Справа № 751/2785/23 Головуючий у 1 інстанції Маслюк Н. В.
Провадження № 33/4823/496/23
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
03 липня 2023 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Похилька С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2023 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 09.04.2023 о 07 год. 44 хв., в м. Чернігів, по вул. Ціолковського, 11а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 11020616, р.н. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Drager ARLM-0316, результат - 0,58 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Посилається на те, що він не допустив будь-якого порушення Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи щодо нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні даного адміністративного правопорушення. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на пристрій, яким здійснювалась відеофіксація, а додані до матеріалів справи відеозаписи з мобільного телефону не можуть бути належними доказами у справі. Крім того, ставить під сумнів законність процедури проведення щодо нього огляду на стан сп'яніння, оскільки такі ознаки алкогольного сп'яніння, які вказані в акті огляду, не співпадають з інформацією на відеозаписі, який долучений до матеріалів справи. Зазначає, що він не був згоден з результатами огляду та під психологічним тиском працівників поліції підписав чек з Драгера та акт огляду. Апелянт, посилаючись на ст. 62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника Похилька С.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 038844 від 09.04.2023, ОСОБА_1 , 09 квітня 2023 року о 07 год. 44 хв., на вул. Ціолковського, 11а, у м. Чернігові, керував транспортним засобом ЗАЗ 11020616, р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Drager ARLM-0316, результат позитивний - 0,58 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (а.с.3).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу Drager Alkotest 7510 ARLM-0316, результат продування ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 0,58 проміле, з результатом останній погодився та поставив свій підпис.
Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 на момент огляду були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.5); направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с.6).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції; під час спілкування з ним у поліцейських виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, про що йому було повідомлено. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився; результат огляду - 0,58 проміле. Будь-яких зауважень з приводу проведеного огляду на стан сп'яніння та отриманого результату огляду ОСОБА_1 не висловлював. Крім того, ОСОБА_1 пропонував працівникам поліції «вирішити це питання» (а.с.8).
Також, водій ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів та будучи незгодним з результатами огляду, самостійно медичний огляд не пройшов та медичний висновок не надав.
Апеляційний суд не може погодитись з думкою апелянта про неналежність і недопустимість доказу - відеозапису, наданому поліцейськими.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція має право у своїй діяльності застосовувати технічні прилади і засоби, що мають функції відео зйомки, що й було виконано поліцією при фіксації правопорушення, скоєного ОСОБА_1 .
Твердження апелянта, що у протоколі не міститься посилань на пристрій, за допомогою якого зроблено відеозаписи, спростовується протоколом про адміністративне правопорушення, у якому міститься посилання на відео з реєстратора RSDVR-215, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Посилання в апеляційній скарзі на здійснення психологічного тиску зі сторони поліцейського апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки формат спілкування зафіксований на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, де з розмови поліцейського із водієм вбачається, що поліцейський не тиснув на водія, як намагається довести апелянт, а надавав право вибору, яким водій повною мірою скористався.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час медичного огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Твердження апелянта про безпідставність зупинки транспортного засобу, висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2023 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний