ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" червня 2023 р. справа № 300/3238/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) 22.05.2023 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати дії відповідача щодо обмеження основного розміру пенсії позивачу десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_2 з 01.03.2021 виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є пенсіонером, отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видав позивачу довідку № 9/1/238 від 23.12.2020 про розмір грошового забезпечення, станом на березень 2019 року згідно із постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704). На виконання рішення суду від 12.11.2020 у справі № 300/2242/20 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі вказаної довідки, в процесі якого обмежив розмір пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 08.06.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.06.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.06.2023 за № 0900-0904-7/28836 на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача вважає, що дії пенсійного органу відповідають вимогам статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VI від 08.07.2011, статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” № 2262 від 09.04.1992. Також відповідач вказав на те, що спірні правовідносини вже були предметом оцінки Верховного Суду (постанова від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, постанова від 27.01.2021). Також відповідач звернув увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Просить в задоволенні позову відмовити.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 проходив службу в Збройних силах України. Позивачу виплачується пенсія по інвалідності згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII, що підтверджується копіями долучених до відзиву на позов матеріалів за пенсійною справою № ХД16501 (Міноборони).
На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснило з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, на підставі відомостей довідки Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.03.2018 № ХД16501/.
Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, з огляду на рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, видало позивачу довідку № 9/1/238 від 23.12.2020 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на березень 2019 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 за прирівняною посадою поліцейського до тієї, яку він займав на день звільнення.
12.11.2020 Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення в справі № 300/2242/20, яким визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови проведення з 01.04.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки за № 9/1/238 від 23.12.2020, наданої Івано-Франківським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 року та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до вказаної довідки, починаючи з 01.04.2019 з урахуванням раніше виплачених сум.
08.02.2021 відповідач виконав вказане судове рішення.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі № 300/2242/20 ГУ ПФ України в області здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки від 23.12.2020 за № 9/1/238, що підтверджується розрахунком від 08.02.2021. Внаслідок перерахунку підсумок пенсії (з надбавками) склав 25271,50 грн., проте розмір пенсії обмежено “максимальним розміром” - 17690,00 грн.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то суд зазначає таке.
Як встановлено судом, відповідач здійснив позивачу перерахунок пенсії по інвалідності, на виконання постанови суду від 12.11.2020 у справі № 300/2242/20, з 01.03.2021 згідно розрахунку від 08.02.2021.
Цей позов подано до суду 06.05.2023. Позивач ставить позовні вимоги за період з 12.04.2023. Отже, позивачем не пропущений, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, строк звернення до суду з цим позовом.
Щодо позову по суті позовних вимог:
Так, законами України, якими затверджено державний бюджет України на 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 і 2023 роки встановлено наступні розміри прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність: з 01.04.2019 - 1638,00 гривень, з 01.07.2020 - 1712,00 гривень, з 01.12.2020 - 1769,00 гривень, з 01.07.2021 - 1854,00 гривень, з 01.12.2021 - 1934,00 гривень, з 01.01.2023 - 2093,00 гривень.
Отже, обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (“максимальний розмір” пенсії), розрахунково складає: з 01.04.2019 - 16380,00 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690,00 грн., з 01.07.2020 - 18540,00 грн., з 01.12.2021 - 19340,00 грн., з 01.07.2022 - 20270,00 грн., з 01.12.2022 - 20930,00 грн. з 01.01.2023 - 2093,00 грн.
З огляду на зміст протоколів про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 0901001192- міноборони від 01.03.2018, від 01.04.2021, від 01.03.2022, від, від 01.03.2021, розрахунку на доплату пенсії згідно рішення суду, перевищення розміру пенсії позивача (з усіма надбавками та доплатами) “максимального розміру” відбулося після перерахунку пенсії за період, починаючи з 01.03.2021, на виконання судового рішення у справі № 300/2242/20. В подальшому відповідач застосовував обмеження пенсії відповідача при її перерахунку з 01.03.2022 та з 01.03.2023 з огляду на її індексацію відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, та від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згодом, відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”.
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом № 1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 23.12.2020 у справі № 343/870/17, від 21.12.2021 № 120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі № 569/2950/17.
Що стосується доводів пенсійного органу про те, що останній правомірно здійснює виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону № 3668-VI, яка є чинною і неконституційною не визнавалася, то суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом № 3668-VI, внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 за № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20.
Водночас, за обставин цієї справи, судом не встановлено відповідних змін у законодавстві з моменту набрання законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі № 300/2822/22, в частині прийняття органом законодавчої влади нових законодавчих приписів щодо встановлення обмеження максимального розміру пенсій для осіб, які отримують пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 3668-VI.
Натомість рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
З врахуванням висновків вказаного рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України не вносилися зміни в Закон № 2262-ХІІ в частині обмеження розміру пенсій, які призначені відповідно до вказаного Закону.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Стосовно наявності у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” положення про підвищення пенсій з 01.03.2022 та з 01.03.2023 «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних відносинах наведені положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 суперечить приписам Закону № 2262-XII (з урахуванням вказаних вище рішень Конституційного Суду України), які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
Суд дійшов висновку, що ці дії територіального органу ПФУ щодо обмеження розміру проіндексованої з 01.03.2022 та з 01.03.2023 пенсії до так званого «максимального розміру» є протиправними, виходячи із наведених вище мотивів (відсутність правових підстав для обмеження розміру пенсії за віком на підставі Закону № 2232 «максимальним розміром»).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі статей 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення суд обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії по інвалідності з 12.04.2023 (як просить позивач в позовній заяві), без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, враховуючи при цьому раніше виплачені за період суми пенсії.
Підсумовуючи свої попередні висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторонами не понесено судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії по інвалідності з 12.04.2023, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.