Справа № 552/8775/22 Номер провадження 22-ц/814/3260/23Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
03 липня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Гальонкіна С.А.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2023 року року, ухвалене суддею Яковенко Н.Л., повний текст рішення складено - 27 лютого 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, -
27 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 29), просила судзмінити розмір і спосіб стягнення аліментів за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.05.2017 року у справі №552/2534/17 та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Позовна заява мотивована тим, що позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано, сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Позивач зазначала, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.05.2017 року у справі №552/2534/17 стягнуто з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки у розмірі 1200 грн., щомісячно. Вважає, що розмір аліментів в сумі 1200 грн. підлягає збільшенню.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.
Змінено розмір і спосіб стягнення аліментів за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.05.2017 року у справі №552/2534/17 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач ОСОБА_2 10.04.2021 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , від якого має малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто має місце зміна сімейного стану позивача. З часу ухвалення Київським районним судом м. Полтави рішення у справі №552/2534/17 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , минув значний проміжок часу. Розмір присуджених до стягнення аліментів, на даний час є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд також враховув стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, навчання дитини, зростання щорічних потреб дитини, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, матеріальне становище сторін, тому прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та збільшення розміру аліментів як обґрунтованих.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з 18.03.2022 року він перебуває у Польщі, 01.02.2023 року його неповнолітня дочка ОСОБА_3 у супроводі його матері ОСОБА_6 за письмової згоди його колишньої дружини ОСОБА_2 перетнула державний кордон з ОСОБА_7 і з того часу постійно проживає з ним. Позивач чітко усвідомлювала, що він, перебуваючи за межами України, не зможе захищати себе у суді, буде позбавлений можливості надати суду свої міркування, заперечення та відзив на позов, подала до суду дану позовну заяву. При цьому, вона чітко усвідомлювала, що дитина перебуватиме на повному його матеріальному утриманні. Вказує, що оскільки розгляд справи проводився без його участі і він не мав змоги надати докази, тому до апеляційної скарги надає копію свого закордонного паспорту з відміткою про перетин кордону, копію заяви ОСОБА_2 про надання згоди на виїзд неповнолітньої дочки, копію закордонного паспорта дочки з відміткою про перетин кордону. При цьому, посилається на відповідні норми СК України, а також на правову позицію Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 року у справі №711/8561/16, відповідно до якої за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Зазначає, що дитині вже виповнилося 14 років, вона сама обрала місце проживання і на даний час проживає з ним у Польщі, перебуває на його повному матеріальному та фінансовому забезпеченні, а колишня дружина не приймає участі у забезпеченні дитини, не несе жодних витрат, тому він вимушений просити скасувати рішення суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Іванова О.І. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, також просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Вказує, що дійсно 25.01.2023 року позивач надала нотаріальну згоду відносно дочки відвідати батька у Республіці Польща у супроводі ОСОБА_6 у період з 26.01.2023 року по 31.12.2023 року. Дана заява не свідчить про обрання дочкою місця проживання разом з батьком, як і отримання нею статусу біженки на території Республіки Польща тощо. Вказаний строк перебування дочки у Республіці Польща є орієнтовним, оскільки за бажанням доньки вона може повернутися в Україну до закінчення цього строку. Позивач не обізнана, де саме та за якою адресою знаходиться її дитина. Доводи апеляційної скарги свідчать, що батько дитини та його мати ввели в оману позивача та у такий спосіб вивезли доньку за кордон з метою не повернення її в Україну. Вказує, що позивач заперечує проти проживання доньки разом з батьком за межами України. Відсутні будь-які рішення суду про визначення місця проживання дитини разом з батьком або надання дозволу на постійне місце проживання дитини разом з батьком за кордоном, або розпочаті судові спори.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24 листопада 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17.01.2018 року у справі №552/7641/17, яке вступило в законну силу (а.с. 10).
Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні (а.с. 12).
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.05.2017 року у справі №552/2534/17, яке вступило в законну силу, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 грн. щомісячно, до повноліття, починаючи з 25 квітня 2017 року (а.с. 8).
Позивач ОСОБА_2 10.04.2021 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , від якого має малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16,17).
При ухваленні рішення суд першої інстанції виходи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 141, 155, 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.
В силу норм ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналіз ст. 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є зміна розміру і способу стягнення аліментів за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.05.2017 року у справі №552/2534/17 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
По справі встановлено, щорішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.05.2017 року у справі №552/2534/17, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 грн. щомісячно, до повноліття, починаючи з 25 квітня 2017 року.
На виконання вказаного рішення суду 24.05.2017 року видано виконавчий лист (а.с. 8-9).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, шо має місце зміна сімейного стану позивача у зв'язку з укладенням 10.04.2021 року шлюбу з ОСОБА_4 , від якого позивач має малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також те, що з часу ухвалення Київським районним судом м. Полтави рішення у справі №552/2534/17 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 минув значний проміжок часу та розмір присуджених до стягнення аліментів на даний час є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, не грунтується на фактичних обставинах справах та не відповідає вимогам матеріального права, оскільки, виходячи з аналізу змісту ст. 192 СК України, вказані судом першої інстанції не є підставою для задоволення позову ОСОБА_2 , оскільки укладення нового шлюбу та народження у новій сім'ї дитини не є тією зміною сімейного або матеріального стану позивача, що дає підстави для зміни розміру аліментів, які стягнуті за рішенням суду з колишнього подружжя на утримання дитини від попереднього шлюбу, тобто, у разі створення нової сім'ї та народження у ній дітей відповідальність несе нове подружжя і ця обставина не може бути тягарем для одного із колишнього подружжя, який сплачує аліменти на утримання дитини від попереднього шлюбу.
Як вбачається по справі, судом першої інстанції не встановлено обставин щодо погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін спору.
Крім цього, по справі вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 18.11.2022 року у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про час, дату та місце судового засідання з розгляду справи по суті 11.01.2023 року о 09-00 год. (а.с. 35).
Судові повістки на ім'я відповідача ОСОБА_1 у судові засідання на 11.01.2023 року, 02.02.2023 року та 27.02.2023 року повернуті до суду не врученими з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 36,44,55).
Згідно п.4 ч. 8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається, відповідач не отримував процесуальні документи по справі від суду, не брав участь у судових засіданнях суду, т.я. перебував за межами України, представника не мав.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що не знав про перебування у провадженні суду даної цивільної справи, оскільки з 18.03.2022 року перебуває у Республіці Польща, на підтвердження чого до апеляційної скарги додав ксерокопію закордонного паспорта на своє ім'я з відміткою на сторінці «віза» про перетин кордону 18.03.2022 року (а.с. 76-78), ксерокопію закордонного паспорта доньки ОСОБА_3 з відміткою на сторінці «віза» про перетин кордону 01.02.2023 року (а.с. 74-75), ксерокопію заяви ОСОБА_2 від 25.01.2023 року, посвідчену приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., про те, що ОСОБА_2 , мати неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дає свою згоду на тимчасовий виїзд за кордон, а саме до Республіки Польщі, неповнолітньої доньки у період з 26.01.2023 року по 30.12.2023 року у супроводі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка несе повну відповідальність за перебування доньки за кордоном та зобов'язується забезпечити її повернення в Україну (а.с. 79).
Отже, вбачається, що на час ухвалення 27.02.2023 року рішення у справі донька сторін ОСОБА_3 з 01.02.2023 року перебуває у Республіці Польща разом з батьком та бабусею ОСОБА_6 , тобто фактично з вказаного часу перебуває на утриманні батька ОСОБА_1 .
Позивач про цю обставину суду першої інстанції не повідомила, у зв'язку з чим судом першої інстанції було неповно з'ясованообставини, що мають значення для справи , має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , суд допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, та неправильно застосував норми матеріального права.
Як вбачається по справі, за нотаріально посвідченою згодою позивача ОСОБА_2 дитина сторін - донька ОСОБА_3 виїхала у Республіку Польщу на період з 26.01.2023 року по 30.12.2023 року та фактично перебуває на матеріальному забезпеченні з боку батька ОСОБА_1 , який і несе витрати по її утриманню.
Доводи позивача про те, що донька проживає з нею та перебуває на її утриманні, не заслуговують на увагу, оскільки з 01.02.2023 року донька фактично проживає та перебуває на утриманні батька ОСОБА_1 .
Доводи про те, що відповідач та його мати ввели в оману позивача та вивезли у такий спосіб доньку з метою неповернення в Україну, не грунтуються на доказах, що містяться у матеріалах справи, донька виїхала до батька за згодою матері, посвідченою у законний спосіб, крім цього, ці доводи виходять за предмет даного спору, тому колегія суддів позбавлена давати їм правову оцінку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 1-4, 381-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2023 року - скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 липня 2023 року.
СУДДІ: Дорош А. І. Лобов О. А. Гальонкін С. А.