28 червня 2023 року Справа № 280/2030/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати незаконною бездіяльність вищого командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди з 29.04.2022 по 04.06.2022 позивачу, у зв'язку з перебуванням в зоні ведення бойових дій;
зобов'язати вище командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 29.04.2022 по 04.06.2022 позивачу, у зв'язку з перебуванням в зоні ведення бойових дій, у розмірі 123 333,33 грн (сто двадцять три тисячі триста тридцять три гривні 33 коп);
визнати незаконною бездіяльність вищого командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.04.2022 та за період з 05.06.2022 по 20.03.2023 позивачу в розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць;
зобов'язати вище командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.04.2022 та за період з 05.06.2022 по 20.03.2023 позивачу в загальному розмірі 351 000,00 грн (триста п'ятдесят одна тисяча гривень).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проходить військову службу за контрактом на посаді командира взводу важких машин роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 НГУ. В період з 29.04.2022 по 04.06.2022 був безпосередньо в зоні бойових дій на Запорізькому напрямку. Зазначає, що за весь період служби з дня повномасштабного вторгнення не отримував додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць. За період свого перебування в зоні ведення бойових дій (з 29.04-04.06.2022) позивач також не отримував додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Позивач вважає бездіяльність вищого командування військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди протиправною та такою, що порушила основні права та інтереси позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 10.04.2023 позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.04.2023 визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду у даній справі. Відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 НГУ не заперечується участь позивача у бойових діях та заходах за період з 29.04.2022 по 04.06.2022 у районах ведення бойових дій, визначених відповідними наказами Головнокомандувача ЗСУ. Зазначено, що право позивача на отримання додаткової винагороди походить від його статусу військовослужбовця, що є безумовним. Зауважує, що Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200. Вказує, що на підставі бойового розпорядження командувача Національної гвардії України №27/2/1/2-284Т-Е від 24.02.2022 військовослужбовці 9 полку оперативного призначення (військова частина НОМЕР_1 ) Національної гвардії України (у тому числі позивач) убули для виконання бойових завдань до населених пунктів Запорізької області, щодо відсічі збройної агресій російської федерації. 05.03.2022 за №42022081370000043 до ЄРДР були внесені відомості, щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 та ч. 3 ст. 413 Кримінального кодексу України. З моменту внесення відомостей до ЄРДР стосовно позивача щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 та ч. 3 ст. 413 КК України, а саме з 05.03.2022, на підставі п. 8 Інструкції, не було включено до наказів командира військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо виплати додаткової винагороди, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєнного стану". У зв'язку із ухваленням обвинувального вироку суду відносно Козинського позивача, виконуючи вимоги п. 8 Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, додаткова винагорода, до набранням вироком законної сили, не виплачувалася за увесь період. У зв'язку із позбавленням військового звання «лейтенант», на підставі підпункту «в» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини частини НОМЕР_1 НГУ. Зазначає, що виплата грошового забезпечення позивачу за період з 01.02.2022 по 31.03.2023 здійснювалася у повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначає, що питання регулювання порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України не відноситься до компетенції Командувача НГУ. Зважаючи на той факт, що наказ Командувача НГУ від 29.03.2022 №89 стосувався прав військовослужбовців, порядок та умови виплати додаткової винагороди тощо, підлягає реєстрації в органах Міністерства юстиції України. Вищевказані доводи підтверджуються прийняттям у серпні 2022 року Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям НГУ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.08.2022 №504. Саме вказаним нормативно-правовим актом регулювалося вказане питання. Вказує, що у даному випадку, жодного призупинення військової служби позивача протягом всього періоду проведення досудового розслідування, а також розгляду справи у суді не відбувалося. Також вказує на те, що відповідно до резолютивної частини вироку Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27.01.2023 відносно позивача, а саме абз.2, позивача визнано винним за ч.4 ст.403 та ч.3 ст.413 КК України.
Відповідач у наданих до суду письмових запереченнях зазначив про те, що до повноважень Командувача НГУ входить визначення порядку нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям НГУ, мова йде саме про визначення порядку нарахування певних видів грошового забезпечення, а не їх встановлення чи скасування. Зазначає, що наказ Командувача НГУ №89 від 29.03.2022 не зачіпає права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або заходах забезпечення вказаних дій. Відповідно у наказі Командувача НГУ №89 від 29.03.2022 відсутні підстави, які передбачають його реєстрацію у Міністерстві юстиції України. Вказує, що командувач НГУ є начальником для всього особового складу НГУ. Накази командувача є обов'язковими для виконання для всіх військовослужбовців НГУ, до моменту його скасування. На час з 29.03.2022 по 25.01.2023 наказ КНГУ №89 від 29.03.2022 був чинний, жодне положення не було скасовано, а відтак підлягало виконанню та застосуванню всім особовим складом НГУ. Вказує, що спірні правовідносини виникли у березні 2022 року, тобто до набрання чинності Наказу МВС №504 від 18.08.2022. Щодо посилань представника позивача на те, що діяння позивача не підпадають під дію п. 8 Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України та виплата додаткової винагороди повинна була здійснюватися за весь час проходження військової служби, крім березня 2022 року, представник відповідача зазначив, що в описовій та мотивувальній частині вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2023 по справі № 336/2126/22, відсутнє будь яке посилання на ст. 403 КК України. Стаття 403 КК України містить 3 частини, тоді як резолютивною частиною вироку ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 403 КК України. З інформації, отриманої від Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (та відповідно до мотивувальної частини вироку), було встановлено, що 04.04.2022 у кримінальному провадженні №42022081370000043 від 05.03.2022 укладено угоду про визнання винуватості, позивач повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі висунутого йому обвинувачення.
У письмових поясненнях представник позивача наполягає на тому, що командувач НГУ не має повноважень щодо прийняття та затвердження таких нормативно-правових актів як Інструкція з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НГУ. Наголошує, що порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення резервістів НГУ визначаються КМУ. На думку позивача в даному випадку до спірних правовідносин не може бути застосована Інструкція з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НГУ, затверджена наказом командувача НГУ від 29.03.2022 №89. Оскільки зазначений документ не є нормативно-правовим актом у відповідності до приписів Конституції України та чинного законодавства України.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 в період з 22.06.2021 по 31.03.2023 проходив військову службу за контрактом у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.06.2021 №142 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення лейтенанта ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за контрактом із ГУ НГУ (м.Київ) та призначений наказом КНГУ від 23.06.2021 №113 о/с командиром взводу важких машин роти матеріального забезпечення, ВОС - 2610013, з 22.06.2021.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 13.01.2023 №14, ОСОБА_1 з 13.01.2023 приступив до виконання обов'язків за посадою командира взводу важких машин роти матеріального-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , (ВОС-7035003), призначеного наказом начальника Південного Одеського територіального управління НГУ від 09.01.2023 №2о/с.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.03.2022, номер кримінального провадження: 42022081370000043, 04.03.2022 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ лейтенант ОСОБА_1 ухилився від несення обов'язків військової служби шляхом обману в умовах воєнного стану.
Вироком від 27.01.2023 по справі № 336/2126/22 провадження № 1-кп/336/329/23, затверджено угоду про визнання винуватості від 04 квітня 2022 року у кримінальному провадженні №42022081370000043 від 05.03.2022, укладену між прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_1 , з іншого боку, в присутності захисника. (а.с. 53-56).
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 403 та ч. 3 ст. 413 КК України.
Призначено ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Призначено ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за ч. 3 ст. 413 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України, у рахуванням узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості покарання, звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов'язки у відповідності до ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації або командира військової частини; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації або командиром військової частини.
На період проходження військової служби нагляд за ОСОБА_1 як особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командиром військової частини за місцем проходження військової служби, а після звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_1 військового звання «лейтенант».
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 31.03.2023 №99 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення колишнього старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який здав справи і обов'язки за посадою командира взводу важких машин 2-ої автомобільної роти автотранспортного батальйону військової частини НОМЕР_1 Південного ОТО та звільненого відповідно до підпункту «в» п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби командувача НГУ від 17.03.2023 №58 о/с у запас ЗСУ, у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, 31.03.2023 та для взяття на військовий облік направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС України від 15.03.2018 № 200 та розпорядженням командувача Національної гвардії України від 10.02.2023 № Р-16 «Про грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України», виплатити:
грошову компенсацію за не використані 30 календарних діб щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 08 календарних діб щорічної основної відпустки за 2023 рік;
компенсацію за 112 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2023 роки.
У відповідь на адвокатський запит, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 03.03.2023 №3/29/12-1093 повідомила про те, що виплата додаткової винагороди передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022, однак накази командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та документи на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 не надано, оскільки зазначений військовослужбовець до наказів на виплату не вносився, документи на нього не готувалася. Також на адресу представника позивача надані копії документів, зокрема, витяг з бойового розпорядження від 16.04.2022 №32/дск, витяг з журналу бойових дій за 19.04.2022, витяг з підсумкового бойового донесення за 22.04.2022, витяг з журналу бойових дій за 29.04.2022, витяг з журналу бойових дій за 04.06.2022, довідка про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 12.04.2023 №2202 тощо.
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 НГУ про доходи від 18.05.2023, ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за період лютий 2022 року по березень 2023 року у розмірі 327008,22 грн; не нараховано додаткову винагороду за період лютий 2022 року по березень 2023 року, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями особистої картки на грошове забезпечення №1424, №814.
Позивач вважає, що має право на виплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII).
Приписами статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Закон України «Про Національну гвардію України» (надалі - Закон № 876-VII) визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження.
Статтею 1 Закону № 876-VII визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв. (Частина третя статті 6-1 Закону № 876-VII).
Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що Національна гвардія України підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та Головнокомандувачу Збройних Сил України.
Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 4 Закону № 876-VII).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 876-VII Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства (частина друга статті 21 Закону № 876-VII).
При цьому, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII).
Як вже було зазначено, приписами статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону № 876-VII грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення резервістів Національної гвардії України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених приписів чинного законодавства свідчить, що питання грошового забезпечення можуть бути врегульовані нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністра оборони України, керівників центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У цьому випадку грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України мають право врегульовувати своїми нормативно-правовими актами Кабінет Міністрів України, Міністр оборони України, Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на всій території України, який відповідними Указами Президента України наразі продовжено на строк до 18.08.2023.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (надалі Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз вказаної норми, в контексті спірних правовідносин, свідчить, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Матеріали справи свідчать, що станом на момент розгляду цієї справи позивачу не виплачена додаткова винагорода, визначена у постанові № 168 (надалі додаткова винагорода, спірна винагорода).
Так, підставою відмови у виплаті позивачеві спірної винагороди відповідач, у поданих ним до суду документах, обґрунтовує тим, що 05.03.2022 за №42022081370000043 до ЄРДР були внесені відомості, щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 та ч. 3 ст. 413 Кримінального кодексу України. З моменту внесення відомостей до ЄРДР стосовно позивача щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 та ч. 3 ст. 413 КК України, а саме з 05.03.2022, на підставі п. 8 Інструкції, не було включено до наказів командира військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо виплати додаткової винагороди, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєнного стану". У зв'язку із ухваленням обвинувального вироку суду відносно Козинського позивача, виконуючи вимоги п. 8 Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, яка затверджена наказом Командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89 (далі по тексту Наказ №89), додаткова винагорода, до набранням вироком законної сили, не виплачувалася за увесь період.
При цьому, у відзиві на позовну заяву зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 НГУ не заперечується участь позивача у бойових діях та заходах за період з 29.04.2022 по 04.06.2022 у районах ведення бойових дій, визначених відповідними наказами Головнокомандувача ЗСУ. Також зазначено, що право позивача на отримання додаткової винагороди походить від його статусу військовослужбовця, що є безумовним.
Щодо посилання відповідача на необхідність застосовувати у спірних правовідносинах Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, яка затверджена наказом Командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Разом з цим, з приписів Законів України № 2011-XII та № 876-VII грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України мають право врегульовувати своїми нормативно-правовими актами Кабінет Міністрів України, Міністр оборони України, Міністр внутрішніх справ України.
Отже, на переконання суду, Командувач Національної гвардії України не наділений повноваженнями визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою.
На обґрунтування такої позиції, суд наводить такі доводи.
Статтею 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Статтею 3 вказаного Указу Президента України передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 (далі-Положення).
Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України (далі-Мін'юст) та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 № 468. Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.
Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін'юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше правових норм.
Отже, наведений наказ командувача Національної гвардії України №89 не є нормативно-правовим актом та, відповідно не може бути застосований до спірних правовідносинах.
На користь таких висновків суду свідчать такі нормативно правові акти:
- Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 серпня 2022 року № 484, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2022 р. за № 940/38276;
- Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту під час дії воєнного стану, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 серпня 2022 року № 525, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 вересня 2022 р. за № 1141/38477, тощо.
Окремої уваги, на переконання суду заслуговує Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджені Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2022 р. за № 1037/38373 (надалі Порядок № 504), та який був скасований на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 602 від 21.09.2022.
Статтею 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції як норми прямої дії.
Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку встановленому законом.
Водночас статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Пунктом 9 наведеного Порядку № 504 було визначено, що додаткова винагорода не виплачується військовослужбовцям, які:
1) перебувають за кордоном (за час перебування) у зв'язку з:
участю в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного контингенту;
проходженням навчання (крім тих, які проходять підготовку (навчання) з організації експлуатації озброєння та військової (спеціальної) техніки);
перебуванням на навчально-тренувальних зборах або змаганнях;
2) самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, у зв'язку із чим військова служба їм призупинена в порядку, визначеному частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», - з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинення кримінального правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України);
3) усунуті від виконання службових обов'язків відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відсторонені від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, відсторонені від виконання службових повноважень у зв'язку із складенням щодо них протоколів про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, - з дня усунення від виконання службових обов'язків, відсторонення від посад, відсторонення від виконання службових повноважень до закінчення строку застосування таких заходів;
4) перебувають під домашнім арештом або тримаються під вартою у зв'язку із застосуванням до них запобіжних заходів кримінального провадження чи за вироком суду відбувають такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, - за час перебування під арештом чи під вартою;
5) проходять військову службу на посадах курсантів вищих військових навчальних закладів (крім тих, які залучаються до безпосереднього виконання службово-бойових завдань, покладених на Національну гвардію України).
Так, додаткова винагорода не виплачується військовослужбовцям, які, зокрема, самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, у зв'язку із чим військова служба їм призупинена в порядку, визначеному частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», - з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинення кримінального правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України).
Проте, з матеріалів справи установлено, що військова служба ОСОБА_1 не була призупинена.
Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.06.2021 №142 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 22.06.2021.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.03.2022, номер кримінального провадження: 42022081370000043, 04.03.2022 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ лейтенант ОСОБА_1 ухилився від несення обов'язків військової служби шляхом обману в умовах воєнного стану.
Вироком від 27.01.2023 по справі № 336/2126/22 провадження № 1-кп/336/329/23, затверджено угоду про визнання винуватості від 04 квітня 2022 року у кримінальному провадженні №42022081370000043 від 05.03.2022.
Та, 31.03.2023 відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №99 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення колишнього старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого відповідно до підпункту «в» п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби командувача НГУ від 17.03.2023 №58 о/с у запас ЗСУ, у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.
Жодних інших підстав для невиплати позивачеві спірної винагороди судом не установлено, а відповідачем не наведено.
Більше того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 НГУ не заперечується участь позивача у бойових діях та заходах за період з 29.04.2022 по 04.06.2022 у районах ведення бойових дій, визначених відповідними наказами Головнокомандувача ЗСУ.
Факт наявності кримінального провадження наведеного сторонами, на переконання суду, не має значення для вирішення питання про виплату позивачеві спірної винагороди, оскільки не було призупинення військової служби позивача протягом всього періоду проведення досудового розслідування та розгляду справи у суді. Більше того, після внесення відповідних відомостей до ЄРДР відносно позивача, його відправляли на завдання у зону ведення бойових дій, що не заперечується відповідачем.
Крім того, позивача не було притягнуто до жодного виду дисциплінарної відповідальності.
З урахуванням наведеного суд установив, що відповідач не довів правомірність невиплати позивачу додаткової винагороди.
Разом з цим суд зауважує, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Враховуючи наведене, суд зауважує, що розповсюдження дії п. 2-1 Постанови № 168 (в частині надання встановлених законом суб'єктам видання нормативно-правових актів, які регулюють порядок та умови виплати додаткова винагорода, визначеної Постановою № 168) не може впливати на право позивача отримати додаткову винагороду у порядку та на умовах, чинних на момент саме виникнення такого права.
Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» суд зазначає наступне.
Згідно з доданою до відзиву довідки ВЧ НОМЕР_1 НГУ про доходи від 18.05.2023, ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за період лютий 2022 року по березень 2023 року у розмірі 327008,22 грн; не нараховано додаткову винагороду за період лютий 2022 року по березень 2023 року, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями особистої картки на грошове забезпечення №1424, №814.
Отже, додаткова винагорода (30000 гривень) та додаткова винагорода (100000 гривень) не були нараховані позивачу.
У пункті 1 Постанови № 168 вказано, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Судом установлена відсутність таких наказів, тому захист порушеного права позивача на отримання додаткової винагороди має здійснюватися шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії видати відповідні накази.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невиданні наказів про виплату ОСОБА_1 за період з 29.04.2022 по 04.06.2022, у зв'язку з перебуванням в зоні ведення бойових дій, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видати накази про виплату ОСОБА_1 за період з 29.04.2022 по 04.06.2022, у зв'язку з перебуванням в зоні ведення бойових дій, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Та визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невиданні наказів про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.04.2022 та з 05.06.2022 по 20.03.2023, в розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видати накази про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.04.2022 та з 05.06.2022 по 20.03.2023, в розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невиданні наказів про виплату ОСОБА_1 за період з 29.04.2022 по 04.06.2022, у зв'язку з перебуванням в зоні ведення бойових дій, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України видати накази про виплату ОСОБА_1 за період з 29.04.2022 по 04.06.2022, у зв'язку з перебуванням в зоні ведення бойових дій, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невиданні наказів про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.04.2022 та з 05.06.2022 по 20.03.2023, в розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України видати накази про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.04.2022 та з 05.06.2022 по 20.03.2023, в розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова