про залишення позовної заяви без руху
29 червня 2023 року Київ № 320/21018/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 28.04.2023 № IV-009/2023,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 28.04.2023 № IV-009/2023 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 (індивідуальний акт).
Суддя, дослідивши позовну заяву в межах ч. 1 ст. 171 КАСУ, на предмет дотримання ст.ст.160, 161 КАСУ, приходить до висновку про необхідність залишення її без руху з наданням заявникові десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання позову у новій редакції із посиланням у ньому: місця знаходження оригіналів документів, копії яких долучені до позовної заяви; подання всіх документів, доданих до позовної заяви в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, згідно ч. 5 ст. 94 КАСУ, п. 5. 26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020); заяви про поновлення пропущеного строку із обґрунтуванням причин пропуску, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Як вбачається з ч. 4 ст. 94 КАС України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Так, суд зазначає, що подані позивачем документи, що додаються до позовної заяви належним чином не засвідчені, згідно ч. 5 ст. 94 КАСУ, п. 5. 26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020).
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати належним чином засвідчені документи, які додаються до позовної заяви.
В той же час, пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 7 ст. 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття
З огляду на наведені вище положення процесуального закону, таку позовну заяву може бути подано в межах місячного строку звернення до адміністративного суду.
Як убачається зі змісту спірного рішення, таке прийнято Вищою кваліфікаційно - дисциплінарною комісією адвокатури 28.04.2023, а відтак строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, з урахуванням правил обчислення процесуального строку, встановлених статтею 120 КАС України, закінчився 28.05.2023 включно.
Позовна ж заява, подана до КОАС 19.06.2023, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до адміністративного суду.
У позовній заяві позивач вказує на те, що пропустив зазначений вище строк з поважних, на його думку причин, оскільки подав позов упродовж визначеного процесуальним законом місячного строку, обрахованого з дати отримання вищезазначеного рішення №IV - 009/2023, а саме 24.05.2023 й, ураховуючи наведені обставини, просить поновити строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Надаючи оцінку аргументам, які висловлені позивачем на підтримку вимог про поновлення пропущеного строку звернення до суду, КОАС виходить з наступного:
законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду, насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Водночас, процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95).
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Таким чином, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Суд враховує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Основного Закону).
Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
З'ясовуючи питання дотримання строку звернення до адміністративного суду, необхідно, в контексті обставин кожної конкретної справи, звертати увагу на усі доводи особи-заявника; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
У даному ж випадку, з матеріалів позовної заяви вбачається, що про спірне рішення відповідача ОСОБА_1 дізнався 24.05.2023, отримавши його копію на електронну пошту. Вказав, що отримати та дізнатись про зміст та суть відповідного рішення ВКДКА в інший спосіб він не міг.
Проте, в матеріалах поданої позовної заяви міститься повідомлення Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 13.04.2023 №542, відповідно до якого ОСОБА_1 було поставлено до відома про засідання ВКДКА на 28.04.2023 о 09:00, вказано що засідання проводиться дистанційно - в режимі відеоконференції. Також його було повідомлено, про можливість ознайомлення з інформацією на сайті ВКДКА за посиланням: https://vkdka.org. Роз'яснено, що розгляд скарг на рішення КДКА регіону про порушення дисциплінарної справи, про відмову в порушенні дисциплінарної справи, скарг на дії чи бездіяльність КДКА регіону, клопотання адвоката про вжиття заходів забезпечення розгляду скарги у ВКДКА, відбувається на засіданні ВКДКА без участі сторін.
Тобто, позивач був належним чином обізнаний про час та місце розгляду скарги відносно нього. Разом з тим, його було повідомлено, про можливість ознайомлення з інформацією на сайті ВКДКА з відповідним посиланням.
Натомість, позивач не навів жодних мотивів, які б свідчили про відсутність у останнього практичної можливості на звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою у межах встановленого КАС України строку, а також того, що ОСОБА_1 вчинялись дії, спрямовані на те аби дізнатись про результати розгляду скарги.
За таких обставин, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З приводу клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_2 , то суд вважає його передчасним, оскільки провадження по справі не відкрито, а тому клопотання про залучення на цій стадії до участі у справі у якості третьої особи слід залишити без розгляду.
Також, частинами першою, другою статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України і подана поза межами строку, встановленого статтею 122 цього ж Кодексу, вона підлягає залишенню без руху з наданням десятиденного, з дня вручення копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя -
позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 28.04.2023 № IV-009/2023, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.