Справа № 750/3283/23 Головуючий у 1 інстанції Кузюра М. М.
Провадження № 33/4823/473/23
Категорія - - ч.5 ст.126 КУпАП
03 липня 2023 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2023 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 05 березня 2023 року о 23 год. 10 хв., в місті Чернігові, по проспекту Михайла Грушевського, 157, ОСОБА_1 повторно протягом року керував автомобілем Renault Megan, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим в праві керування транспортними засобами, на підставі постанови державного виконавця від 20.01.2021 року.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі, за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вказує, що судом першої інстанції розглянуто справу без його участі, незважаючи на те, що останнім завчасно подано до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з необхідністю забезпечення права на захист. Зазначив, що зміст протоколу не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а саме містить безліч помилок, закреслень, записи зроблено нерозбірливим почерком, а тому є неналежним доказом. Також суд безпідставно прийняв як доказ, наданий поліцейськими диск з відеозаписом, який складається з окремих відеофайлів і не є безперервним, а місце вчинення адміністративного правопорушення, вказане у протоколі, не відповідає місцю згідно відеозапису. Посилаючись на положення ст.62 Конституції України, вказує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а тому всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки він не був присутній у судовому засіданні місцевого суду, а копію постанови отримав лише 29 травня 2023 року.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Як убачається зі змісту судового рішення, постанова щодо ОСОБА_1 була винесена 19 травня 2023 року. Строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду закінчився 29 травня 2023 року.
Проте, враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду справи в суді, копію оскаржуваного рішення отримав лише 29.05.2023 року, а вже 07 червня 2023 року ним була подана апеляційна скарга, тому строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду підлягає поновленню.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Пунктом 2.1 А Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 5 ст.126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 463492 від 05.03.2023, ОСОБА_1 , 05 березня 2023 року о 23 год. 10 хв., в м. Чернігові, по просп. Михайла Грушевського, 157, керував автомобілем Renault Megan, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим в праві керування транспортними засобами на підставі виконавчого провадження № 62913654 від 20.01.2021. Правопорушення вчинено повторно протягом року 03.08.2022, протоколом серії ААБ № 111890, був притягнений до відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП, чим порушив вимоги ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.4). Викладені у даному протоколі факти ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Факт скоєння ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:
- копією постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП (а.с.8);
- постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Глушкової Л.С. від 20 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами(а.с.7).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції; в ході перевірки документів було виявлено, що водій ОСОБА_1 тимчасово обмежений в праві керування транспортними засобами, про що на нього склали протокол. При оголошенні протоколу про адміністративні правопорушення заперечень від ОСОБА_1 не надійшло.
Долучений поліцейськими до матеріалів справи відеозапис з технічного приладу є належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки ті факти, що мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, зафіксовані безперервно. Крім того, відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі, складеному повноважною на те особою, проти змісту якого ОСОБА_1 не заперечував.
Посилання апелянта на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам Закону, є необґрунтованими.
Так, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП, у ньому викладено суть правопорушення із зазначенням норми Закону, яка передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Крім того, всі докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Доводи ОСОБА_1 про порушення його прав через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 126 КУпАП до цього переліку не входить.
Крім того, жодних доказів, які б підтверджували неможливість участі ОСОБА_1 у розгляді справи, суду першої інстанції надано не було, в зв'язку з чим суд правильно вважав за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Неявку в судове засідання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції правильно розцінив як зловживання процесуальними правами та спрямовану на затягування розгляду справи.
Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим у праві керування, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2023 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний