Справа № 420/6136/23
29 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у поряду письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо відмови надати запитувану інформацію на запит від 08.03.2023 року, яка викладена у листі від 15.03.2023 року;
зобов'язати Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області надити ОСОБА_1 повну відповідь на запит від 08.03.2023 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI, із змінами і доповненнями, про перелік рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільської міської раді (Подільської громаді);
стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, (код ЄДРПОУ 04056960, юридична адреса: 66300, Одеська обл., м. Подільськ, пр. Шевченка, 2) судові витрати та за подання правничої допомоги у розмірі 2000 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 08.03.2023 року звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, проте відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації.
Позивач вказує, що оскільки згідно з даними ЄДРПОУ Подільська міська рада за організаційно-правовою формою органом місцевого самоврядування, яка утворює виконавчі органи, то вони, а саме Виконавчий комітет Подільської міської ради, являється бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, використовує кошти боржника, утримує та розпоряджається майном, а тому володіє усією інформацією про нього. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громад формувань Виконавчий комітет Подільської міської ради, Подільського району Одеської області має код ЄДРПОУ 04056960, юридична адреса: 66300, Одеська обл., місто Подільськ, проспект Шевченка, 2, керівником являється ОСОБА_2 , який одночасно являється головою Подільської міської ради.
Позивач наполягає на тому, що вказану в запиті публічну інформацію повинен надати особисто Виконком Подільської міської ради Подільського району Одеської області, як розпорядник цієї публічної інформації і вони не повинні порушувати вимоги ч. 2 ст. 22 Закону. Як розпорядник інформації, відповідач відмовив у наданні публічної інформації, якою володіє. Фактично, на переконання позивача, відповідач скриває вказану інформацію безпідставно.
Ухвалою суду від 05.04.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Копія ухвали суду від 05.04.2023 року направлена на електронну адресу відповідача gor@podilsk.odessa.gov.ua, та отримано відповідачем 21.07.2022 року про що свідчить повідомлення про прочитання.
У встановлений в ухвалі від 05.04.2023 року строк відповідач відзив на адміністративний позов та витребувані документи не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Виконавчого комітету Подільської міської ради Одеської області з запитом на інформацію, в якому просив надати відомості - перелік рухомого та нерухомого майна, яка належить Подільській міській раді (Подільській громаді).
Листом від 15.03.23 №36/41інфз, відповідачем повідомлено позивача про те, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом. Важливою ознакою публічної інформації є її попередня фіксація на матеріальному носії Закон регулює відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати інформацію. З огляду на зазначене вище, на підставі пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» повідомлено про відмову у задоволенні запиту.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення Держатомрегулювання може бути оскаржено до вищого органу або суду
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно ст. 19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі.
Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
При цьому, запит на інформацію має за мету забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених ЗУ «Про доступ до публічної інформації», та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно ст. 23 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 15.03.2023 року №36/41 інф/з, Виконавчим комітетом Подільської міської ради Подільського району Одеської області надано відповідь на запит ОСОБА_1 щодо надання відомостей - переліку рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільській міській раді (Подільській громаді) та повідомлено, що відповідно до положень ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Важливою ознакою публічної інформації є її попередня фіксація на матеріальному носії. Закон регулює відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати інформацію, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» відмовлено у задоволенні запиту (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно ст. 64 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Відповідно до ст. 29 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно ст. 41 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.
Таким чином, Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області в розумінні приписів ЗУ «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником запитуваної позивачем, ОСОБА_1 , інформації, а тому відмова, викладена у листі від 15.03.2023 року у наданні такої інформації є протиправною.
В той же час, приписами ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Позивач просить суд зобов'язати Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 повну відповідь на запит від 08.03.2023 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13 січня 2011 року № 2939-VI, із змінами і доповненнями, про перелік рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільській міській раді (Подільській громаді).
З огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розгляду по суті Виконавчим комітетом Подільської міської ради Подільського району Одеської області запиту ОСОБА_1 від 08.03.2023 року, а розгляд запиту передбачає з'ясування обставин зокрема щодо дотримання приписів ЗУ «Про доступ до публічної інформації», суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області розглянути запит ОСОБА_1 від 08.03.2023 року згідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає частковому задоволенню.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. позивач надав договір про надання професійної правничої допомоги від 25.09.2021 року, опис юридичних послуг; акт виконаних робіт від 20.03.2023.
Згідно акту виконаних робіт, адвокат надав, а замовник прийняв наступні послуги:
надання консультації замовнику, роз'яснення - 07.03.2023 року - 1 година;
надав роз'яснення по відповіді Виконавчого комітету Подільської міської ради від 15.03.23 - 15.03.2023 року - 30 хвилин;
зібрав докази, склав позов до Одеського окружного адміністративного суду - 16.03.2023 року - 2 години - 2000 грн.;
склав акт виконаних робіт і заяву про відшкодування судових витрат - 16.03.2023 р. - 1 година;
складання відповіді на відзив, надання консультацій впродовж судового розгляду позову - 30 хв.
Всього надано та планується надати послуг на суму 2000,00 грн.
В акті вказано, що відповідно до п. 4.3 договору сторони домовились, що оплата правової допомоги буде здійснена по завершенню справи в суді.
Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи, те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також те, що заяви подавались та підписувались безпосередньо позивачем ОСОБА_1 , суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 1000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Тому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Подільської міської ради на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо відмови надати запитувану інформацію на запит від 08.03.2023 року, яка викладена у листі від 15.03.2023 року.
Зобов'язати Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області розглянути запит ОСОБА_1 від 08.03.2023 року відповідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, (код ЄДРПОУ 04056960, юридична адреса: 66300, Одеська обл., м. Подільськ, пр. Шевченка, 2) судові витрати та за подання правничої допомоги у розмірі 1000 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04056960, адреса: пр.-т Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300)
Суддя П.П. Марин