номер провадження справи 24/125/22
16.06.2023 Справа № 908/1745/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-М Інжиніринг» про розподіл судових витрат у справі № 908/1745/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-М Інжиніринг» (вул. Святослава Хороброго, буд. 44, офіс 705, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 38903458)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-маріупольський ремонтно-механічний завод» (Південне шосе/вул. Теплична, буд. 22Б/1, м. Запоріжжя, 69106, ідентифікаційний код 38673998)
про стягнення 1099699,20 грн.
за участю представників:
від позивача: Лихопьок Д.П., адвокат, ордер серія АЕ № 1151461 від 05.08.2022
від відповідача: не прибув
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-М Інжиніринг», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-маріупольський ремонтно-механічний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-М Інжиніринг» 1099699 грн 20 коп. основного боргу та 16495 грн 49 коп. судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 задоволено часткового апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-маріупольський ремонтно-механічний завод»; рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі № 908/1745/22 скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-маріупольський ремонтно-механічний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-М Інжиніринг» 1099699 грн 20 коп. основного боргу та 16495 грн 49 коп. судового збору.
04.11.2022 на електронну адресу Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-М Інжиніринг» про розподіл судових витрат, у якій останній просить суд покласти судові витрати, які сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-М Інжиніринг» на виконання договору про надання правової допомоги на користь адвокатського бюро «Лихопьок Д.П.», в результаті розгляду справи № 908/1745/22, на Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-маріупольський ремонтно-механічний завод» у загальному розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.05.2023 заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-М Інжиніринг» про розподіл судових витрат у справі № 908/1745/22 прийнята до розгляду, призначено розгляд заяви на 07.06.2023 об 11 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 07.06.2023 відкладено розгляд заяви на 16.06.2023 об 11год. 30 хв.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 16.06.2023.
В засіданні 16.06.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Розглянувши заяву позивача та додані копії документів на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Інтереси відповідача у даній справі представляв адвокат Лихопьок Д.П. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 0954 від 19.12.2018).
Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано: копію договору про надання правової допомоги №38903458-22 від 31.08.2022р. та Додаток №2/2 від 31.08.2022, копію ордеру серія АЕ № 1151461 від 05.08.2022 на надання правничої (правової) допомоги, копію платіжного доручення № 2077 від 05.09.2022, зміст правової допомоги (додаток № 2/2 від 31.08.2022, копію акту від 01.08.2022 про надання послуг - правової допомоги за додатком № 2/2.
Згідно акту від 01.08.2022 Адвокатське бюро «Лихопьок Д.П.» у зв'язку з розглядом справи №908/1745/22 Господарським судом Запорізької області надало позивачу послуги загальною вартістю 7000,00 грн., а саме:
- складання та подання позовної заяви від 05.09.2022 у справі №908/1745/22 - 2 год. - 6000,00 грн.
- участь у судовому засіданні в Господарському суді Запорізької області в режимі відеоконференцїї, яке відбулося 01.11.2022 - 0,5 год. - 1 000,00 грн.
Отже, відповідно до акту про надання послуг - правової допомоги від 01.08.2022 вартість послуг адвоката становить 7000,00грн.
Вказані витрати оплачені позивачем в сумі 7000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2077 від 05.09.2022р., представленою до матеріалів справи.
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).
Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
В даному випадку, договором про надання правової допомоги, актом про надання послуг правничої допомоги підтверджується обсяг наданих послуг на професійну правничу допомогу, зміст послуг та виконаних робіт та їх вартість.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому суд враховує, що відповідач будь-яких письмових заперечень на заяву позивача та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не подав.
Враховуючи наведене, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву (вих. № 02/11/22 від 02.11.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-М Інжиніринг» у справі № 908/1745/22 про розподіл судових витрат задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-маріупольський ремонтно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 38673998, адреса: Північне шосе/вул.Теплична, буд. 22Б/1, каб. 206, м. Запоріжжя, 69106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-М Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 38903458, вул. Святослава Хороброго, буд. 44, оф. 705, м. Дніпро, 49000) - 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно ст. 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано - 03.07.2023.
Суддя Т.А. Азізбекян