Справа № 2-296/11 Номер провадження 22-ц/814/972/23Головуючий у 1-й інстанції Бегунц А.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
28 червня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Триголова В.М.,
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
секретар:Андрейко Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 січня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки
У листопаді 2010 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 19 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11300691000, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 25 000,00 швейцарських франків, що станом на момент видачі кредиту складало 114 563,53 грн зі строком до 19 лютого 2015 року та сплатою процентів за використання кредиту в розмірі 10,49% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором відповідачі передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору іпотеки від 19 лютого 2008 року.
Зазначив, що ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання не виконував, тому у нього станом на 05 жовтня 2010 року виникла заборгованість, загальна сума якої становить 27648,06 швейцарських франків, що еквівалентно 224896,30 грн, з яких заборгованість за кредитом 17409,70 швейцарських франків, що еквівалентно 141614,89 грн; прострочена заборгованість за кредитом 5210,97 швейцарських франків, що еквівалентно 42387,34 грн; прострочена заборгованість за процентами 3949,44 швейцарських франків, що еквівалентно 32125,74 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 637,95 швейцарських франків 5189,26 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом 440,00 швейцарських франків, що еквівалентно 3579,07 грн.
Вказав, що підписанням договору іпотеки іпотекодавці погодились на те, що у разі настання підстави, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Зазначив, що на даний час заборгованість за кредитним договором не погашена, що призводить до збільшення суми збитків, завданих банку.
Просив звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом проведення публічних торгів за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності з подальшим направленням отриманих грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № 11300691000 від 19 лютого 2008 року на користь банку; стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь банку державне мито за подання позовної заяви в сумі 1700,00 грн, сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн та витрати, пов'язані з викликом відповідачів до суду.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 січня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задоволено; звернено стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом проведення публічних торгів за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності з подальшим направленням отриманих грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № 11300691000 від 19 лютого 2008 року на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» сплачене державне мито за подання позовної заяви в сумі 1700,00 грн та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення скасувати, ухвалити нове рішення, згідно з яким відмовити банку в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 22 липня 2006 року. Проте, іпотечний договір укладено без її згоди, оскільки вона є співвласником предмета іпотеки, що є підставою для визнання його недійсним.
Зазначила, що на останній сторінці договору іпотеки не зазначено відомостей про перевірку нотаріусом факту того, чи перебуває ОСОБА_2 у шлюбі та не зазначено відомостей про отримання письмової згоди дружини на укладення цього договору іпотеки.
Вказала, що житловий будинок та надвірні будівлі був придбаний відповідачами у справі за договором купівлі-продажу від 18 вересня 2003 року, за яким відповідачі є власниками по 1/3 частині будинку кожний.
Вважала, що предмет іпотеки у 1/3 його частині є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки хоча ОСОБА_2 і став власником 1/3 частини майна до моменту офіційної реєстрації шлюбу з нею, однак у той час, коли вони вже проживали однією сім'єю та вели спільне господарство, вона також приймала фінансову участь у купівлі нерухомого майна, разом із чоловіком приблизно у рівних долях надавала грошові кошти на 1/3 частину вартості будинку.
Посилалася на те, що вона звернулася до суду з позовами про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно, а також про визнання договору іпотеки недійсним, виключення з державних реєстрів записів про обтяження предмета іпотеки, визнання договору поруки припиненим.
18 травня 2020 року від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони вважали рішення суду незаконним, а апеляційну скаргу обгрунтованою. При цьому фактично виклали обставини, які відомі їм зі слів ОСОБА_2 щодо участі ОСОБА_1 щодо придбання іпотечної нерухомості.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 січня 2011 року залишено без змін.
Поновлено дію заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 січня 2011 року, дія якого зупинена ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року.
Постановою Верховного Суду від 17 червня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боржник основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, тому іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, що відповідає вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку».
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11300691000, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 25000,00 швейцарських франків та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтентних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 114563,53 грн. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін не пізніше 19 лютого 2015 року. За користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 10,49% (а.с.3-7, 116-120).
19 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцям в рівних частках кожному на підставі договору купівлі-продажу (а.с.8-9).
Із розрахунку заборгованості за договором № 11300691000 від 19 лютого 2008 року вбачається, що станом на 05 жовтня 2010 року ОСОБА_2 має заборгованість перед банком в розмірі 27 648,06 швейцарських франків, що еквівалентно 224 896,30 грн, з яких заборгованість за кредитом 17 409,70 швейцарських франків, що еквівалентно 141 614,89 грн; прострочена заборгованість за кредитом 5 210,97 швейцарських франків, що еквівалентно 42 387,34 грн; прострочена заборгованість за процентами 3 949,44 швейцарських франків, що еквівалентно 32 125,74 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 637,95 швейцарських франків 5 189,26 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом 440,00 швейцарських франків, що еквівалентно 3 579,07 грн.
18 вересня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупці купили в рівних частинах кожний, належний продавцеві на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.124).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, наданого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 1580561 від 26 вересня 2003 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 кожний по 1/3 частці (а.с.125).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 22 липня 2006 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.65, 115) та є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.133).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.2,3 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 8 ч. 3ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обґрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою зміни чи скасування неправильних судових рішень.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Згідно статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.
Частиною 1статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 ч. 1ст. 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що вона є дружиною відповідача у справі, під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу було набуто 1/3 житлового будинку.
Встановлено, що спір виник з приводу невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 19 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , з подальшим укладенням договору іпотеки, від 19.02.2008 згідно якого , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 передали в іпотеку АТ «УкрСиббанк» нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . Заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 не є стороною кредитного договору і договору іпотеки та обов'язку по виконанню цих договорів у неї не виникло.
Як вбачається з матеріалів справи жодного відношення до предмета іпотеки ОСОБА_1 не має та належних і допустимих доказів щодо цього матеріали справи не містять. Спірний будинок разом з надвірними будівлями придбано відповідачами без участі ОСОБА_1 , яка на час придбання цього будинку, не перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 .. Під час передачі цього будинку в іпотеку в цілому не потрібно було її згоди на передачу 1/3 його частини, оскільки вона не була ані співвласницею цього будинку, ані дружиною одного із співвласників під час його придбання. Аргументи апелянта , щодо її матеріальної участі у придбанні будинку не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі не обґрунтувала, яким чином оскаржуване рішення зачіпає безпосередньо її права та інтереси.
Саме по собі посилання на наявність позовів ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно а також про визнання договору іпотеки недійсним , виключення з державних реєстрів запису про обтяження предмету іпотеки , визнання договору поруки припиненим , не дає підстав суду вважати , що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 січня 2011 року порушено права апелянта.
Суду не надано доказів , що свідчили б про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на час придбання 1/3 будинку , також суду не надано доказів щодо визнання права ОСОБА_1 у спільному майні подружжя 1/6 чистини житлового будинку та надвірних будівель за адресою : АДРЕСА_1 .
Таким чином, оскільки вирішення в судовому порядку спору між сторонами щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором , не впливає на права заявника апеляційної скарги, а тому, на переконання колегії суддів, вказаним рішенням суду від 24 січня 2011 року питання про її права та інтереси не вирішувалось.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 січня 2011 року - підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 260; 362 ч. 1 п. 3; 367-368; 381 ЦПК України, суд,
Апеляційне провадження по справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки -закрити
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М.Триголов
Судді: А.І.Дорош
О.А.Лобов