Справа № 758/1857/20 Провадження № 11-кп/824/3864/2023 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
15 червня 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року, -
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених просить ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжний захід із тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, непов'язаний з позбавленням волі, а саме на домашній арешт чи особисте зобов'язання із застосуванням електронного засобу контролю або без такого.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року обвинуваченим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на строк до 03 серпня 2023 року включно.
Таке рішення суд мотивував тим, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, які є нетяжким та тяжкими злочинами, з урахуванням конкретного характеру кримінальних правопорушень, обвинувачені, перебуваючи на свободі, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, їх законних представників та свідків з метою зміни ними показань на користь обвинувачених, перешкоджати судовому провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
В доводах апеляційних скарг, які є майже аналогічними за змістом, захисник ОСОБА_6 зазначає, що не погоджується із ухвалою суду першої інстанції, вважає її необґрунтованою та незаконною.
Вказує на те, що прокурор, звертаючись до суду із клопотанням про продовження обвинуваченим строків тримання під вартою, вказав про існування лише двох ризиків, а саме, переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих, та свідків, в той же час, суд самостійно встановив існування також і інших ризиків, які не були заявлені та обґрунтовані стороною обвинувачення, що, як вважає захисник, свідчить про порушення судом принципів незалежності та безсторонності.
Апелянт зазначає, що поза увагою суду залишились доводи сторони захисту щодо безпідставності затримання обвинувачених, відсутності у них обґрунтованої підозри, а також необґрунтованості ризиків.
Захисник також звертає увагу на те, що судом не було враховано тривалості тримання обвинувачених під вартою, а також рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2022 року, яким було встановлено порушення Конвенції про захист прав людини і громадянина щодо ОСОБА_7 , а саме параграфу 3 статті 5 Конвенції, щодо перевищення тривалості попереднього ув'язнення.
Поряд з цим, апелянт також звертає увагу на те, що судом безпідставно та необґрунтовано не було розглянуто питання щодо можливості визначення обвинуваченим розміру застави.
В суд апеляційної інстанції учасники провадження не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний розгляд відбувався без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, які є нетяжким та тяжкими злочинами, з урахуванням конкретного характеру кримінальних правопорушень, обвинувачені, перебуваючи на свободі, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, їх законних представників та свідків з метою зміни ними показань на користь обвинувачених, перешкоджати судовому провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника про те, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження існування ризиків, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
При визначенні ризиків кримінальний процесуальний закон не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза будь-яким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали суд обґрунтував існування наведених ризиків.
Не знайшли свого підтвердження доводи захисника про порушення судом вимог КПК України, у зв'язку з не визначенням обвинуваченим розміру застави, оскільки відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Із матеріалів справи вбачається, що обоє обвинувачених обвинувачуються, серед іншого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, що є злочином, який поєднаний із застосуванням насильства або погрозою його застосування, що також враховано і судом першої інстанції при вирішенні питання про визначення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 розміру застави.
Так, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином усі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів не встановлено.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року, якою обвинуваченим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на строк до 03 серпня 2023 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4