30 червня 2023 р. № 400/1820/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради, вул. Пушкінська, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, а отже, має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон №3551). Водночас, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020, відповідач протиправно виплатив грошову допомогу у неповному розмірі, який склав 3906,00 грн.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.
Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 3551 отримує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня.Вказане підтверджується копією відповідного посвідчення.
У 2021 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3906,00 грн. Не погодившись із розміром такої допомоги, позивач звернувся із заявою до відповідача про здійснення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідь на яку відповідач повідомив позивача про те, що розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 р. №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі Постанова № 325). Разова грошова допомога до 5 травня нарахована та виплачена в повному обсязі відповідно до чинного законодавства .
Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Оскільки дана адміністративна справа є типовою до зразкової справи № 440/2722/20, суд розглядає її з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.01.2021 р. за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон № 3551.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені ст. 13 вказаного Закону.
01.01.1999 р. набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 13 Закону № 3551 доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 107) текст вказаної вище частини статті 13 Закону № 3551 викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону № 107.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 3551 фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Статтею 17-1 Закону № 3551 визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Законом України від 28.12.2014 р. № 79 "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015 р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення зазначеним п. 26 законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст. 8 Конституції України.
При цьому, у п.2.2 мотивувальної частини вказаного рішення зазначено, що Бюджетний кодекс України не може вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 відновлено дію ч. 5 ст. 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 367, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові № 325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи здійснюється у розмірі 3906 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 5 ст. 13 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551 і Постанова № 325.
Виходячи з визначених у ч. 4 статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, слід застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551, який має вищу юридичну силу.
Разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися особам, вказаним у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, у розмірі, встановленому цими статтями у редакції Закону № 367.
Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України від 12.12.2020 р. № 1082 "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року 1769 гривень.
Згідно з ч. 4 ст. 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Закон № 1058 є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Отже, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 Закону № 1058.
Вказана позиція повністю узгоджується зі змістом рішення Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі № 440/2722/20, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 р., яка враховується судом при вирішенні даної справи.
Враховуючи викладене вище, виплата позивачу в 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 3906,00 грн з урахуванням приписів Постанови № 325, а не ст. 13 Закону № 3551, є неправомірною та свідчить про порушення його
прав.
Однак, відмова Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради в проведенні перерахунку разової грошової допомоги порушує гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності, що є підставою для задоволення позову.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради (вул. Пушкінська, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 код ЄДРПОУ 03190811) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради ( код ЄДРПОУ 03190811 ) провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) перерахунок та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Мельник