справа №761/41954/18 Головуючий у І інстанції - Притула Н.Г.
апеляційне провадження №22-ц/824/8303/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
30 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Даньшиної І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНІАН» про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, відшкодування моральної шкоди, -
установив:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Інформаційне агентство «УНІАН» про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год. 30 хв. в м. Києві у приміщенні інформаційного агентства УНІАН відбулась прес-конференція на тему: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за участю представників Всеукраїнської громадської організації Діаспора чеченського народу»: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , адвоката ВГО «Діаспора чеченського народу» - ОСОБА_2 та голови кКиївського міського осередку ВГО «Діаспора чеченського народу» ОСОБА_6 .
Як зазначає позивач, прес-конференція була проведена з метою обговорення конфлікту, що виник 30 квітня 2018 року за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Внаслідок даного конфлікту було відкрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Також, позивач стверджує, що органами досудового слідства під час кримінального провадження було встановлено, що 30 квітня 2018 року приблизно о 17:40 годині, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , діючи спільно, групою осіб в складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також ОСОБА_10 , вчиняючи хуліганські дії, що проявлялися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, які супроводжувались особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, заподіяли тілесні ушкодження народному депутату України ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що під час прес-конференції ОСОБА_2 повідомив інформацію по темі прес-конференції, яка стосується безпосередньо зазначеного конфлікту та позивача: «ОСОБА_1 начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека».
«Есть такое видео, где именно он выходит из автомобиля, именно он первый подходит к водительской двери автомобиля « ІНФОРМАЦІЯ_3 », и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль».
«Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге, а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу и начал выяснять отношения».
Позивач вважає зазначену інформацію недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому для захисту порушеного права звернувся до суду з цим позовом.
Просив суд, визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год. 30 хв. на прес-конференції на тему: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що транслювалась ТОВ «Інформаційне агенство «УНІАН» наступного змісту:
«ОСОБА_1 начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека».
«Есть такое видео, где именно он выходит из автомобиля, именно он первый подходит к водительской двери автомобиля « ІНФОРМАЦІЯ_3 », и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль».
«Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге, а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу и начал выяснять отношения».
Зобов'язати відповідачів протягом 15 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію стосовно позивача шляхом розміщення на тому ж сайті на якому було поширено недостовірну інформацію стосовно позивача, відеозапису організованої прес-конференції на якій ОСОБА_2 проголосить текст наступного змісту: інформація висловлена на прес-конференції, яка була опублікована у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 год. 32 хв. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також на відеохостинговому сайті « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на каналі ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: «ОСОБА_1 начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека». «Есть такое видео, где именно он выходит из автомобиля, именно он первый подходит к водительской двери автомобиля « ІНФОРМАЦІЯ_3 », и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль». «Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге, а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу и начал выяснять отношения» є неправдивою та недостовірною.
Стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_2 умисно повідомив недостовірну та таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію про позивача, а також безпідставно звинуватив останнього в ініціюванні конфлікту.
Поширена відповідачами інформація не має жодної ознаки правдивості, є недостовірною, а відеозапис, на якому ґрунтуються вислови ОСОБА_2 є маніпулятивними та змонтованими саме таким чином, аби виправдати дії своїх клієнтів та висвітлити все так, ніби позивач є винним в конфлікті.
Зазначає, що те, що відповідач взяв уривок реального відео та прокоментував його, не робить його коментарі та вислови достовірними.
ОСОБА_2 свідомо оприлюднив відео, яке є неповним, перекрученим та спотвореним, а тому його коментарі до такого відео не можуть бути достовірними та правдивими.
Відповідач, маючи на меті охарактеризувати позивача як імпульсивну, неврівноважену, запальну людину, схильну до конфліктів та суперечок, навмисно повідомляє неправдиву інформацію, приховуючи дійсні факти та обставини даного конфлікту.
Обвинувачення на адресу позивача в тому, що він ініціював конфлікт, внаслідок якого були вчинені злочинні дії, що він використовує ситуації навколо завдання йому тілесних пошкоджень, з метою само піару та збільшення популярності, значно впливає на моральний та психологічний стан позивача, а також на його репутацію серед суспільства України.
Позивач звертає увагу суду, що всі твердження, які наведені в виступах, безпосередньо стосуються позивача, мають характер фактів, які на думку їх автора мають місце насправді.
Однак, аналізуючи їх у контексті виступу в цілому, позивач зазначає, що такі твердження, враховуючи їх конкретику, засновані на суб'єктивному переконанні автора у їх правдивості та спрямовані не на висловлювання своєї думки щодо тих чи інших дій позивача або характеристики його особи, а на доведенні глядачу жодним чином не підтверджених та недостовірних фактів причетності позивача до вчинення протиправних діянь.
З огляду на це, позивач вважає, що такі твердження не можуть вважатися оціночними судженнями.
Вважає, що поширена відповідачем інформація не є оціночними судженнями, адже впродовж висловлювань були наведені факти, які можна довести, і які стосуються дій позивача, однак, доказів на підтвердження існування цих фактичних даних не було наведено.
Просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, обґрунтовуючи його тим, що факти, які були висвітлені на прес-конференції: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » самим позивачем не оспорюються.
Єдине що заперечує позивач, так це те: що стало причиною конфлікту; хто почав з'ясовувати стосунки; хто перший підійшов до іншого автомобіля.
Що стосується причини конфлікту, зазначив, що ця обставина є настільки очевидною, що для її спростування, необхідно було б під час перегляду відеозапису просто не повірити своїм очам, а поширена відповідачем інформація щодо цих подій, є нічим іншим як його оцінкою фактів, які об'єктивно спостерігаються на відеозапису.
Що стосується того, що позивач почав з'ясовувати стосунки, зазначив, що з'ясування стосунків не містить у собі будь яких негативних відомостей, які б зачіпали честь, гідність, а тим більше ділову репутацію позивача.
Відомості про початок такого з'ясування є нічим іншим як оціночним судженням особи, яка спостерігає такі події на відеозапису.
Щодо того, що ОСОБА_1 перший підійшов до іншого автомобілю, зазначив, що сказану обставину не заперечує сам позивач.
Власне, у самій апеляційній скарзі сам позивач і зазначив, що на спірному відеозаписі дійсно видно, що позивач перший підходить до автомобіля і дійсно починає виясняти стосунки.
В цьому контексті, відповідачу є незрозумілим, які саме обставини позивач заперечує.
І з цього приводу можливо зробити лише два припущення: або позивач стверджує, що він підійшов до автомобіля не першим, або не він почав з'ясовувати стосунки.
Але обидві ці обставини позивачем підтверджені в апеляційній скарзі і не заперечувались під час судового розгляду.
Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год. 30 хв. в м. Києві у приміщенні інформаційного агентства УНІАН (Українське Незалежне Інформаційне Агентство Новин) відбулась прес-конференція на тему: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Під час прес-конференції ОСОБА_2 повідомив інформацію по темі прес-конференції, яка стосується безпосередньо зазначеного конфлікту та позивача:
«ОСОБА_1 начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека».
«Есть такое видео, где именно он выходит из автомобиля, именно он первый подходит к водительской двери автомобиля «Гелендваген», и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль».
«Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге, а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу и начал выяснять отношения».
Представники відповідачів не заперечували що зазначена прес-конференція відбулась.
Судом першої інстанції було досліджено диск із записом прес-конференції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно підійшов до автомобіля та почав відкривати двері автомобіля.
Крім того, зазначені обставини були предметом дослідження в межах кримінального провадження.
Як встановлено вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року (справа №761/37510/18), «…В цей момент, розмовляючи по телефону, до водійських дверей автомобіля «Merсеdes» підійшов ОСОБА_1 та зазирнув у відчинене вікно, після чого почав відчиняти двері, а ОСОБА_9 не давав йому цього зробити, притримуючи двері.
Після цього, ОСОБА_1 відійшов від водійський дверей автомобіля «Merсеdes», продовжив розмовляти по телефону, ОСОБА_9 повернувся до салону автомобіля на місце водія, а ОСОБА_13 , розмовляючи по телефону, відійшов з проїжджої частини на тротуар…».
«….Крім того, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначали, що ініціатором зупинки транспортних засобів був потерпілий ОСОБА_1 , автомобілю під керуванням якого, не було перешкод у русі прямо, який зупинився на проїзній частині пл. Бессарабської в м. Києві, вивернув передні колеса автомобіля «Honda», н.з. НОМЕР_1 , вліво в сторону автомобіля «Mercedes», н.з. НОМЕР_2 , на якому вони рухались, що фактично унеможливлювало рух, без спричинення зіткнення транспортних засобів.
Сам потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив, що його обурило намагання обвинувачених перестроїтись перед ним у смугу руху, в якій він рухався.
Тобто, потерпілий змусив обвинувачених здійснити зупинку транспортного засобу, а відтак обвинуваченими не створювалась аварійна ситуація.
Вирок суду оскаржувався в апеляційному порядку та ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 на прес-конференції було висвітлено власну думку щодо обставин конфлікту, який відбувся 30 квітня 2018 року о 17.40 год. в АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції дійшов також висновку, що позивачем не доведено порушення його прав внаслідок поширення зазначеної відносно нього інформації.
До зазначених висновків суд першої інстанції дійшов на підставі того, що дослідженими доказами підтверджується вчинення позивачем дій, які містились у висвітленій відповідачем інформації, а саме: «ОСОБА_1 начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека». «Есть такое видео, где именно он выходит из автомобиля, именно он первый подходит к водительской двери автомобиля « ІНФОРМАЦІЯ_3 », и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль». «Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге, а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу и начал выяснять отношения».
Крім цього, зазначена інформація не є негативною, оскільки не стверджується про порушення позивачем, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення дій, спрямованих на порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетичною поведінкою в суспільному житті.
Позивачем суду не доведено, що висвітлення оскаржуваної інформації порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У відповідності до ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу, статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У відповідності зі ст.201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до положень ст.297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно з ч.2 ст.9 ЗУ «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, обов'язковому визначенню підлягає характер такої інформації та з'ясовування того, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.
Конкретно висловлена особою інформація (сказана, написана, надрукована в засобах масової інформації) повинна бути предметом дослідження та правового аналізу у справах про захист честі, гідності і ділової репутації.
Саме сказані відповідачем висловлювання, тобто дослівне твердження, досліджуються на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа №203/4088/20).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року за №1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів.
Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Частина перша статті 30 ЗУ «Про інформацію», яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону, зокрема статті 5, яка визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року (справа №757/57147/19-ц).
Положеннями статті 30 ЗУ «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.
Розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню.
Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції (рішенні ЄСПЛ від 08 липня 1986 року №12/1984/84/131 у справі «Лінгенс проти Австрії»).
Крім того, аналіз національного законодавства та стаття 10 Конвенції свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 03 липня 2023 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба