28 червня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022153050000033 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2023 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянин України, не одруженого, пенсіонера, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити. Призначити ОСОБА_6 покарання не пов'язане з арештом або позбавленням волі. Вирок в частині задоволення цивільного позову скасувати та направити на новий розгляд до Корабельного районного суду м. Миколаєва.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання: за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - у виді трьох місяців арешту; за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді чотирьох місяців арешту;
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 покарання у виді чотирьох місяців арешту.
На підставі ст. 71 КК України частково до вказаного покарання приєднано ОСОБА_6 невідбуту частину покарання у виді 5-ти днів арешту, з невідбутих 1 місяця та 5 днів за вироком Миколаївського апеляційного суду від 10.02.2022 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 4-х (чотирьох) місяців 5-ти (п'яти) днів арешту.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 , який наразі відбуває покарання у виді арешту, рахувати з дня постановлення даного вироку, тобто з 21.03.2023 року. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Приватного підприємства "Таврія-Алюс" у відшкодування матеріальної шкоди 2573 (дві тисячі п'ятсот сімдесят три) гривні 65 коп.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник вважає вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_6 та задоволення цивільного позову, необґрунтованим та незаконним. Вказує, що призначене ОСОБА_6 покарання є занадто суворим, так як він є особою з обмеженими можливостями, особою похилого віку, який має поганий стан здоров'я, а тому вважає, що можливо призначити покарання не пов'язане з утриманням у відповідних установах.
Щодо задоволення цивільного позову, хоча ОСОБА_6 і визнав його, але, на думку захисника, цивільний позов не відповідає вимогам п.3-10 ч.3 ст.175 ЦПК України.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом встановлено та визнано доведеним, що 10.01.2022 о 13:40, 11.01.2022 о 21:40, 12.01.2022 о 19:10, 14.01.2022 о 11:00, 15.01.2022 о 14:45, 18.01.2022 о 16:30, 30.01.2022 о 14:00, ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні супермаркету «Таврія - В», розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Глінки, 3/2, керуючись раптово виниклим корисливим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, діючи повторно, шляхом вільного доступу, викрав майно належне ПП «Таврія Плюс», а саме продукти харчування, в подальшому ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, 01.02.2022 о 13:15, ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні супермаркету «Таврія - В», котрий розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Глінки, 3/2, кернуючись раптово виниклим корисливим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, діючи повторно, шляхом вільного доступу, викрав майно належне ПП «Таврія Плюс», але з викраденим майном ОСОБА_6 був затриманий за межами кас супермаркету «Таврія - В» співробітниками охорони зазначеного магазину з причин, які не залежали від його волі. Матеріальна шкода, завдана ПП "Таврія Плюс", складає 2908, 39 грн., в ході досудового розслідування відшкодована частково, а саме в розмірі 335, 25 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, але кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі обвинуваченого.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені вказаних кримінальних правопорушеннях.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_6 , за ч.2 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України є правильною і апелянтом не оспорюється. А тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України, вирок в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника, щодо невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого внаслідок суворості, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру . Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Вказуючи в апеляційній скарзі на те, що суд призначив явно несправедливе покарання та висуваючи вимогу про зміну призначеного покарання, захисник не наводить жодних мотивів про існування істотної диспропорції, неадекватності між визначеним судом розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке просить призначити.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції у відповідності до ст. 65, 66, 67 КК України з урахуванням, особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за умисні злочини, в тому числі корисливі, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, є особою з ІІІ-ю групою інвалідності, без постійного місця проживання, приймає до уваги вік обвинуваченого (72 роки), поганий стан здоров'я, врахував ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є нетяжкими, обставинами, що пом'якшують покарання суд вважав щире каяття ОСОБА_6 у вчиненому, що дані кримінальні правопорушення були пов'язані зі збігом вкрай тяжких життєвих обставин та матеріальних умов, прийняв до уваги об'єкт посягання і його невелику вартість, врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання та обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 міри покарання у виді арешту, належним чином вмотивувавши таке рішення у вироку.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, апеляційний суд не вбачає.
Крім того, суд першої інстанції вірно прийняв до відома те, що обвинувачений раніше понад 9 разів судимий, з 2019 року не має постійного місця проживання, живе на вулиці, через важке матеріальне становище, не маючи заходів до існування, здійснив ряд крадіжок взимку 2022 року.
Судом у відповідності до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання додержано вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, за принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зазначені обставини свідчать про високий рівень ризику вчинення ОСОБА_6 нових кримінальних правопорушень та його стійку антисоціальну поведінку, а тому його виправлення без відбування покарання є неможливим.
Інших обставин, пом'якшуючих покарання або позитивно характеризуючих особу обвинуваченого, які б не були предметом розгляду та аналізу суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання ґрунтується на положеннях ст. ст. 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість, апеляційний суд не вбачає.
Крім того, в апеляційній скарзі захисник, висловлює думку, що цивільний позов представника потерпілого ПП "Таврія-Плюс" про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 2573 грн. 65 коп, не відповідає вимогам п.3-10 ч.3 ст.175 ЦПК України, натомість не пояснює в чому саме цивільний позов не відповідає вищенаведеним нормам ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог представника потерпілого ПП "Таврія-Плюс" про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 2573 грн. 65 коп., та які визнані обвинуваченим в повному обсязі, суд першої інстанції врахував, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження вина ОСОБА_6 у викраденні майна потерпілого, та розмір завданих його діями збитків, а тому, відповідно до вимог ст. 128-129 КПК України, ст. ст.22, 1166 ЦК України, позовні вимоги ПП "Таврія-Плюс" підлягали задоволенню в повному обсязі.
З огляду на наведене, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для зміни або скасування вироку, апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, оскаржуваний вирок суду, без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2023 року, стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: