Справа № 560/9851/23
іменем України
04 липня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 10.04.2022 року по 17.05.2023. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 35000,00 грн. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України).
В обґрунтування вимог позову зазначив, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні та виплаті мені компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 10.04.2022 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 17.05.2023.
Відповідно до ухвали суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
Судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що виплата коштів на виконання рішення суду здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для здійснення відповідних виплат. Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судове рішення у справі № 560/10658/22 виконано в межах наданих повноважень, в порядку та строки, встановлені чинним законодавством. Вини головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в порушеннях строків виплати заборгованості, нарахованих на виконання судового рішення немає.
Дослідивши докази , які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року у справі №560/10658/22, яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 22.08.1979 по 17.01.1980, з 01.04.1993 по 01.06.1998, з 17.10.2000 по 08.10.2002. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 10.04.2022.
На виконання вищевказаного рішення суду головним управлінням виплачено позивачу заборгованість по пенсії лише 17.05.2023.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити розрахунок (нарахування) та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості по пенсії за період з 10.04.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати".
Відповідач листом №2200-0502-8/43252 від 25.05.2023 відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.
Згідно зі ст. 1-2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, зі змісту цих норм право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Відповідно до абз.1 п. 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31 січня 2023 року у справі №400/2190/21.
Доводи відповідача, що ним своєчасно виплачено пенсію на виконання рішення суду є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті протиправної не виплати належної пенсії, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року по справі №420/2093/16-а.
Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року по справі №336/4675/17, від 05 жовтня 2018 року по справі №162/787/16-а.
Отже, належні позивачу кошти у розмірі 33010,25 грн. на виконання рішення суду виплачені лише 17.05.2023, тому позивач має право на компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Як наслідок, необхідно визнати протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, викладену у листі №2200-0502-8/43252 від 25.05.2023.
Також слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на суму 33010,25 грн. відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Вказаний спосіб захисту є достатнім та не потребує перерахування усіх нормативно-правових актів, які регулюють питання виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Зокрема, такий же спосіб захисту застосовано Верховним Судом у постанові від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 35000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно статті 56 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, приписами ч.ч 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України де передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).
Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктами 4, 5 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Дану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що неправомірними діями відповідача, йому нанесено моральні збитки.
З урахуванням обставин справи, наявних у справі письмових доказів факт заподіяння моральної шкоди позивачем не доведено, позаяк позивачем не зазначено, в чому саме полягають моральні страждання, їх характер та тривалість, з яких міркувань останній виходив визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Також позивачем заявлено прохання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, про що суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Позивач не навів аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надав доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року по справі №804/5361/16 та від 26 березня 2020 року по справі №823/175/17.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої та виплаченої на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року у справі №560/10658/22 за період з 10.04.2022 року по день фактичної виплати пенсії 17.05.2023.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя О.П. Шевчук