29 червня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 675/292/23
Провадження № 22-ц/4820/1230/23
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Чебан О.М.,
учасники справи: представник апелянта ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2023 року (суддя Столковський В.І.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів,
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29 липня 2015 року шлюб між сторонами розірвано. 11 червня 2019 року Ізяславським районним судом Хмельницької області видано судовий наказ, за яким вирішено стягувати з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.06.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Проте, при видачі судового наказу судом не враховано обставину, яка відповідно до ст.182 СК України передбачає необхідність зменшення розміру аліментів. Так, при поданні заяви про видачу судового наказу відповідачка не зазначила, що у позивача наявна ще одна дитина від першого шлюбу, на утримання якої ОСОБА_2 теж сплачує аліменти.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд зменшити розмір аліментів стягнутих на утримання сина ОСОБА_4 з 1/4 частини до 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем відповідно до приписів статті 192 СК України не надано суду доказів, які є підставами для зменшення розміру аліментів стягнутих на утримання сина ОСОБА_4 . В матеріалах справи відсутні також докази, які свідчили б про погіршення матеріального стану позивача, поліпшення матеріального стану відповідачки. Обставина, на яку позивач посилався як на підставу для задоволення його вимог, вже існувала на момент видачі судового наказу, а тому не може свідчити про зміну його майнового стану.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначено, що позивач обґрунтовував необхідність зменшення розміру стягуваних аліментів тим, що від першого шлюбу в примусовому порядку вже відбувається відрахування із заробітної плати аліментів на утримання неповнолітньої доньки. Проте, в заяві про видачу судового наказу ОСОБА_3 не зазначила, що ОСОБА_2 має малолітню доньку ОСОБА_5 , від першого шлюбу, на яку він також сплачує аліменти. Для найкращого матеріального забезпечення дітей, із урахуванням того, що одна неповнолітня дитина отримує лиш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, а друга отримує 1/4 розміру усіх видів заробітку (доходу), позивач обґрунтовано просив зменшити розмір стягуваних аліментів на другу дитину, оскільки прагне піклуватись про своїх дітей в однаковій мірі. Крім утримання двох неповнолітніх дітей від різних шлюбів, у апелянта на утриманні перебувають також і його батьки, які з 1992 року розлучені та потребують матеріальної допомоги сина. Суд першої інстанції на такі істотні обставини справи уваги не звернув, а тому наявні всі підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідачка ОСОБА_3 у своєму відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. На думку відповідачки в апеляційній скарзі не наведено належних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а є лише посилання на цілий ряд норм матеріального права, які не узгоджуються із встановленими фактичними обставинами.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано відповідно до рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 липня 2015 року у справі № 675/763/15-ц, яке набрало чинності 10 серпня 2015 року.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізяславського районного управління юстиції у Хмельницькій області 16 серпня 2012 року.
11 червня 2019 року Ізяславським районним судом Хмельницької області видано судовий наказ у цивільній справі № 675/1209/19, за яким вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 червня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою заступника начальника Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Ліщука Ю. В. від 24 червня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59408877 із виконання судового наказу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2019 року.
ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 , який розірвано відповідно до рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2010 року у справі № 2-3221/10, яке набрало чинності 07 вересня 2010 року.
Від першого шлюбу у ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізяславського районного управління юстиції у Хмельницькій області 28 квітня 2009 року.
Відповідно до рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2011 року у справі № 2-2207/683/11 стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 грн. щомісячно, починаючи з 15 вересня 2011 року і до повноліття дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 2 і 3 статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
В силу ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Із положень ч. 1 ст. 183 СК України слідує, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз положень ст. 192 СК України дає підстави для висновку, що зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: суттєві зміни матеріального та сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Така зміна обставин має настати після того, як суд або батьки (за домовленістю) визначили первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов'язаний застосувати як положення ст. 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини»).
Порядок здійснення наказного провадження регламентовано розділом ІІ ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За змістом п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
В силу ч. 7 ст. 170 ЦПК України У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
За змістом указаного процесуального закону наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок наказного провадження встановлює спрощену процедуру вирішення спору, в тому числі спору про стягнення аліментів на дітей в певних частках заробітку (доходу) платника аліментів, а також визначає право боржника на звернення до суду з позовом про зменшення визначеного у судовому наказі розміру аліментів.
Разом із тим, підстави для зменшення розміру аліментів передбачені матеріальним законом, а саме ст. 192 СК України. Такими підставами є зміна матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є зміна (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, які виникли після ухвалення судом цього рішення.
Обставини, якими ОСОБА_2 обґрунтовує позов, існували на час видачі судового наказу у цивільній справі № 675/1209/19, а у справі що переглядається відсутні достатні та об'єктивні докази про те, що відтоді матеріальне становище позивача погіршилося.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що підстави для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина відсутні.
Посилання ОСОБА_2 на доведеність своїх вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 03 липня 2023 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк