04 липня 2023 року справа № 580/2669/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С. О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановлені позивачу статусу члена сім'ї померлого ветерана війти та видачі відповідного посвідчення;
- зобов'язати відповідача встановити позивачу статус члена сім'ї померлого ветерана війни та видати посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її померлий чоловік мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, тому вважає, що на неї поширюється вимоги статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як на дружину померлого ветерана війни.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення проти адміністративного позову, в якому зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, так як соціальний захист дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, здійснюється відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Також зазначив, що рішенням Комісії позивачу відмовлено в наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, оскільки останній встановлено статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (потерпілих) категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 23.12.2022 № 2266, в якому вказано - захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з видачею посвідчення встановленого зразка № 007062 від 01.02.2023 Черкаською облдержадміністрацією, яке дає право на користування пільгами, передбаченими статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області 09.11.1980.
ОСОБА_2 був особою, якій встановлено статус інваліда І групи через захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12ААВ № 353018.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 був інвалідом 1 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 23.12.2022 № 2266 встановлено, що захворювання ОСОБА_2 , що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_4 позивачу 01.02.2023 встановлено статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (потерпілих) категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, яке дає право на користування пільгами, передбаченими статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
16.02.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою щодо встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та просила видати їй відповідне посвідчення.
Відповідач розглянув вказане звернення позивачки та надав їй відповідь листом від 09.03.2023 №49, в якій зазначив, що рішенням комісії позивачу відмовлено в наданні статусу члена сім'ї загиблого відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, так як соціальний захист дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, здійснюється відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Рішенням Комісії позивачу відмовлено в наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, оскільки їй встановлено статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (потерпілих) категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 23.12.2022 № 2266, в якому вказано - захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з видачею посвідчення встановленого зразка № 007062 від 01.02.2023 Черкаською облдержадміністрацією, яке дає право на користування пільгами, передбаченими статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XІІ від 22.10.1993 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3551-XІІ).
Відповідно до ст. 4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XІІ чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Згідно з абз. 16 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Статтею 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII) визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до ст. 10 Закону № 796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VІІ “Про загальний військовий обов'язок”.
Відповідно до ст. ст. 5, 6 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
Згідно з ст. 7-9 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, який набрав чинності з 12.05.1992.
Відповідно до частини 9 статті 1 цього Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов'язки громадян України, передбачені Конституцією України.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України “Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 № 1934-ХІІ, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Зазначене вище кореспондується зі статтею 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Таким чином, громадяни із числа військовозобов'язаних у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Окрім того, у матеріалах справи мають міститися документи, які підтверджують, що смерть (захворювання, що спричинило смерть) пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Вказана обставина є істотною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до довідки Монастирищенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 15.07.2021 № 169 ОСОБА_2 дійсно проходив спецзбори та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 07.09.1988 по 16.01.1989 у складі військової частини № НОМЕР_5 .
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 23.12.2022 № 2266 встановлено, що захворювання ОСОБА_2 , що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Таким чином, Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” поширюється і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, які є ветеранами війни відповідно до ст. 7 Закону №3551-XІІ.
Відповідно до ст. 10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Оскільки ОСОБА_1 є дружиною померлого внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ОСОБА_2 , то вона має право на встановлення їй статусу члена сім'ї померлого ветерана війни.
Крім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травням 1994 року № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого”.
Положеннями абзацу 2 пункту 7 зазначеного Положення встановлено, що, зокрема, “Посвідчення члена сім'ї загиблого” видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Враховуючи викладене, а також те, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , якому встановлено І групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, суд дійшов висновку, що позивачка у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-ХІІ має право на встановлення їй статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, а також на пільги, передбачені Законом № 3551-ХІІ.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд врахував наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надала доказів понесення інших судових витрат, тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 255, 256 КАС України суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації (вул. М. Залізняка, 2 А, м. Умань, Черкаська обл., 20300, код ЄДРПОУ 03195903) встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) статус члена сім'ї померлого ветерана війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ