відкрито 29.07.2022, тоді як постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 по справі № 910/11298/16 було застосовано наслідки нікчемності до правовстановлюючого документу, яким встановлювалось право відповідача на отримання відшкодування заборгованості з позивача за Кредитним договором № 200331424, укладеним між позивачем та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» 28.08.2015.
Окрім зазначеного, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутня інформація про докази, надані позивачем щодо повернення безпідставно стягнутого на обґрунтування своїх позовних вимог, та мотиви їх відхилення, а також мотиви суду першої інстанції, на підставі яких такі докази не досліджувались та не оцінювались (а.с. 115-117зв.).
01.05.2023 ТОВ «Авансар» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом не встановлено, що позивач в односторонньому порядку відмовився від кредитного договору, або що такий договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.
Окрім того, між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти які позивач просить стягнути, набуті відповідачем як заборгованість за кредитним договором, тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення.
Також, враховуючи те, що суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням правових позицій висловлених Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 по справі № 910/1531/18, відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідача 3 546,76 грн не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що саме відповідачем була набута сума коштів у цьому розмірі (а.с. 153-154).
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2015 між позивачкою та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено кредитний договір.
01.06.2021 було вчинено ПН КМНО Остапенком Є.М. виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 77247, за яким з позивача на користь відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 70 204,64 грн., яка складається: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 28 086,56 грн.; заборгованості за пенею - 900,0 грн.; заборгованості за комісією - 40 368,08 грн.
Стягнення проводилось з 28.08.2015 по 28.05.2021.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач не визнає заборгованість зазначену у виконавчому написі № 77247 ні по стокам, ні по сумам, із чого можна зробити висновок, що стягнута сума заборгованості за виконавчим написом нотаріуса не є безспірною. Відповідачем, в свою чергу, не було надано суду належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що ПН КМНО Остапенку Є.М., були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором. Як і відсутні відомості, що сума заборгованості утворилась у зазначений у виконавчому написі час (28.08.2015 - 28.05.2021), при цьому судом враховано термін кредитування, та відповідний ліміт тіла кредиту, який передбачили сторони.
Окрім зазначеного, зважаючи на те, що вказаний у виконавчому написі № 77247, Кредитний договір № 200331424 нотаріально не посвідчувався, тобто має просту письмову форму, тому при виданні виконавчого напису було порушено п. 1 Переліку № 1172, згідно з приписами якого виконавчий напис здійснюється на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт безспірності підпадає під об'єктивний сумнів, що матеріалами справи не спростовано, а, також, враховуючи те, що виконавчий напис вчинено із порушенням норм діючого законодавства, тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, із чого свідчить обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Щодо повернення безпідставно стягнутого, то слід зазначити наступне.
Як вже зазначалось вище, 03.08.2022 з поточного рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» були списані грошові кошти в сумі 3 546,76 грн, як стягнення згідно виконавчого документу № 77247 від 01.06.2021.
За частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зазначено про те, що зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 надано копію виписки по витратам за період 01.09.2015 по 03.08.2022, з якої вбачається, що 03.08.2022 відбулось списання з карткового рахунку позивача на підставі виконавчого документа 77247 від 01.06.2021 (а.с. 19).
Згідно розпорядження № 69524035 від 22.08.2022 ПВ ВО м. Київ Сулімою О.О. зазначено, що грошові кошти у сумі 3 546,76 грн, що надійшли 03.08.2022 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 77247, виданого 01.06.2021 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , керуючись ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно перерахувати:
69,00 грн. (депозитний) як авансування витрат ВП за користування АСВП на рахунок ПВ ВО м. Києва Суліми О.О. ;
250,00 грн. повернення використаного авансового внеску, отримувач: ТОВ «АВАНСАР»,.
181,16 грн. компенсація витрат виконавчого провадження по ВП № 69524035;
276,96 грн. основна винагорода приватного виконавця по ВП № 69524035;
2 769,64 грн, оплата боргу по ВП № 69524035, отримувач: ТОВ «АВАНСАР» (а.с. 130).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», а також, розділу VІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджену Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках, приватними виконавцями - в державних банках, у тому числі рахунки в іноземній валюті (далі - депозитний рахунок).
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи, та дійшовши висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зробив помилковий висновок, що з матеріалів справи не вбачається, що саме відповідачем була набута сума коштів у зазначеному розмірі, оскільки процедура отримання стягувачем коштів визначена нормами діючого законодавства, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з частковим задоволенням позовних вимог, а саме, в частині стягнення з ТОВ «АВАНСАР» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 019,64 грн (2 769,64 грн, оплата боргу по ВП № 69524035, отримувач: ТОВ «АВАНСАР», а також, 250,00 грн. повернення використаного авансового внеску, отримувач: ТОВ «АВАНСАР»), які були перераховані виконавцем на рахунок стягувача при примусовому виконанні виконавчого документа № 77247, виданого 01.06.2021.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення в частині стягнення безпідставно набутого скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову. В іншій частині рішення залишити без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Жук Тетяною Сергіївною, задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року в частині вирішення позовних вимог про повернення безпідставно стягнутого скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР» (ЄДРПОУ 40199031) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 05.10.2000, РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 019 (три тисячі дев'ятнадцять),64 грн
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст виготовлено 29 червня 2023 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Т.О. Невідома
В.В. Соколова