1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 07 червня 2023 року, апеляційну скаргу заступника начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в російській федерації, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
за участю: прокурора захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погодженого заступником начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням, заступник начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
18 квітня 2023 року від захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 надійшло клопотання про закриття даного апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, оскільки на його думку ухвала про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання захисника не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд.
Частиною 6 статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначено Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.
Згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20, ухвала слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
При цьому, колегія суддів зазначила про тотожність за своїм правовим визначенням поняття «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в даному конкретному випадку, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 309, 392 КПК України, в тому числі прокурором, тобто за загальними правилами, визначеними кримінальним процесуальним законодавством для оскаржень ухвал слідчого судді.
З матеріалів судового провадження убачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 13 червня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 112022000000000510, у тому числі за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до відомостей, отриманих в ході досудового розслідування, згідно з рапортом головного оперуповноваженого Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_10 від 13 червня 2022 року, ОСОБА_6 23 лютого 2022 року останній раз покинув територію України та більше не повертався.
У зв'язку з не встановленням місця перебування ОСОБА_6 на території України та за її межами, органом досудового розслідування здійснено виїзд за місцем розташування нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , де під час обшуку повідомлення про підозру ОСОБА_6 залишено на видному місці.
Крім того, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , повідомлення про підозру вручено захиснику останнього - адвокату ОСОБА_11 , який відмовився від його отримання у присутності понятих.
Також повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено уповноваженій особі будинку за адресою: АДРЕСА_4 , для передачі підозрюваному.
Одночасно з цим повідомлення про підозру ОСОБА_6 направлено поштовим зв'язком за відомими адресами його реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 .
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 26 серпня 2022 року направлено поштовим зв'язком до організації, яка здійснює обслуговування будинків за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4 , - КП «Житло-Сервіс» для передачі підозрюваному.
Окрім того, на скан-копію повідомлення про підозру ОСОБА_6 слідчим накладено кваліфікований електронний підпис та у день його складання відправлено за допомогою меседжера «WhatsApp» на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 .
09 вересня 2022 року постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_6
10 вересня 2022 року постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 .
Відповідно до листа Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 вересня 2022 року № 8445/55/01-2022 відносно ОСОБА_6 заведено ОРС «Розшук».
20 вересня 2022 рокустарший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням із заступником начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що в матеріалах провадження відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_6 перебуває у міжнародному розшуку, та зазначив, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В свою чергу, положення ч. 2 ст. 177 КПК України передбачають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Системний аналіз вищевикладених положень кримінального процесуального закону дає підстави дійти висновку про те, що застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження як запобіжних заходів, в тому числі, тримання під вартою, можливо лише щодо особи, яка має статус підозрюваного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 у кримінальному провадженні набув статусу підозрюваної особи відповідно до вимог ст.ст. 276-279 КПК України, зокрема, складене 26 серпня 2022 року письмове повідомлення про підозру, враховуючи неможливість його вручення особисто підозрюваному ОСОБА_6 , цього ж числа надіслано засобами поштового зв'язку за наявними у органу досудового розслідування адресами реєстрації та проживання останнього та в електронному вигляді на номер телефону, яким користується ОСОБА_6 в менеджері « WhatsApp », тобто органом досудового розслідування вжито всі можливі та достатні заходи для повідомлення особи про підозру.
Факт обізнаності ОСОБА_6 про підозру у вчиненні інкримінованого йому злочину та набуття ним статусу підозрюваного додатково підтверджується поведінкою останнього та тим, що він використовує надані йому ст. 42 КПК України права, зокрема, залучив для здійснення захисту своїх інтересів захисника, через якого реалізовує своє право на оскарження ухвали про обрання запобіжного заходу.
Висновок слідчого судді про те, що матеріалами провадження не доведено факт оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук, колегія суддів вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам провадження, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного, про що виносить відповідна постанова.
Отже, чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа оголошена в розшук, однак регламентує, що про оголошення розшуку має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України).
Факт перебування ОСОБА_6 у міжнародному розшуку був предметом судового контролю під час вирішення питання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу 04 жовтня 2022 року, у ході якого вивчено долучені прокурором підтверджуючі зазначеним обставинам документи, у тому числі, постанову слідчого від 10 вересня 2022 року про оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_6 .
У даному конкретному випадку, колегія суддів вбачає наявність підтвердження міжнародного розшуку в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України. При цьому колегія суддів враховує і те, що в матеріалах судового провадження відсутні докази того, що ОСОБА_6 не перебуває у міжнародному розшуку.
Також, колегія суддів вважає помилковим висновок слідчого судді щодо недоведення стороною обвинувачення існування підстав, передбачених ст. 177 КПК України для обрання стосовно ОСОБА_6 заочної міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» висловив позицію, згідно якого наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитись відповідними доказами.
Всупереч висновкам слідчого судді, на переконання апеляційного суду, в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування було доведено існування ризику можливого переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, який обумовлений тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
На переконання колегії суддів, в даному випадку тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину сама по собі може бути достатнім мотивом для здійснення дій, направлених на переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду та зазначена позиція апеляційного суду кореспондується із практикою ЄСПЛ, який в рішенні «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас, в п. 58 рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови» («Becciev v. Moldova») ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.Підтвердженням факту свідомого переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду слугує те, що останній, достовірно знаючи про факт досудового розслідування кримінального провадження № 12022000000000510 та про те, що він є його фігурантом, на теперішній час до органу досудового розслідування не з'явився.
Посилання слідчого судді на те, що захисниками ОСОБА_6 на адресу органу досудового розслідування подано декілька клопотань щодо проведення допиту останнього в Литві по відеозв'язку або в порядку міжнародного співробітництва, та те, що безпосередньо ОСОБА_6 стороні обвинувачення з Литовської Республіки направлено пояснення на спростування інкримінованого діяння, в яких в тому числі зазначена його адреса місцеперебування в Литовській Республіці, де він проживає на законних підставах, колегія суддів оцінює критично, оскільки, як зазначено прокурором, та як підтверджують матеріали справи одним із захисників ОСОБА_6 заявлено слідчому клопотання про здійснення його дистанційного допиту на території Литовської Республіки, разом з цим іншим захисником заявлено клопотання про допит на території Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії у м. Лондон, однак будь-яких підтверджуючих доказів перебування ОСОБА_6 на території вказаних країн стороною захисту не надано.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування, на виконання вимог ст. 194 та ч. 6 ст. 193 КПК України, було доведено у сукупності факт набуття ОСОБА_6 у встановленому законом порядку статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні № 12022000000000510, обґрунтованість підозри останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оголошення його у міжнародний розшук відповідно до вимог закону, а також наявність в зазначеному провадженні ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, внаслідок чого існують всі законодавчі підстави для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, якого буде достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання наявному вище ризику.
Відтак, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки її висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, не підтверджуються доказами, дослідженими під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Водночас, в зазначеному аспекті колегія суддів вважає за необхідне звернути особливу увагу на той факт, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
За таких обставин, апеляційний суд констатує, що в даному випадку така ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи як на території України, так і за її межами, здійснюється доставка особи до місця кримінального провадження, а також ухвалюється рішення про застосування запобіжного заходу або екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання захисника про закриття апеляційного провадження слід відмовити, апеляційну скаргу прокурора - задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про закриття апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу заступника начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погодженого заступником начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд повинні розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/25296/22-к Справа №11-сс/824/503/2022 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_13 Доповідач: ОСОБА_1