Справа № 517/441/23
Провадження № 3/517/308/2023
04 липня 2023 року смт Захарівка
Суддя Фрунзівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ВП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, -
До Фрунзівського районного суду Одеської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Протокол складений інспектором СРПП Відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Доманським В.В.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим за вказано справою визначено суддю Меєчка О.М.
Під час вивчення адміністративного матеріалу, мною були встановлені підстави для самовідводу, у зв'язку із наявністю обставин, що можуть викликати сумнів у об'єктивності та неупередженості судді (особою, яка притягується до адміністративної відповідальності є Перехрестов М.О. - син ОСОБА_2 , яка з 26.08.2020 та по теперішній час включена до списку присяжних Фрунзівського районного суду Одеської області та відповідно приймає участь у розгляді зазначеним судом цивільних справ та кримінальних проваджень.
Рішенням Захарівської районної ради Одеської області від 26.08.2020 № 534-VII «Про затвердження списку присяжних Фрунзівського районного суду Одеської області» ОСОБА_2 включено до списку присяжних для розгляду і вирішення справ у Фрунзівському районному суді Одеської області.
Статус присяжного, як і статус судді визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ст.ст.63,68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосудця. Присяжні виконують обов'язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя.
Суд вважає, що вказане дійсно свідчить про наявність обставин, які можуть викликати сумнів у стороннього спостерігача в його об'єктивності або неупередженості, як судді при прийнятті будь-якого рішення за результатами розгляді протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є об'єктивне з'ясування обставин справи, з метою недопущення від учасників процесу будь-яких сумнівів щодо упередженості та необ'єктивності розгляду даної справи суддею.
Згідно вимог ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим кодексом та іншими законами України.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не визначає порядок та правила заявлення та розгляду відводів або самовідводів при розгляді матеріалів про адміністративні правопорушення суддею.
Рада суддів України в п. 4 рішення № 34 від 08.06.2017 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією. Водночас, діючий Кримінальний процесуальний кодекс України має відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, а тому в даному випадку слід керуватись положеннями ст.ст. 2, 8 КУпАП та ч.6 ст. 9 КПК України, тобто застосовувати аналогію права, а саме норми параграфу 6 глави 3 КПК України, як норми найбільш наближеної галузі процесуального права.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності таких підстав суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді. Згідно із практикою ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 за № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно рекомендацій у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 (далі - Висновок № 1) в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.
Так, у п. 12 Висновку № 1 передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затверджених ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Білуха проти України (заява № 33949/02) від 09.11.2006 встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, навівши наступні мотиви (пункти 47-55 рішення).
Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справі Фей проти Австрії (Feyv.Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28, 30; рішення у справі Ветштайн проти Швейцарії від 28.10.1998 (Wettstein v. Switzerland) п. 42).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі Пуллар проти Сполученого Королівства (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі Ферантелі та Сантанжело проти Італії (FerrantelliandSantangelov.Italy), від 07.08.1996, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (рішення у справі Де Куббер проти Бельгії (DeCubber v. Belgium), від 26.10.1984 р., п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі Кастілло Альгар проти Іспанії (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 р., п.45).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Салов проти України (заява № 65518/01) від 06.09.2005, надаючи тлумачення поняттю неупередженість суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п. 81).
Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (справа Hauschildt Case, N 11/1987/134/188, § 48).
У зв'язку з викладеним, враховуючи положення п.4 ч.1 ст.75, ч.1 ст.80 КПК України, з метою недопущення будь-яких сумнів щодо безсторонності, об'єктивності й неупередженості судді, впевненості громадськості у чесному процесі та підтримки довіри суспільства до судової влади, а також з метою унеможливлення створення умов, за яких участь судді у розгляді даної справи, в подальшому може використовуватися іншими особами або сторонніми спостерігачами, для дискредитації будь-якого прийнятого судом рішення в даній справі, суд вважає, що самовідвід є обґрунтованим та суддя Меєчко О.М. підлягає відведенню від розгляду справи, а матеріали останньої підлягають передачі до канцелярії суду для визначення іншого складу суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями ст.1, 7, 245246 КУпАП, статтями 75, 80, КУпАП, суд -
Заяву судді Фрунзівського районного суду Одеської області Меєчка О.М. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення № 517/441/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення порушення, передбаченого ч. 3 ст.156 КУпАП - задовольнити.
Матеріали справи № 517/441/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.156 передати до канцелярії Фрунзівського районного суду Одеської області для визначення судді автоматизованою системою документообігу суду.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: