04.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3038/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач),
судді: Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 року у справі №904/3038/22 (суддя Назаренко Н.Г.)
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Бондаренка Олександра Івановича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 21 421,52 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 року у справі №904/3038/22 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бондаренка Олександра Івановича на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 10 710,76 грн. - основного боргу, 1 240,50 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що:
- факт надання відповідачу послуг з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 у період з жовтня 2013 року по жовтень 2021 року підтверджено матеріалами справи; строк оплати за такі послуги настав, між тим докази сплати відповідачем вказаних послуг відсутні;
- позовні вимоги про стягнення боргу за період жовтень 2013 - липень 2019 років заявлені з пропуском строку позовної давності, однак, зважаючи на відсутність заяви відповідача про пропуск такого строку суд позовну давність не застосовує;
- приміщення, зазначене позивачем, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідальність за утримання вказаного майна має розподілятися пропорційно належній відповідачу частині, а тому відповідач повинен сплатити борг в розмірі 1/2 заборгованості від заявленої позивачем суми, яка складає 10 710,76 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, АТ "Криворізька теплоцентраль" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, позов задовольнити повністю.
Скарга обгрунтована тим, що:
- судом першої інстанції не були у повному обсязі з"ясовані обставини, що мають значення для справи, а також не досліджені всебічно докази, надані позивачем;
- суд не врахував, що заборгованість у розмірі 21 421,52 грн. є заборгованістю, яка утворилася у відповідача з урахуванням його частки у праві спільної часткової власності на зазначене нежитлове приміщення;
- судом не досліджено копію договору купівлі-продажу теплової енергії, який було направлено відповідачу, з додатків -1 та -2 до якого вбачається, що для відповідача, як власника приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено теплове навантаження на опалення 0.0015 Гкал/год на половину площі -16.9кв.м, замість 0.0030 Гкал/год, розрахованого на всю площу приміщення - 33.8кв.м;
- позивачем надано розрахунок спожитої теплової енергії ОСОБА_2 за вказаною вище адресою за спірний період, з якого вбачається, що в основу розрахунку покладено половину теплового навантаження на приміщення 0,0015Гкал/год.
Одночасно, скаржником додано до апеляційної скарги копію договору, укладеного позивачем з ОСОБА_1 (третя особа у даній справі), яка є власником другої половини приміщення, розташованого за задресою: АДРЕСА_1 .
Учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б,
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2023 року скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна приміщення 2 за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа 33,8кв.м, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (1/2) та ОСОБА_1 (1/2) на підставі договору дарування ВЕА № 358556 від 14.07.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К.А., зареєстрованого в реєстрі за № 4212.
Будинок № 32, розміщений в мкрн. Сонячний у місті Кривому Розі, є багатоповерховим та підключений до централізованої системи опалення, теплопостачання до якої здійснює АТ "Криворізька теплоцентраль".
Приміщення № 2 (перукарня "Феєрія") є переобладнаною однокімнатною житловою квартирою вказаного будинку. Опалення приміщення здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення централізовано.
Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за вказаною адресою є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
Всупереч приписам Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією відповідачем не було укладено з позивачем договір купівлі-продажу теплової енергії у період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року.
Між тим, незважаючи на фактичну відсутність договірних відносин з відповідачем, позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, що знаходиться за вказаною вище адресою.
Так, на виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 301 від 11.09.2013, № 292 від 17.09.2014, № 365 від 09.09.2015, №380 від 14.09.2016, № 433 від 11.10.2017, № 407 від 12.09.2018, № 448 від 18.09.2019, № 466 від 16.09.2020, № 490 від 22.09.2021 позивач вчасно розпочинав та своєчасно закінчував опалювальні сезони 2013 - 2021 років.
Факт надання відповідачу послуг теплопостачання у спірний період підтверджується Актами включення опалення та припинення подачі теплоносія у м. Кривий Ріг, мкрн Сонячний, буд. 32, а саме:
- про включення опалення від 04.10.2013;
- про припинення подачі теплоносія від 25.03.2014;
- про включення опалення від 27.10.2014;
- про припинення подачі теплоносія від 16.04.2015;
- про включення опалення від 22.10.2015;
- про припинення подачі теплоносія від 11.04.2016;
- про включення опалення від 29.10.2016;
- про припинення подачі теплоносія від 25.03.2017;
- про включення опалення від 29.10.2017;
- про припинення подачі теплоносія від 01.04.2018;
- про включення опалення від 12.11.2018;
- про припинення подачі теплоносія від 08.04.2019;
- про включення опалення від 24.10.2019;
- про припинення подачі теплоносія від 15.04.2020;
- про включення опалення від 31.10.2020;
- про припинення подачі теплоносія від 14.04.2021.
Всього відповідачем отримано від позивача за спірний період 13,32 Гкал теплової енергії.
Відповідач за поставлену у жовтні 2013 - квітні 2021 теплову енергію не сплатив.
За розрахунками позивача у спірний період ним було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) на загальну суму 21 421,52 грн.
Несплата відповідачем вказаних вище сум стали причиною звернення позивача з позовом у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і ст.ст.24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов'язковим для сторін.
Так, статтею 25 вказаного Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами ст. 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії.
За приписами ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про теплопостачання".
Як зазначено вище, договір купівлі-продажу теплової енергії між позивачем та відповідачем укладено не було, при цьому обов'язок по його укладанню діючим законодавством покладено саме на відповідача.
Отже, у даному випадку має місце бездоговірне користування тепловою енергією, тому відповідач фактично з жовтня 2013 року по квітень 2021 року отримував теплову енергію без укладення договору.
Відповідно ст. 21 Закону України "Про теплопостачання" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Приміщення відповідача є вбудованим в житловий будинок і має єдину систему централізованого опалення з житловим будинком. Незважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають в житловому будинку за адресою м.Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, 32, на забезпечення їх здоров'я та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає право на житло, позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу в належне йому на праві власності нежитлове приміщення №2 в цьому будинку, оскільки це приміщення не є відокремленим від вказаного вище житлового будинку.
Законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання.
У даній справі судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення. Відповідачем надання таких послуг не спростовано. Тому, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги.
При цьому слід враховувати, що згідно п. п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Отже, у разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не був позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення об'єкта теплопостачання від мережі теплопостачання, між тим здійснення відповідачем дій, направлених на таке відключення, в матеріалах справи відсутні.
Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Крім того, у ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007року № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно доумов договору та цих Правил.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з виконавцем послуг не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
За приписами ст., ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
З огляду на положення наведених норм та фактичні обставини справи, враховуючи документальне підтвердження позивачем наявності правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої теплової енергії за визначений ним період, а також ненадання відповідачем доказів добровільної оплати спожитої теплової енергії, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом зроблено правильний висновок щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої у період з жовтня 2013 року по квітень 2021року теплової енергії. При цьому відсутність у даному випадку укладеного між сторонами у вказаний період договору на постачання теплової енергії не нівелює обов'язку споживача оплатити спожиті комунальні послуги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі №904/7377/17, відповідно до якої укладення договору з теплопостачальною організацією є не правом споживача послуг, а його обов'язком. Але, сам факт неукладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.
Одночасно, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з посиланням на те, що відповідач повинен сплатити борг у сумі 10710,76 грн. як власник лише спірного приміщення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки місцевого господарського суду зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Так, згідно з розрахунком позивача, проекту договору про купівлю-продаж теплової енергії та додатків до нього, які були направлені відповідачу, при визначенні розміру заборгованості АТ "Криворізька теплоцентраль" було враховано, що ФОП Бондаренко О.І. є власником лише 1/2 приміщення 2, розташованого у будинку № 32, мкрн. Сонячний у місті Кривому Розі. Тому такий розрахунок заборгованості здійснений позтвачем виходячи з теплового навантаження за адресою дислокації 0,0015 Гкал/год (замість 0,0030Гкал/год) на половину площі у розмірі 16.9 кв.м. (замість 33,8кв.м).
Місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до неправильних висновків про часткову відмову у задоволенні позову.
За приписами п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Викладене вище свідчить про наявність підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.
Одночасно колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З цих підстав суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на договір купівлі-продажу теплової енергії №741 від 27.12.2013 року з додатками до нього, який доданий ним до апеляційної скарги, оскільки цей договір не був предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Крім того, скаржником не заявлялося клопотання про долучення вказаних доказів, а саме лише посилання на них в апеляційній скарзі не являється таким клопотанням у розумінні ГПК України, оскільки апелянтом не порушується питання про їх долучення до матеріалів справи та про поновлення строку на їх подання.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача. Всього такі витрати становлять 6 202,50 грн.
Керуючись ст.ст.269, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 року у справі №904/3038/22 скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бондаренка Олександра Івановича ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) 21 421,52 грн. основного боргу, 6 202,50 грн. судового збору.
Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.А.Коваль
Суддя Ю.Б. Парусніков