1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 06 червня 2023 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрювана ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року, відносно
ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кухотська Воля Зарічанського району Рівненської області, громадянка України, заміжня, офіційно не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю: прокурора захисників підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення ВП № 3 Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 червня 2023 року.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваної у їх сукупності та прийшов до висновку, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необгрунтованою у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, зазначає про необґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 .
На переконання захисника, всі обставини, викладені стороною обвинувачення в повідомленні про підозру, є припущенням слідства, оскільки немає об'єктивних доказів того, що саме ОСОБА_5 причетна до придбання наркотичних засобів, їх зберігання та збуту.
Зауважує, що згідно з повідомленням про підозру всі задокументовані епізоди, інкриміновані ОСОБА_5 , реалізовані за сприяння осіб, які співпрацювали з органом досудового розслідування, діяли під контролем та за їх вказівками, що, як вважає, свідчить про те, що правоохоронними органами умисно вживались активні дії з метою штучного створення умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення, та мають ознаки провокації злочину.
Вважає, що показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які погодившись на конфіденційне співробітництво, свідчили про діяльність центрів з продажу наркотичних засобів, слід оцінювати критично, враховуючи, що вказані особи діяли в інтересах та під контролем правоохоронних органів.
Зазначає, що огляди місця події, під час яких виявлено згортки з наркотичним засобом-метадоном, придбаним в рамках контролю за вчиненням злочину, проведені з грубим порушенням КПК України та не можуть бути доказом вини ОСОБА_5 .
Стверджує, що об'єкти, які досліджувались під час проведення відповідних експертиз, отримані всупереч ст. 241, 245 КПК України.
Зауважує, що протокол затримання ОСОБА_5 жодним чином не доводить обставин, які покладаються у вину останній, а під час складання цього протоколу слідів злочинної або протиправної діяльності не виявлено.
Вказує, що прокурором не надано належних висновків експертів, які підтверджують факт вилучення в ході проведених обшуків предметів, заборонених у вільному обігу, такі предмети не оглядались.
Вважає, що повідомлення про підозру не містить докладного висвітлення суб'єктивної сторони злочину щодо мети та умислу придбання і зберігання наркотичних засобів, є неконкретизованим, що обмежує підозрювану в праві знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення її підозрюють, чим порушується право на захист та унеможливлюється формування правової позиції і форми захисту в справі.
На переконання захисника, стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання заявлених у клопотанні ризиків.
Зазначає, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання на території Черкаської області, у неї міцні соціальні зв'язки, вона раніше не судима, не планує переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на правовий режим воєнного стану в Україні, та не має реальної можливості змінити місце проживання чи виїхати за кордон.
Стверджує, що на даний час слідством під час проведення досудового розслідування протягом дев'яти місяців віднайдено та вилучено всі речові докази, до яких ОСОБА_5 не має доступу, а відомості про те, що існують інші докази, прокурором не наведені.
Зауважує, що всі свідки тих обставин, які покладаються у вину ОСОБА_5 , вже допитані, а про те, що існують інші особи, які можуть в подальшому бути допитані, прокурором не зазначено.
Вказує, що орган досудового розслідування не володіє жодною компрометуючою інформацією, що ОСОБА_5 вчинила інше кримінальне правопорушення або готується до його вчинення, до кримінальної відповідальності не притягалась.
Вважає, що відносно підозрюваної можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваної та її захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, виступ прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисникапідлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 07 липня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022102040000067, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
27 квітня 2023 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, за попередньою змовою групою осіб; у тих самих діях, вчинених повторно, вчинених організованою групою; у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, у особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
28 квітня 2023 року заступник начальника відділу поліції - начальник слідчого відділення ВП № 3 Дніпровського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року клопотання слідчого задоволено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 , у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, всупереч доводам сторони захисту, слідчий суддя, як уважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні згаданих кримінальних правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують її з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити дані правопорушення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваної ОСОБА_5 з ймовірно вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, є обґрунтованою.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органами досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які оцінені слідчим суддею в межах КПК України наданих на даній стадії кримінального провадження, а тому відповідні доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Разом з цим, на переконання колегії суддів органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею належним чином не обґрунтовано, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.
Для вирішення справи у відповідності до вимог закону колегія суддів враховує дані, що характеризують особу підозрюваної ОСОБА_5 , яка раніше не судима, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, в тому числі на утриманні двох малолітніх дітей, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Також, колегія суддів враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , та тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, та зауважує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину не є достатньою підставою для застосування відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Оцінивши обставини провадження у їх сукупності, доводи як сторони захисту так і обвинувачення, колегія суддів вважає, що на даний час відносно підозрюваної можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим під час розгляду клопотання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення ВП № 3 Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 червня 2023 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення ВП № 3 Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , та застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негайно доставити за вищевказаним місцем проживання та звільнити з-під варти.
Зобов'язати ОСОБА_5 з'являтися за кожною вимогою суду чи органу державної влади протягом дії запобіжного заходу.
Роз'яснити, що, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органів Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Крім того, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_5 .
Контроль за виконанням ухвали у даному провадженні покласти на старшого групи слідчих у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладення згаданих обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначити до 25 червня 2023 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 755/3752/23 Справа №11-сс/824/3105/2023 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_14 Доповідач: ОСОБА_1