про залишення позовної заяви без руху
29 червня 2023 року Київ № 320/21165/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву адвоката Ковальчук Наталії Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного військово - медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
адвокат Ковальчук Н.В. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 до Головного військово - медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати її довірителю додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття нею безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії перебуваючи в Дніпропетровській області, м. Першотравенськ, Донецькій області, м. Покровськ, Харківській області, м. Лозова за період з 23.11.2022 по 02.03.2023 в розрахунку до 100 000 на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених виплат та зобов'язання відповідача нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену п. 1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття нею безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії перебуваючи в Дніпропетровській області, м. Першотравенськ, Донецькій області, м. Покровськ, Харківській області, м. Лозова за період з 23.11.2022 по 02.03.2023 в розрахунку до 100 000 на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених виплат, подання квитанції про сплату судового збору у розмірі 2147, 20 грн. та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважності причин його пропуску та представленням відповідних доказів.
Дослідивши позовну заяву в межах ч. 1 ст. 171 КАСУ на предмет дотримання ст.ст. 160, 161, 123 КАСУ, суд приходить до висновку про необхідність залишення її без руху та надання заявнику десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання позову у новій редакції із зазначенням у ньому: інформації про залучення позивача на службу в підрозділах відповідача та графіків несення служби під час спірного періоду; конкретизації бездіяльності відповідача, якою було порушено права, свободи та інтереси заявника та у зв'язку з чим були заявлені до нього позовні вимоги із розкриттям змісту порушених прав; обставин проходження позивачем служби в відділенні анестезіології реанімації та інтенсивної терапії Головного військово - медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України; підтвердження залучення до складу і сил і засобів оперативно - стратегічного угрупування війська " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_2 ) з наданням доказів, які їх підтверджують, зокрема, наказів про зарахування на службу, переведення тощо; розрахунку суми виплат, на які претендує заявник із визначенням всіх складових розрахунку; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску; оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 147,20 грн. за дві вимоги немайнового характеру.
Суд також вказує на таке: за визначенням термінів та понять спір, - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок різного розуміння ними взаємних прав та обов'язків, що перешкоджає їх реалізації, та в якому кожен із учасників захищає свої права. Сторони можуть і не «сперечатися» буквально, але своєю бездіяльністю або неналежним виконанням юридичних обов'язків порушувати права іншої сторони і таким чином викликати протиріччя. Відтак за змістом, тобто за характером прав та обов'язків, якими наділені учасники правовідносин, існують сімейні, земельні, житлові, цивільні, господарські, адміністративні, корпоративні та трудові спори.
Період, - це проміжок часу, протягом якого повторюється якийсь циклічний процес. Проміжком називається час, що минув між двома моментами або межами. Він використовується для позначення інтервалу часу, необхідного для його завершення або переходу на черговий цикл, або посилання на те, як довго щось може зайняти. Отже, спірний період,- це проміжок часу, який повинен закінчитися, щоб законний ефект набув сили, тобто для того, щоб закон почав діяти або закінчився. Відсутність у позовних вимогах початкової та кінцевої дати спірного періоду свідчить про нечіткість їх змісту, що є обґрунтованою підставою для залишення позову без руху як такого, що має суттєві недоліки.
Поміж іншого, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, суд зважає на таке:
відповідно до положень ч.1 ст. 122 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Інститут строків адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Позивач просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату їй щомісячної додаткової винагороди з 23.11.2022, однак з даним позовом звернулася 20.06.2023, тобто із порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
З приводу покликань заявника, що положення статті 233 КЗпП в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці та не мають обмеження будь - яким строком, то суд зазначає наступне:
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (Закону України "Про оплату праці"). Трудові спори - це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником і роботодавцем з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.
В даному випадку, позивач проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 , під час якої отримувала грошове забезпечення, не погоджуючись із розміром якого вимушена звертатися до суду з відповідним позовом.
Згідно до Закону України від 25.03.92 р. № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань.
За приписами ст.2 вищезазначеного Закону України, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Стаття 3 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Виходячи з наведеного, на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.
Посилаючись на введення в державі карантинних обмежень у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивач не надала жодного доказу на підтвердження обставин, пов'язаних із такими подіями, які мали місце саме у відношенні безпосередньо до неї та, що ці обставили безпосередньо для неї стали перешкодою для своєчасного звернення до суду.
При цьому, суд звертає увагу, що 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-IX від 18.06.2020, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України. Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №31-IX від 18.06.2020 встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №731-IX від 18.06.2020, яка є чинною на момент звернення позивача до суду з даним позовом, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України поновлюється не автоматично, а лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) такі причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов. Тобто, виходячи з наведених законодавчих приписів з 07.08.2020 сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Подана позивачем позовна заява, не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду та взаємозв'язку таких причин із обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, а доводи позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права позивача на звернення до суду визначеним строком.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.
Судом також встановлено, що позивачем не було подано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин його пропуску та наданням відповідних доказів.
З огляду на що, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАСУ до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір"(далі - ЗУ №3674-VI).
За подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру 1-го прожиткового мінімуму для працездатних осіб,- (ч.3ст.4 ЗУ №3674-VI).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений з 1 січня 2023 року, становить 2684,00 гривень.
Відповідно до положень абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЗУ №3674-VI, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У прохальній частині позовної заяви заявлено дві вимоги немайнового характеру, отже, ОСОБА_1 необхідно оплатити судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 2147, 20 грн.
Частиною 1 ст. 169 КАСУ передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного КАСУ.
З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені неналежним чином, чого вимагає Кодекс адміністративного судочинства України, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
позовну заяву адвоката Ковальчук Наталії Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного військово - медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.