28 червня 2023 року Справа № 280/2571/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 18 Регіональна військово-лікарська комісія про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 18 Регіональна військово-лікарська комісія (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військово-лікарської комісії Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо недотримання процедури прийняття постанови, яка оформлена довідкою Військово-лікарської комісії від 30.11.2022 №12314;
визнати протиправною та скасувати постанову, яка оформлена довідкою Військово-лікарської комісії від 30.11.2022 №12314 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
зобов'язати Військову-лікарську комісію Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути військово-медичні документи та здійснити обстеження та медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності/непридатності до військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.07.2022 військово-лікарською комісією при Запорізькому районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки проведено медичний огляд позивача на підставі ст.56 графи ІІ Розкладу хвороб графи ТДВ Б визнано тимчасово непридатним до військової служби з переоглядом через два місяці 26.09.2022. 30.09.2022 було проведено повторний медичний огляд, на підставі ст.56 графи ІІ Розкладу хвороб графи ТДВ Б та визнано тимчасово непридатним до військової служби з переоглядом через 2 місяці. 30.11.2022 проведено повторний огляд, згідно з постановою штатної ВЛК оформленої у вигляді довідки військово-лікарської комісії №12314 на підставі ст.53-в графи ІІ Розкладу хвороб позивач був визнаний придатним до військової служби. Позивачем подано заяву про перегляд постанови штатної ВЛК до 18 Регіональної військово-лікарської комісії. 14.01.2023 на адресу представника позивача надіслано відповідь на заяву від 15.01.2023, в якій зазначено, що висновок ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності вірний і перегляду не підлягає. При цьому позивач зазначає, що ВЛК не встановила реальний стан здоров'я позивача. Вказує, що ВЛК при Запорізькому РТЦК та СП визначаючи придатність до військової служби не індивідуалізувала таку придатність відповідно до можливості чи неможливості несення військової служби. Також, зазначає, що при проходженні ВЛК позивача не було обстежено належним чином та лікарями тих спеціальностей, які закріплені в положенні про ВЛК. Позивач вважає, що вказану постанову було прийнято з порушенням порядку проведення війьково-лікарської комісії. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 01.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що твердження позивача про те, що комісія не індивідуалізувала придатність до несення військової служби є безпідставним, оскільки це спростовується Карткою обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного. Відповідно до кожного обстеження, кожного військовозобов'язаного, кожен лікар, який є членом ВЛК зазначає свій висновок та підписує його і скріплює печаткою. Крім того, зазначено що відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача ЗСУ №2 від 22.02.2022 «Про призов резервістів на військову службу», а саме абз.2 п.3 ч.1, наказано керівникам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки провести призов резервістів на військову службу з обов'язковим медичним оглядом за спрощеною процедурою. Вказує, що неодноразовий огляд позивача, вивчення медичних документів вище стоячою ВЛК та зроблений нею висновок, повністю підтверджує правильність прийнятого рішення ВЛК. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа у наданих до суду письмових поясненнях зазначає, що керуючись п.3.10 глави 3 розділу ІІ Положення №402, ВЛК Запорізького РТЦК та СП двічі визнавала позивача тимчасово непридатним до військової служби з переоглядом через два місяці, що підтверджується довідками ВЛК від 26.07.2022 №МВ/290 та від 30.09.2022 №ВО/5579. Втретє, після проведеного медичного огляду ВЛК Запорізького РТЦК та СП на підставі ст.53В графи ІІ Розкладу хвороб визнала позивача придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 30.11.2022 №12314. Також зазначено, що позивачем не надано належних та достовірних доказів неналежного, з його слів, медичного обстеження його військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доводи позивача про те, що ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 не було враховано всіх наявних у нього захворювань та не вказано статті на підставі яких мав визначатись ступінь придатності позивача ґрунтуються лише на даних про діагноз зазначений у виписних епікризах за 2012, 2015, 2017 роки (додані позивачем до позовної заяви). Разом з тим, відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
Військово-лікарською комісією Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснювалось обстеження та медичний огляд ОСОБА_1 , з метою визначення придатності до військової служби під час загальної мобілізації у воєнний час.
За результатами медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби, про що видано постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 30.11.2022 №12314.
Зі змісту вказаної довідки слідує, що позивач визнаний придатним до військової служби на підставі ст.53В графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ Б.
Позивачем подано заяву про перегляд постанови штатної ВЛК до 18 Регіональної військово-лікарської комісії.
14.01.2023 на адресу представника позивача надійшла відповідь на заяву від 15.01.2023, в якій зазначено, що з урахуванням попередніх двох висновків ВЛК про тимчасову непридатність до військової служби по 2 місяці, відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 №402 з урахуванням встановлення ступеню придатності на воєнний час, була вірно застосована "стаття 53-в Розкладу хвороб по графі ІІ згідно якої була визначена ступінь придатності « придатний до військової служби». Згідно наданих Вами на розгляд документів, загострень виразкової хвороби ДПК за останні 5 років не було, 4 місяці відстрочки були надані Вам для покращення здоров'я, тому висновок ВЛК Запорізького РТЦК та СП про ступінь придатності вірний і перегляду не підлягає.
Позивач вважає рішення про визнання його придатним до військової служби протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації . Надалі строк запровадження воєнного стану неодноразово продовжувався (Укази Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023) та триває до нині.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (частина п'ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
За змістом частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
В частині сьомій статті 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Частиною 3 статті 37 Закону № 2232-XII встановлено обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів стати на військовий облік після прибуття до нового місця проживання в семиденний строк та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
Відповідно до приписів частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно із пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 2.1. глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно з пунктом 1.2. глави 1 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Питання медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402, яка, зокрема, містить такі пункти:
3.1. Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
3.2. Військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення. Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, отоларинтологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.
3.8. За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:
«Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»;
«Обмежено придатний до військової служби»;
«Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)»;
«Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)»;
«Придатний до військової служби».
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
«Придатний до військової служби»;
«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;
«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".
Пунктом 20.4 глави 20 розділу II Положення №402 обумовлено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають-індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "обмежено придатний до військової служби".
За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "обмежено придатний до військової служби"; "придатний до військової служби".
У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, ІІІ, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби", за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.
При цьому, у додатку 1 до Положення №402 вказано назви хвороб/станів здоров'я і їхнє співвідношення з придатністю чи непридатністю до служби. При цьому перелік захворювань/станів здоров'я, які дають можливість бути непридатним до військової служби у мирний час, є значно ширшим, ніж у воєнний.
Щодо доводів позивача про те, що він не був оглянутий всіма необхідними лікарями, та щодо нього не було проведено обов'язкових обстежень, суд критично оцінює такі доводи з огляду на таке.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено належним чином засвідчену копію Картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 , зі змісту якої судом установлено, що позивач пройшов огляд у всіх лікарів, про що свідчать відповідні записи у Картці. Крім цього суд зауважує, що вищевказана Картка містить підпис обстежуваного, тобто позивача.
Також суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Слід зазначити, відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача ЗСУ №2 від 22.02.2022 «Про призов резервістів на військову службу», а саме абз.2 п.3 ч.1, наказано керівникам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки провести призов резервістів на військову службу з обов'язковим медичним оглядом за спрощеною процедурою.
Натомість, неодноразовий огляд позивача (що підтверджується довідками ВЛК від 26.07.2022 №МВ/2950 та від 30.09.2022 №ВО/5579), вивчення медичних документів вище стоячою ВЛК та зроблений нею висновок, на думку суду, повністю підтверджує правильність прийнятого рішення ВЛК.
Так, на відповідне звернення позивача, 18 Регіональна Військово-лікарська комісія у листі від 15.01.2023 дійшла висновку про те, що з урахуванням попередніх двох висновків ВЛК про тимчасову непридатність до військової служби по 2 місяці, відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 №402 з урахуванням встановлення ступеню придатності на воєнний час, була вірно застосована "стаття 53-в Розкладу хвороб по графі ІІ згідно якої була визначена ступінь придатності « придатний до військової служби». Згідно наданих Вами на розгляд документів, загострень виразкової хвороби ДПК за останні 5 років не було, 4 місяці відстрочки були надані Вам для покращення здоров'я, тому висновок ВЛК Запорізького РТЦК та СП про ступінь придатності вірний і перегляду не підлягає.
Стосовно доводів позивача про те, що ВЛК Запорізького РТЦК та СП не було враховано всіх наявних у нього захворювань та не вказано статті на підставі яких мав визначатись ступінь придатності, що ґрунтуються на даних про діагноз зазначений у виписних епікризах за 2012, 2015, 2017 роки, доданих позивачем до позовної заяви, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби.
Слід зазначити, що визначаючи ступінь придатності до військової служби, відповідач правильно керувався пунктом 20.4 глави 20 розділу II Положення №402, зокрема, що у воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, ІІІ, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби", за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.
Суд зазначає, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення, позивачем не доведено, а судом не установлено протиправності дій та рішень відповідача щодо не неналежного проведення медичного огляду позивача на предмет його придатності до військової служби за станом здоров'я у військовий час.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то, відповідно, на користь позивача не можуть бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Запорізького районного територіального центу комплектування та соціальної підтримки (69006, м.Запоріжжя, вул.Одеська, буд. 2, код ЄДРПОУ 09588762), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 18 Регіональна військово-лікарська комісія (65044, м.Одеса, вул.Пироговська, буд.2, код ЄДРПОУ 07825318) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова