Справа № 444/3205/20 .Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В
Провадження № 22-з/811/97/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
30 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови у цивільній справі за апеляційними скаргами представника П'ятої львівської державної нотаріальної контори - Зубашевського Назарія Петровича і ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - державний нотаріус П'ятої львівської державної нотаріальної контори Каменцева Марія Олегівна, приватний нотаріус Волинська Людмила Василівна, про визнання заповіту недійсним, -
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2022 року позов задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений 04 травня 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Людмилою Василівною 04 травня 2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду оскаржили представник П'ятої львівської державної нотаріальної контори - Зубашевський Назарій Петрович та ОСОБА_3 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційні скарги представника П'ятої львівської державної нотаріальної контори - Зубашевського Назарія Петровича та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2022 року залишено без змін.
10 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась із завою про ухвалення додаткової постанови, в якій просить стягнути з П'ятої львівської державної нотаріальної контори та ОСОБА_3 по 6500 понесені витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог заяви покликається на те, що Львівським апеляційним судом при ухваленні постанови від 10 квітня 2023 року не було вирішено питання щодо розподіл витрат в частині витрат на правову допомогу.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення - 30 червня 2023 року.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що заяву про ухвалення додаткового рішення належить задовольнити частково з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:
1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);
2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);
3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);
4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано копію договору про надання правничої допомоги № 12/10 від 12 жовтня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , акт № 2-12/10 від 07 квітня 2023 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера №2-12/10 від 07 квітня 2023 року.
Згідно вищезгаданого акту № 2-12/10 від 07 квітня 2023 року адвокатом Бельдій Н.В. в суді апеляційної інстанції надано ОСОБА_1 такі юридичні послуги:
-Складання відзиву на апеляційні скарги - 3 000 грн.;
-Участь адвоката у суді апеляційної інстанції 4 000 грн.;
-Участь у двох судових засіданнях 6 000 грн.
Загальний розмір наданих послуг в суді апеляційної інстанції становить 13 000 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що виходячи із критеріїв реальності, розумності, пропорційності наявні підстави для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати у зв'язку із отриманням професійної правничої допомоги, у розмірі 13 000 грн., про який просить заявник є завищеним та неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з П'ятої львівської державної нотаріальної контори є необґрунтованими, оскільки з П'ята львівська державна нотаріальної контора не була стороною у справі.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 270 ЦПК України, колегія суддів,-
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 30 червня 2023 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.