номер провадження справи 34/114/23
03.07.2023 Справа № 908/1470/23
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/1470/23
за позовом: Приватного акціонерного група «Страхова компанія «ТАС», ідентифікаційний код юридичної особи 30115243 (пр. Перемоги, 65, м. Київ, 03062)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 115 209 грн 66 коп.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 115 209 грн 66 коп., з яких: 77 705 грн 70 коп.- страхове відшкодування, 14 072 грн 18 коп. - пеня, 20 774 грн 88 коп. - інфляційні втрати, 2 656 грн 90 коп. - 3% річних.
У позові позивач також просить стягнути 2 684 грн 00 коп. судового збору.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 625, 993, 1166, 1188 Цивільного кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 справу 908/1470/23 визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали справи, 04.05.2023 суд ухвалив прийняти справу № 908/1470/23 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позивач та відповідач отримали вказану ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі 04.05.2023.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
У відзиві сформованому в системі «Електронний суд» 19.05.2023 відповідач визнає вимогу про стягнення на користь позивача з відповідача 77 705 грн 70 коп., в решті позову просить відмовити та повернути відповідачеві з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. У відзиві відповідач просить відмовити у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних, з посиланням на те, що відшкодування шкоди не грошове зобов'язання.
Відзив прийнятий судом до розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
03.07.2023 судом ухвалено рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
ОСОБА_1 , 20.09.2021 року, керуючи автомобілем Mitsubishi Pajero, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. 600-річчя 40/61 м. Вінниця, не обрав безпечної швидкості руху, не обрав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Renault Talisman, д.р.н. НОМЕР_2 .
В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2021 у справі № 127/25381/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Renault Talisman д.р.н. НОМЕР_2 .
Вказаний автомобіль був застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» згідно Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FА-00121264 від 11 грудня 2020 року (далі - Договір).
Розмір матеріального збитку визначений згідно Калькуляції № 26627_02 від 19.10.2021 року та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склав 77 705,70 грн.
За вказаною ДТП, позивач, відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування», на підставі страхового акту № 32131/02/921 від 15.11.2021 та згідно умов Договору добровільного страхування, здійснив страхову виплату в розмірі 77 705 грн 70 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 228430 від 17.11.2021.
Автомобіль Mitsubishi Pajero, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП був застрахований у ТДВ СК «Кредо» згідно з полісом ОСЦП серії ЕР №204103491, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
01.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, яку відповідач отримав 06.12.2021, однак, відповіді не надав, страхове відшкодування не сплатив.
На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» 77 705 грн 70 коп. страхового відшкодування, 14 072 грн 18 коп. пені, 20 774 грн 88 коп. - інфляційних втрат, 2 656 грн 90 коп. 3% річних, а також 2 684 грн 00 коп. судового збору було предметом позовних вимог у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договорами страхування.
Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Статтею 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2021 у справі № 127/25381/21 ОСОБА_1 , 20.09.2021 року, керуючи автомобілем Mitsubishi Pajero, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. 600-річчя 40/61 м. Вінниця, не обрав безпечної швидкості руху, не обрав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Renault Talisman, д.р.н. НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Renault Talisman д.р.н. НОМЕР_2 , застрахований у позивача за Договором добровільного страхування.
Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Розмір матеріального збитку вказаного транспортного засобу визначений згідно Калькуляції № 26627_02 від 19.10.2021 року та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склав 77 705,70 грн.
Відповідно до умов Договору, статті 25 Закону України «Про страхування», на підставі страхового акту № 32131/02/921 від 15.11.2021, позивач здійснив страхову виплату в розмірі 77 705 грн 70 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 228430 від 17.11.2021.
За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування”.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує транспортний засіб Mitsubishi Pajero, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП був застрахований у ТДВ СК «Кредо» згідно з полісом ОСЦП серії ЕР №204103491, з лімітом відповідальності за шкоду майну - 130000,00 грн.
01.12.2021 позивач надіслав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 77 705 грн 70 коп.
Відповідач не надав доказів прийняття обґрунтованого рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування повністю або в частині та надання його позивачу у вставлений строк.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За полісом відповідача франшиза становить 0,00 грн.
Позивач пред'явив до стягнення з відповідача страхове відшкодування в розмірі 77 705 грн 70 коп.
Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 77 705 грн 70 коп., позовні вимоги визнав у сумі 77 705 грн 70 коп.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 77 705 грн 70 коп. страхового відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачеві не направив, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно п. 36.5 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, у даному випадку - позивача.
Як встановлено судом, відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування 06.12.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповіді відповідача на заяву позивача матеріали справи не містять як і виплати страхового відшкодування, з яким відповідач в процесі розгляду справи погодився.
Відповідач зобов'язаний був здійснити страхове відшкодування позивачеві не пізніше як через 90 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування, а отже зобов'язання відповідача перед позивачем є простроченим з 10.03.2021 (оскільки 06.-08.03.2022 є вихідними та святковими днями, і останній день оплати відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України, є перший робочий день, а отже 90 днів з дня отримання заяви спливають 09.03.2022).
З урахуванням прострочення, позивачем заявлено до стягнення 14 072 грн 18 коп. пені за період з 07.03.2022 по 07.09.2022, 20 774 грн 88 коп. інфляційних втрат за період з березня 2022 по березень 2023, 2 656 грн 90 коп. 3% річних за період з 07.03.2022 по 26.04.2023.
Як свідчить позовна заява, позивачем визначено пеню за 6 місяців.
Судом перевірено розрахунок суми пені та з урахуванням виникнення прострочення з 10.03.2023, визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13 944 грн 45 коп. пені.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідносини сторін у даній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.
Суд, перевірив розрахунок 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2637 грн 74 коп., враховуючи дату початку виникнення прострочення з оплати страхового відшкодування - 10.03.2023.
Судом також перевірено розрахунок інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення та визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20 774 грн 88 коп. інфляційних втрат за період: березень 2022 - березень 2023.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо заперечень відповідача про форс-мажорні обставини, які є підставою для відмови у вимогах позивача щодо стягнення річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований “Всім кого це стосується”, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною, та, на думку відповідача, звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, є необґрунтованим та безпідставним.
Як вбачається з відзиву, відповідач позовні вимоги визнав частково - в розмірі 77 705 грн 70 коп. та просив суд повернути позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 115 209 грн 66 коп. Відповідач відповідно до відзиву позовні вимоги фактично визнав частково - в розмірі 77 705 грн 70 коп., що в даному випадку не є безумовним (повним) визнанням позову, а тому відсутні підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову без надання оцінки наявним у справі доказам та, відповідно, вирішення питання щодо розподілу судового збору відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, який застосовується у разі визнання позову.
На підставі вищевикладеного, відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», ідентифікаційний код юридичної особи 30115243 (пр. Перемоги, 65, м. Київ, 03062) 77 705 (сімдесят сім тисяч сімсот п'ять) грн 70 коп. страхового відшкодування, 13 944 (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн 45 коп. пені, 2 637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн 74 коп. 3% річних та 20 774 (двадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 88 коп. інфляційних втрат, 2 680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 58 коп. судового збору. Видати наказ.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 03.07.2023.
Суддя А.О. Науменко