Справа №760/11580/23
2-з/760/194/23
29 червня 2023 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Федоренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
встановив:
У травні 2023 року представник позивачки звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, у якому просив:
-визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу по АДРЕСА_2 ;
-в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачкою право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 та частину машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу по АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 30 червня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та призначено підготовче судове засідання.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , та машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу по АДРЕСА_2 .
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що між сторонами існує спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя оскільки відповідач вигнав позивачку з квартири та відмовився продовжувати строк дії Договору про визначення місця проживання малолітньої дитини, про участь батьків у забезпеченні умов її життя тим з батьків, який буде проживати окремо, про умови здійснення таким з батьків права на особисте виховання дитини та про розмір аліментів на дитину, посвідчений 05 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського МНО Васько А.В., чим позбавив ОСОБА_1 можливості користуватися спільною сумісною власністю та порушив її законні права. Позивачка вважає, що відповідач з метою уникнення від виконання зобов'язань та справедливого поділу майна має можливість відчужити спірну квартиру та машиномісце, тим самим ускладнивши виконання майбутнього рішення суду. З огляду на вищевикладене, виникла необхідність у забезпеченні позову.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить заяву задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.
Встановлено, що предметом позову є поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання за позивачкою в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 та частину машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу по АДРЕСА_2 .
Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.
Зважаючи на те, що одним із способів захисту порушених, оспорюваних, невизнаних прав є поділ майна подружжя, який передбачає наявність спірного майна в натурі під час розгляду справи і до її завершення, суд приходить до висновку про дійсність ризиків його втрати, з урахуванням права відповідача на власний розсуд визначати юридичну долю належного йому на праві власності майна, а тому враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет та ціну позову, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо накладення арешту на 1/2 частину квартири та машиномісця , так як невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Обраний захід забезпечення позову є співмірним з заявленими позивачем вимогами, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.
Накласти арешт із забороною відчуження на майно, а саме:
-1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ,
-1/2 частину машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу по АДРЕСА_2 .
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.
Суддя Кушнір С.І.