справа № 369/2656/17
провадження № 22-ц/824/6330/2023
27 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Кролівець О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов'язання передати на виховання дитину та змінити місце проживання дитини на місце проживання її батька, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року в складі судді Ковальчук Л. М.,
встановив:
10.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив відібрати від ОСОБА_2 та передати йому на виховання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити місце проживання дитини за місцем проживання її батька.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що перебував з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 21 грудня 2007 року. В шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.08.2013 між ним та відповідачкою було укладено шлюбний договір, згідно з яким: земельна ділянка та збудований на ній житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки BMW 530і, 2003 р. випуску, є приватною власністю ОСОБА_2 .
Після укладення шлюбного договору стосунки з відповідачкою не поліпшилися, через 2 тижні після чергової сварки остання запропонувала йому пожити окремо від родини. Він погодився та з 08.08.2013 став проживати окремо від сім'ї та чотиримісячної дитини. З того часу відповідачка змінила замки та він не мав доступу до будинку.
Зазначав, що з серпня 2013 року він регулярно брав участь у спілкуванні, вихованні та утриманні дитини, двічі на тиждень купував їжу, памперси, одяг тощо. Зустрічі відбувалися тільки у неділю та майже завжди - ззовні будинку. Дуже часто відповідачка вчиняла скандал та викликала міліцію, що перешкоджало його побаченням з сином.
11.11.2014 відповідачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року шлюб між ними розірвано.
Розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 15 грудня 2015 року №748 йому було встановлено дні та години участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихідні дні кожної неділі місяця з 10 години до 19 години.
У зв'язку з систематичним невиконанням відповідачкою вказаного розпорядження, він звернувся до суду з зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року (справа №369/1687/16-ц) позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 брати участь у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною протягом 2 місяців з дня набрання законної сили рішенням суду кожної неділі місяця з 10 до 19 години в присутності матері ОСОБА_2 , в подальшому у вихідні дні - кожної неділі місяця з 10 до 19 години.
Вказане судове рішення відповідачка не виконує, перешкоджає фізичному доступу до дитини, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
03.10.2017 ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 порушував встановленні розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області години побачень дитини з батьком, повністю ігноруючи інтереси дитини. Забираючи дитину, ОСОБА_1 не повертав її в установлений час та не відповідав по телефону. Вона була змушена викликати поліцію для отримання допомоги та встановлення місця перебування дитини. Зустрічі, що відбувались, були спрямовані не на спілкування з дитиною, а на з'ясування відносин з нею, що спричиняло у дитини стрес та фізичні ушкодження.
З метою мати можливість вирішувати питання контролю виконання судового рішення в частині додержання визначених часів побачень, вона звернулась до суду з відповідним позовом. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року (справа №369/1687/16-ц) були вирішені питання щодо встановлення порядку та графіку зустрічей батька з дитиною.
Зазначала, що після того, як батько дитини постійно влаштовував сварки, дитина стала боятися батька, плакала та вмовляла не віддавати його чоловіку, якого вона майже не пам'ятає.
Відповідач навмисно провокує конфлікти, з урахуванням неприязних відносин між сторонами, діє всупереч інтересам дитини.
Відповідач не знає кола інтересів дитини, не цікавиться її здоров'ям, не спілкується ні з адміністрацією дошкільного навчального закладу, де навчається дитина, ні з лікарями, які спостерігають дитину, тощо.
Всі питання щодо виховання сина вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.
ОСОБА_1 також не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання.
Заборгованість відповідача по сплаті аліментів на утримання дитини станом на 01.06.2016 становила 24 000 грн.
Зазначала, що ОСОБА_1 схильний до агресії, неодноразово вчиняв по відношенню до неї та її батьків фізичне насильство.
07.05.2017 ОСОБА_1 в присутності дитини вчинив бійку із застосуванням газового балончику, що спричинило фізичні страждання та тривале лікування дитини, позивачки та її матері.
25.06.2017 ОСОБА_1 вчинив сварку із застосуванням вогнепальної зброї в присутності малолітньої дитини за місцем проживання позивачки з сином та батьками. Внаслідок вогнепального поранення її батько та дід малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потрапив у травматологічне відділення Київської обласної клінічної лікарні, переніс декілька складних операцій.
25.06.2017 по вказаному факту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110200003819 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області 30 серпня 2017 року надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька - гр. ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на вказані обставини та положення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України ОСОБА_2 просила позов задовольнити.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2017 року, внесеною до журналу судового засідання, зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.201 т. 1).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
10.02.2023 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року визнано неподаною та повернуто особі, що її подала (а. с. 201-202 т.3).
06.03.2023 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про позбавлення батьківських прав, та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.
Посилається на ті підстави, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що ініціатива створення конфліктів між сторонами надходить не лише від ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять жодного доказу створення конфліктів з її боку.
Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 прагне участі у житті сина є помилковим, оскільки всі дії останнього свідомо направлені на вчинення насильства, погроз та нанесення шкоди колишній дружині. Свідком цих подій завжди є син ОСОБА_3 .
Необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків спричинене саме перешкодами, що чинить ОСОБА_2 та її бездіяльністю в напрямку налагодження відносин між дитиною та батьком. Вказане не підтверджується жодним доказом у справі. Матеріали справи містять докази того, що причиною конфліктів і відсутності нормального зв'язку між батьком і сином є саме протиправна, аморальна поведінка батька, вчинення ним насилля, залякування всієї сім'ї , умисне пошкодження майна.
Судом першої інстанції необґрунтовано відхилений висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина, який є повністю обґрунтований та зроблений органом, який в повній мірі оцінив всі обставини взаємовідносин, що склалися між батьком та дитиною.
Судом не надано належної оцінки факту ухиленню батька від сплати аліментів, сума заборгованості за якими складає вже 160 275 грн.
Суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи щодо агресивності ОСОБА_1 , яка триває більше 7 років в присутності дитини, не надав належної правової оцінки та не мотивував відхилення наявних у справі доказів, зокрема доказів вчинення злочинів ОСОБА_1 , доказів спричинення тілесних ушкоджень членам сім'ї дитини, доказів спричинення шкоди майну, а саме будинку, в якому проживає його син, висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Кузнєцов К. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 грудня 2007 року. В шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 березня 2015 року, шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2015 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08 червня 2015 року (справа №369/6035/15-ц).
Відповідно до довідок-розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 по аліментам з 01.06.2016 по 01.06.2017 становила 24 000 грн; станом на 01.02.2018 - 40 000 грн; станом на 01.03.2018 - 46 000 грн; станом на 01.07.2019 - 74 275 грн.
Розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 15 грудня 2015 року №748 ОСОБА_1 встановлено дні та години участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихідні дні кожної неділі місяця з 10 години до 19 години.
Як вбачається з висновку ст. інспектора Оболонського УП ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта поліції Корнієнко Є.А.: 08.04.2016 до Оболонського УП ГУНП у м. Києві з заявою звернулася ОСОБА_2 . Зміст заяви: 08.04.2016 близько 09:35 за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 10 А, ДНЗ «Лелека», колишній чоловік ОСОБА_1 вирвав з рук спільного сина ОСОБА_3 , 2013 року народження, без попередньої згоди та не повідомив куди направляється; 08.04.2016 до Оболонського УП ГУНП у м. Києві по спец. Лінії «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 11, зі злів заявниці, її колишній чоловік начебто напідпитку вдарив її по обличчю і забрав в автомобіль спільну дитину і хоче уїхати з місця події, водій їде на заявника, просить прискорити наряд.
Згідно рапорту інспектора УПП у м. Києві, 08.04.2016 о 10:30 по орієнтуванню за адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 7/5 було зупинено транспортний засіб «Шевроле Лачетті», д.н.з НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 . Працівниками патрульної поліції малолітнього ОСОБА_3 було повернуто матері ОСОБА_2 . Працівниками поліції були опитані свідки події: гр. ОСОБА_6 , який бачив, як наглядно знайомий чоловік насильно (силою) витягнув з автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 , хлопчика та взявши на руки побіг в напрямку пр-ту Героїв Сталінграду, за ним бігла матір хлопчика та кричала; гр. ОСОБА_7 , який бачив, як невідома особа направлялася по тротуару з маленькою дитиною 2-4 років на руках, при цьому дитина плакала, за ним направлялася жінка, яка також плакала та намагалась забрати дитину у чоловіка. Чоловік вихватив телефон у жінки та кинув його об землю, після чого жінка попросила свідка викликати поліцію. Потім даний чоловік, в якого знаходилась дитина на руках, сів в машину «Шевроле Лачетті», д.н.з НОМЕР_1 , та поїхав у невідомому напрямку.
Будучи опитаним в Оболонському УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_1 пояснив, що 08.04.2016, близько 09:30 знаходився біля НВК «Лелека», що за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 10 Б, та коли під'їхала колишня дружина, він попередив її, що хоче спілкуватися з дитиною. Після чого забрав м/л ОСОБА_8 та повідомив ОСОБА_2 , що поверне сина вечором. Зброї при собі він не мав, нікому не погрожував, хуліганських дій не робив. В той час ОСОБА_2 бігла за ним, голосно кричала, що в неї вкрали дитину та намагалась перешкоджати йому бачити і спілкуватись з дитиною (а.с. 188 т.1).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року (справа №369/1687/16-ц) позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 брати участь у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною: протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години в присутності матері ОСОБА_2 ; у подальшому: у вихідні дні: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години.
Сільським головою Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району видано довідку від 14 липня 2017 року про те, що за адресою АДРЕСА_1 до складу зареєстрованих осіб входять: ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки директора ДНЗ-ЗНЗ І ступеню НВК «Лелека» від 19.06.17, ОСОБА_9 , 2013 року народження, відвідує вказаний навчальний заклад з грудня 2015 року до теперішнього часу.
Відповідно до довідки директора ДНЗ-ЗНЗ І ступеню НВК «Лелека» від 19.06.17, договір на отримання освітніх послуг з дитячим садком укладено мамою ОСОБА_2 . За весь час перебування в дитячому садку піклуванням та вихованням сина ОСОБА_4 займається мама ОСОБА_2 . Оплату за послуги здійснює мама вчасно згідно підписаного договору. Батько дитини ОСОБА_1 піклуванням сина не займається. Жодного разу він не приводив і не забирав сина із дитячого садка. Натомість ОСОБА_10 знає охорона дитячого садка, оскільки його поява біля воріт садочка супроводжується сваркою, лайкою, приїздом наряду поліції. А 7 квітня цього року окрім наряду поліції була викликана слідча оперативна група, яка в свою чергу викликала наряд оперативної групи, оскільки ОСОБА_1 влаштував суперечку з охороною садочка, слідчою групою, погрожував адміністрації розправою і відмовився покинути приміщення закладу. Після кожного візиту ОСОБА_10 , вона, як директор відповідає на численні скарги батьків інших вихованців закладу щодо влаштованих сцен на території садка. Пише пояснювальні листи до поліції у відповідь на скарги та безпідставні обвинувачення ОСОБА_10 у викраденні нею його сина. Психолог садочка та вихователі тривалий час після таких проявів агресії батька проводять роботу з ОСОБА_4 щодо заспокоєння його, виведення зі стану страху та запевнення в безпеці. Всі питання щодо виховання, оплати вартості послуг садочка та інші вирішуються лише з матір'ю дитини. Підтримки з боку батька немає, лише негативна участь у формуванні ставлення до батька.
25.06.2017 слідчим Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110200003819 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст.15,ч.2, ст. 115 ч.1 КК України. Фабула: До Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 25.06.2017 приблизно о 12 годині біля будинку АДРЕСА_1 здійснив постріл із мисливської рушниці в її батька ОСОБА_5 , який в той час знаходився на подвір'ї будинку, спричинивши йому тілесні ушкодження (а.с. 98 т.2).
Відповідно до наданої виконавчим комітетом Віти-Поштової селищної ради VІІ скликання, органом опіки та піклування, характеристики від 18.07.2017, мама ОСОБА_2 виховує сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проживають у власному будинку, забезпечені всім необхідним. Сім'я неповна, з чоловіком розлучені, матеріально-житлові умови задовільні, дохід стабільний, високий. ОСОБА_11 - інтелігентна, спокійна, впевнена в собі жінка. Вона активно займається вихованням сина. Разом проводять активно час. Тактовна, терпляча, вміє знаходити компроміс. По відношенню до дитини проявляє ніжність, повагу, любов. Стосунки в сім'ї гармонійні, відкриті. Мама для сина є прикладом. По відношенню до батька проявляє тривогу. ОСОБА_4 з цього приводу проходив курс корекційної роботи з психологом. В основі стосунків в сім'ї є щирість постійний позитивний контакт, дитина знаходиться в центрі уваги.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім'ї, затвердженого начальником служби у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської райдержадміністрації 19.06.2017, сім'я з 4 осіб: ОСОБА_2 , бабуся ОСОБА_12 , дідусь ОСОБА_5 , син ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Займає площу 253,2 кв.м., з яких 166 кв.м. - житлова. Дитині відведено окрему кімнату для відпочинку, розвитку та занять, в великій кількості іграшки розвиваючі ігри, забезпечено сучасною побутовою технікою, створено належні умови для проживання, розвитку та виховання дитини. Вихованням дитини займається мама. Батько ОСОБА_1 з дитиною не проживає, участі у вихованні дитини зі слів матері не бере.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного 18.07.2017 комісією в складі: голови комітету опіки та піклування ОСОБА_13 та депутата ОСОБА_14 , ОСОБА_2 приділяє належну увагу вихованню сина. ОСОБА_4 забезпечений всім необхідним на матеріальному та духовному рівні. Разом із сином активно проводить час, вивчають та пізнають світ. Виховує в гармонії та любові.
Відповідно до довідки-характеристики, яка надана сільським головою Віто-Поштової сільської ради 09.04.2019, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , проте за даною адресою певний час не проживає, періодично приїжджає до будинку з метою відвідати свого малолітнього сина ОСОБА_3 , 2013 року народження. Станом на день видачі характеристики надходили відомості про порушення ОСОБА_1 громадського порядку, погрози сусідам та хуліганство. Характеризується негативно ( а.с. 93 т.2).
Відповідно до довідки лікаря Києво-Святошинської ЦРЛ №591, 07.05.2017 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагноз: отруєння морфолідом пеларгонової кислоти (балончик Шип-1). Обстеження: огляд педіатра в приймальному відділенні. Рекомендовано : госпіталізація в дитяче відділення для лікування (мати- відмовляється). Дані рекомендації для лікування в домашніх умовах.
Відповідно до довідки лікаря Києво-Святошинської ЦРЛ № 3076, ОСОБА_2 звернулася за медичною допомогою о 16.05 год. 07.05.2017. Діагноз: токсичне ураження ділянки обличчя, очей, тулуба сльозоточивим газом.
Відповідно до довідки лікаря ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , 2013 року народження, встановлено діагноз: посттравматичний стресовий розлад. Енурез неорганічної природи. Фобічний тривожний розлад в дитячому віці. Рекомендовано: консультація дитячого психолога ( регулярно, тривало); консультація дитячого психіатра (при погіршенні); медикаменти.
Відповідно до виписки Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» ортопедо-травматологічний центр №4555 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_12 , 1955 р. н., останнього було госпіталізовано 26.06.2017 з діагнозом: вогнепальний перелом н/3 лівої променевої кістки в АЗФ з пошкодженням променевої артерії та дефектом м'яких тканин н/3 лівого передпліччя. ІХС: АС кардіосклероз. СН О. Артеріальна гіпертензія 2 ст. ІІ ст. Ризик 3. Зі слів пацієнта травма у побуті відбулася 25.06.2017.
30 серпня 2017 року, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 22 серпня 2017 року (протокол №15) орган опіки та піклування (Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області) надав висновок №Н137709.2851.2 про доцільність позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до змісту вказаного висновку, мати дитини ОСОБА_2 має постійне місце роботи та джерело доходу. Відповідно до довідки, виданої ТОВ «РТ «Компонентс», гр. ОСОБА_2 займає посаду директора товариства з 2016 р. по теперішній час.
Батько дитини - ОСОБА_1 проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , термін дії договору оренди закінчився 01 травня 2017 року. Обстеження умов проживання було проведено працівником служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації 14.02.2017, за результатами якого встановлено, що в однокімнатній квартирі, загальна площа якої становить 29 м2, житлова - 16 м2, дитині виділене окреме місце для сну, навчання та відпочинку. Згідно з наданою копією податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 16.03.2017, ОСОБА_1 отримує дохід від здійснення підприємницької діяльності. ОСОБА_1 не приймає участі у матеріальному забезпеченні сина. Відповідно до довідки-розрахунку, виданої Києво-Святошинським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 07.06.2017, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліменти на утримання малолітньої дитини станом на 01.06.2017 складає 24 000 грн.
Малолітня дитина ОСОБА_3 з грудня 2015 року відвідує дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад І ступеню «Навчально-виховний комплекс «Лелека», що підтверджується довідкою начального закладу від 19.06.2017, з якої вбачається, що піклуванням та вихованням дитини займається мати, яка також здійснює оплату за послуги навчального закладу.
Відповідно до інформації, наданої директором ДНЗ-ЗНЗ І ступеню НВК «Лелека», відвідування батьком дитини ОСОБА_1 навчального закладу супроводжувалися сварками, лайками та викликами наряду поліції. Після візитів батька психологом та вихователями навчального закладу проводилась робота з дитиною щодо його заспокоєння та виведення зі стану страху. Такою поведінкою ОСОБА_1 лише проявляє негативну участь у формуванні ставлення дитини до батька.
Батьком надано копію рекомендаційного листа від 05.04.2016 за підписом директора ДНЗ -ЗНЗ І ступеню НВК «Лелека», в якому зазначено, що 10.03.2016 ОСОБА_1 на території дитячого закладу вчинив сварку. Після того як працівники охорони помітили у батька зброю, було викликано наряд поліції. Вказаними діями ОСОБА_1 зірвав навчально-виховний процес та завдав шкоди психологічному та духовному стану дітей навчального закладу.
Зі слів матері, 07 травня 2017 року ОСОБА_1 на території домоволодіння ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини вчинив бійку із застосуванням газового балончику. Після чого ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинської Центральної районної лікарні, де було зафіксовано факт отруєння морфолідом пеларгонової кислоти малолітньої дитини ОСОБА_3 , про що свідчить довідка, видана лікувальним закладом від 07.05.2017 №591.
25 червня 2017 року ОСОБА_1 вчинив сварку із застосуванням вогнепальної зброї в присутності малолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок вогнепального поранення ОСОБА_5 , який є дідом малолітньої дитини ОСОБА_8 , отримав тілесне ушкодження, що підтверджено довідкою Центральної лікарні Києво-Святошинського району від 25.06.2017 №4488.
25.06.2017 вказаний факт слідчим Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110200003819 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Вищевказана інформація підтверджує свідоме ухилення ОСОБА_1 від свого обов'язку по вихованню дитини. Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, батьком дитини здійснено вчинки, які свідчать про фізичне та психологічне насильство, застосування неприпустимих методів виховання, приниження людської гідності дитини. ОСОБА_1 на засіданні комісії вказані факти фізичного насилля, в тому числі по відношенню до малолітньої дитини, не заперечував.
Матір'ю надано довідку про психологічне обстеження дитини, проведеного психологом «Дитячого медичного центру «Педіатр і Я» ТОВ «Мінімед» від 30.04.2017. Психологом встановлено високий рівень тривожності дитини, страх по відношенню до батька. Однією з рекомендацій лікаря є попередження повторного переляку дитини некоректною поведінкою батька для запобігання психотравмуючої ситуації (а.с. 183-186 т.1).
23.08.2017 начальником Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області Нестеренко О. Ю. надано інформацію з приводу її звернень щодо неправомірних дій з боку гр. ОСОБА_1 в період часу з 2014 - 2017 р. у виді таблиці, яка включає 24 випадки звернення, в тому числі: звернення 17.01.2016, 07.02.2016 з приводу того, що її колишній чоловік не повертає спільного сина; звернення 30.04.2017 - зі слів заявниці вона прибула додому та виявила написи синьою фарбою на воротах, а також на стовпі за воротами, електровимикач зірваний. На думку заявниці - це вчинив її колишній чоловік (тиждень назад погрожував фізичною розправою, побив вікна); 15.06.2017 - колишній чоловік не сплачує аліменти на утримання дитини; 07.05.2017 - колишній чоловік вчинив сварку та бризнув в обличчя сльозогінним газом; 25.06.2017 - колишній чоловік приїхав до місця проживання заявниці та на ґрунті неприязних відносин здійснив постріл із мисливської рушниці «Сафарі» в напрямку батька заявниці, в результаті чого останній отримав вогнепальне поранення лівого передпліччя; 25.06.2017 колишній чоловік пошкодив склопакет та проник на територію домоволодіння (а.с. 190 -192 т.1).
Старший державний виконавець Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області Папуріна О.В. 13.02.2018 та повторно 11.07.2018 повідомила Києво-Святошинський відділ поліції ГУНП в Київській області про вчинення боржником кримінального правопорушення, просила притягнути ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 382 КК України, за невиконання судового рішення, виконавчий лист від 21.10.2016 по справі №369/1687/16-ц про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 брати участь у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною (а.с. 33, 34, 80, 81 т.2) .
28.12.2018 постановою старшого державного виконавця Папуріною О. В. за невиконання рішення суду накладено на боржника ОСОБА_2 штраф на користь держави у розмірі 1 700 грн (а.с.38 т.2).
17.09.2019 слідчим СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (а.с.143 т.2).
Відповідно до висновку від 30.04.2017 психолога ТОВ «Мінімед» Дитячого медичного центру «ПЕДІАТР І Я» ОСОБА_16 за наслідками психологічного обстеження дитини, у ОСОБА_8 , 2013 року народження, високий рівень тривожності, страхи (боїться бути вдома, каже, що «прийде тато і буде бити вікна і я боюся», боїться «термінатора», дракона, павуків, тарганів). Однією з рекомендацій лікаря є попередження повторного переляку дитини некоректною поведінкою батька для запобігання психотравмуючої ситуації (а.с. 189 т.1).
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики дитини-дошкільника ОСОБА_3 , складеної практичним психологом ДНЗ-ЗНЗ «НВК «Лелека» ОСОБА_17 від 04.04.2019, розвиток емоційно-вольової сфери протікає без порушень. Класифікує, розрізняє емоції. Проявляє адекватні, для конкретної ситуації, емоційні реакції. ОСОБА_4 дуже артистичний, приймає участь у різних дитячих заходах та спільній діяльності групи. Найбільш яскраво виражені інтереси до театрального мистецтва, рухливих ігор та танців (а.с. 89-90 т.2).
09.09.2019 психологом ОСОБА_18 надано висновок спеціаліста щодо роботи в Зеленій кімнаті з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , зробленого на підставі звернення прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області юриста 1 класу Мірошнченко Ю. О., у зв'язку з перебуванням в провадженні СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12016110200003995 від 16.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Згідно висновку психолога, за результатами психодіалістичного дослідження можна сказати , що у дитини сформоване негативне відношення до батька, частково через його дії (вистрілив у діда, розбив вікно), а частково через вплив розмов в оточенні дитини, що батько поганий. Негативний вплив з боку матері (а також це вплив може бути з боку дідуся та/або бабусі) при формуванні думки дитини про батька виявляється у тому, що мати свідомо або несвідомо формує лише негативне ставлення до батька, при цьому не пояснюючи дитині природу таких дій і констатуючи факт, що він ніколи не зміниться. Враховуючи індивідуально-психологічні та вікові особливості, дитина бажає мати батька, але лише за умови зміни поведінки батька (щоб батько перестав вчиняти агресивні дії). Рекомендації: батьку та матері налагодити відносини між собою, звернутися до сімейного психолога або медіатора заради інтересів дитини; пояснити дитині причини такої поведінки батька; формувати коректне розуміння у дитини можливості того, що люди можуть змінюватись; звернутися до психолога або психотерапевта з метою пропрацювання негативної установки дитини до батька та налагодити емоційний контакт між батьками; відвідування батька дитини має відбуватися лише за умов налагодження відносин між всіма особами сім'ї, а також у присутності матері з метою поступового налагодження контакту з дитиною (а.с. 137-141 т.2).
22.10.2019 психологом ОСОБА_19 на підставі звернення ОСОБА_2 надано висновок за результатами психологічного обстеження її сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до вказаного висновку, батько ОСОБА_1 виявив себе нечутливим до психологічних потреб сина. Фактична відсутність емоційного зв'язку із ОСОБА_1 через те, що він тривалий час не був учасником сімейної системи, особливості його дій та поведінки у ситуаціях взаємодії із ОСОБА_3 , призвели до того, що у картині світу ОСОБА_3 місця для батька не має. Ознак, що дозволяють стверджувати про наявність впливу матері на формування у ОСОБА_3 негативної думки про батька не виявлено. У ОСОБА_3 є ознаки втрати психологічного зв'язку із батьком. ОСОБА_3 зазнав з боку батька фізичного і психологічного тиску. Поведінка ОСОБА_1 в ситуації взаємодії із ОСОБА_3 спричинили виникнення у останнього посттравматичного стресового розладу, фобічного тривожного розладу, стану гострої фрустрації (психологічного стресу), довготривалий перебіг якого призвів до того, що ОСОБА_1 фактично став для ОСОБА_3 емоційно недоступним, а виконання ним батьківських функцій стосовно ОСОБА_3 - неможливим (а.с. 229-242 т.2).
12.02.2020, ОСОБА_20 , експертом-психологом судовим, КНП КОР «ОПНМО» відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз, складено висновок судово-психіатричного експерта №117-ц/8ц. Дата проведення психологічної роботи з дитиною: 09.09.2019; місце проведення: сектор ювенальної превенції Солом'янського УП ГУНП у м. Києві (а.с.169-171 т.2).
Відповідно до поставлених питань, експертом, зокрема, надано відповіді про те, що ОСОБА_3 з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, рівня його розвитку та побажань, для забезпечення його психологічного комфорту доцільно проживати з матір'ю, а спілкування з батьком можливе після налагодження стосунків між обома батьками та після стабілізації емоційного фону дитини; особистість батька ідентифікується дитиною ситуативно негативно; на даний час дитина обмежена у спілкуванні з батьком. Вона виховується матір'ю. Між його батьками тривалий час існують конфліктні стосунки, під час яких ОСОБА_1 проявляв агресію до бабусі та дідуся дитини, що здійснило суттєвий вплив на його емоційний фон ставлення до батька; через те, що між батьками хлопчика тривалий час існують конфліктні стосунки, під час яких ОСОБА_1 поводився агресивно до членів родини, в якій виховується дитина, підекспертний тривалий час не спілкувався з батьком у нього виник синдром відчуження до батька; в даний час спостерігаються ситуативно-тривожні та негативістичні реакції на згадування про батька, а тому в інтересах дитини бажано поступове відновлення стосунків з батьком після стабілізації емоційного фону дитини після налагодження стосунків між обома батьками.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині відмови в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання останнім батьківських обов'язків відповідно до наданих доказів спричинено саме перешкодами, що чинить ОСОБА_2 , та її бездіяльністю в напрямку налагодження відносин між дитиною та батьком. Надані докази існування конфліктів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та її батьками підтверджують ініціативу створення цих конфліктів з обох сторін, а не лише з боку ОСОБА_1 , і не є підставою для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Існування заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_21 по сплаті аліментів не може слугувати достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав відносно його сина, так як це є крайнім заходом впливу на батьків. Батько прагне спілкування та участі у житті сина, і це, з огляду на висновок судового експерта, не виключається після налагодження стосунків між обома батьками та після стабілізації емоційного фону дитини. Судом також враховано, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 вживала заходів для поліпшення відносин між сином та батьком, проте останній ухилявся від цього, та/або такі заходи не дали позитивного результату. Судом не враховано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки він не у повному обсязі відповідає всім обставинам справи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване зазначеним положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
За ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей передбачена адміністративна відповідальність (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Позивачем не доведено та судом не встановлено наявності такого обов'язкового елементу як винності в умисному ухиленні батька від виконання його батьківських обов'язків.
Судом встановлено, що невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків щодо виховання дитини пов'язано з існуванням тривалих конфліктних стосунків з матір'ю дитини.
Саме небажання сторін налагодити відносини між собою заради інтересів дитини, агресивна поведінка батька по відношенню до матері дитини, її бабусі та дідуся призвела до втрати у дитини психологічного зв'язку із батьком.
Разом з тим, наявні у справі висновки спеціалістів в галузі психології не виключають можливість поступового відновлення стосунків дитини з батьком після налагодження стосунків між обома батьками.
Достатніх доказів існування виняткових обставин, які б перешкоджали возз'єднанню дитини з батьком та відновлення між ними стосунків матеріали справи не містять, які не містять доказів того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на вчинення домашнього насильства стосовно дитини.
Доводи апеляційної скарги про відсутність вини ОСОБА_2 в існуванні конфліктних стосунків між сторонами спростовуються наявними в справі доказами невиконання нею рішення суду про усунення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. Ці обставини свідчать про існування об'єктивних перешкод для реалізації ОСОБА_1 його батьківських обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має бажання спілкуватись з дитиною, активно заперечує проти позбавлення батьківських прав, згідно з наявними у матеріалах справи доказами звертався до правоохоронних органів, органу опіки та піклування та суду з заявами про необхідність забезпечення йому участі у вихованні дитини.
Колегія суддів враховує конфліктні відносини, що виникли між сторонами. При цьому звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_1 заходів впливу у зв'язку із неналежним виконанням батьківських обов'язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків.
З урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи, поведінки обох батьків малолітньої дитини, між якими існує особистісний конфлікт, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з обома батьками, загалом правильним слід визнати висновок суду про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Натомість колегія суддів зауважує, що обставини цієї справи свідчать про наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити своє ставлення до виконання батьківських обов'язків, вжити заходів для погашення існуючої заборгованості по сплаті аліментів, налагодити емоційний контакт з ОСОБА_2 , від чого в свою чергу залежить можливість відновлення спілкування дитини з батьком, звернутись до сімейного психолога або медіатора заради інтересів дитини тощо.
Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків визнано у справі № 149/2510/21 достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року).
З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про недоцільність позбавлення батька батьківських прав щодо малолітньої дитини, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованими.
Суд, оцінивши висновок органу опіки та піклування від 30 серпня 2017 року №Н137709.2851.2 за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов правильного висновку про його відхилення з підстав неналежного обґрунтування необхідності позбавлення відповідача батьківських прав, що не суперечить частині шостій статті 19 СК України.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 липня 2023 року.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук