04.07.2023
Справа № 490/6190/21
Номер провадження 2/482/56/2022
(додаткове)
04 липня 2023 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнко С.А., за участю секретаря Алєксєєнко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса питання про винесення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець Булахевіч Степан Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
10 серпня 2022 року Новоодеським районним судом Миколаївської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець Булахевіч Степан Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
18 серпня 2022 року від представника позивача - адвоката Кобзаренка М.Ю. надійшла заява про надання доказів щодо розміру понесених судових витрат та заява про ухвалення додаткового рішення щодо цих витрат.
Відповідно до ч.3,4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд ухвалив розглянути клопотання без виклику сторін у судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 серпня 2022 року у справі за позовом у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець Булахевіч Степан Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Крім того суд прийшов до висновку, що судові витрати слід покласти на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп».
Представник позивача разом із заявою про по суті справи заявив про подання доказів судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішення суду від 10 серпня 2022 року представником позивача отримано 15.08.2022 року, а заява про надання доказів щодо розміру понесених судових витрат та заява про ухвалення додаткового рішення щодо цих витрат надіслані до суду 18.08.2022 року.
За таких обставин суд вважає заяву про надання доказів щодо розміру судових витрат і стягнення таких витрат обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Представник відповідача заперечив проти розміру судових витрат про стягнення яких просив представник позивача, посилаючись на те, що справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні. Представник позивача сам клопотав розглядати справу у спрощеному позовному провадженні отже вважав що справа має не значну складність. Розмір заявлених витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи. Представником позивача не доведено, що вказані ним витрати були неминучими а їх розмір обґрунтованим.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Так, рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення. Ухвалюючи рішення, суд повинен враховувати первісні вимоги, а також усі уточнення (доповнення або зміни) до них, які заявлялися в судовому засіданні.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з положенням п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд, розлядаючи питання про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Також суд враховує процесуальну поведінку відповідача, який будучи повідомленим про розгляд справи, жодних дій спрямованих на участь у такому розгляді не вживав, що стало однією з причин затягування розгляду справи, спричинило необхідність неодноразового витребування доказів у різних осіб тощо.
Згідно наданих представником позивача доказів судових витрат понесених позивачем на правничу допомогу (договір про надання правової допомоги від 20.07.2021 року, акту про надання правничої допомоги від 16.08.2022 року у якому наведено детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги, рахунку №490/6190/21 від 16.08.2022 року про оплату правничої допомоги, позивач ОСОБА_1 понесла витрати на правничу допомогу у цій справі на суму 7260грн.
Оцінивши акт про надання правничої допомоги, суд приходить до висновку, що із вказаного переліку наданих послуг підлягають відшкодуванню витрати на наступні роботи:
1)надання клієнту консультації;
2)складення запиту на надання копій виконавчого напису та документів, на підставі яких його вчинено;
3)направлення запиту до міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
4)складення заяви про забезпечення позову;
5)складення позовної заяви;
6)складення клопотання про витребування доказів судом;
Вимоги про стягнення наступних витрат на:
ознайомлення з документами клієнта та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ознайомлення з судовою практикою в аналогічних спорах; складення і направлення письмової пропозиції про досудове врегулювання спору, виготовлення копій документів що додаються до заяв, дій по оплаті судового збору, складення клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні - задоволенню не підлягають із наступних підстав.
Дії, які були спрямовані на врегулювання спірних питань між сторонами у позасудовому порядку (тобто будь-якому несудовому порядку), прямо не пов'язані із збором доказів, і витрати на них не відносяться до судових витрат.
Послуги з виготовлення копій додатків до позовної заяви, відзиву, клопотання по приєднання вільних зразків почерку, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги як відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, так і враховуючи ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»
Також на думку суду надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, не можливий без ознайомлення із документами клієнта, а отже вказане ознайомлення входить до такого виду правничої допомоги.
Доказів ознайомлення представником позивача із матеріалами виконавчого провадження до суду не надано.
Ознайомлення з судовою практикою є постійним процесом самовдосконалення адвоката і підвищення його кваліфікації, витрати на підвищення кваліфікації адвоката не можуть бути віднесені до витрат на професійну правничу допомогу.
Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви, з огляду на це і типовість вказаного клопотання, суд вважає що підготовка вказаного клопотання є частиною підготовки позовної заяви до суду, за такого стягнення витрат на складення такого клопотання не є обґрунтованим.
Таким чином, заявлена представником позивача вимога, відповідно до ст. 137,141 ЦПК України про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, на суму 4199,50 грн. з яких: 113,50 грн. за надання клієнту консультації; 113,50 грн. за складення запиту на надання копій виконавчого напису та документів, на підставі яких його вчинено; 113,50 грн. за направлення запиту до міжрегіонального управління Міністерства юстиції; 1362грн. за складення заяви про забезпечення позову; 2270грн. за складення позовної заяви; 227грн. за складення клопотання про витребування доказів судом.
Питання про стягнення із відповідача судових витрат по сплаті судового збору вже було вирішено судом у рішенні по суті справи.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 430 ЦПК України, суд,
Стягнути з ТОВ «АІА Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 41184403 , адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1, літ. Б, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), 4199(чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У стягнення іншої частини витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя: С.А.Сергієнко