Справа № 356/439/19 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/636/2023 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
14 червня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар: ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_10
захисника - ОСОБА_11
потерпілого - ОСОБА_12
представника потерпілого - ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12019110340000027 від 10.02.2019 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року,
Вироком Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп, Сумської області, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки;
на підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 2 роки;
на підставі ст.76 КК України на ОСОБА_10 покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
цивільний позов залишено без розгляду;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_10 , 09 лютого 2019 року, приблизно о 21 годині, перебуваючи у приміщенні кафе «Суши Піца», що розташоване за адресою Київська область, м. Березань, вул. Дородніцина, 5, в ході виниклої сварки між ним на потерпілим ОСОБА_12 , який зробив зауваження обвинуваченому з приводу його поведінки, з метою спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи в руці металевий предмет (навпіл шаблю) наніс потерпілому ОСОБА_12 удар в область лівого плеча. Після отриманого удару потерпілий повернувся обличчям до ОСОБА_10 та отримав від нього два удари в обличчя, а саме в область губ. Продовжуючи свою протиправну діяльність ОСОБА_10 здійняв праву руку для нанесення чергового удару, та ОСОБА_12 захищаючись від удару закрив обличчя лівою рукою, отримавши удар по передпліччю правої руки. Після чого ОСОБА_10 покинув приміщення кафе, завдавши потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляційній скарзі обвинувачений указав на необґрунтованість та незаконність оскаржуваного вироку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на недопустимість доказів покладених в основу вироку на доведення його вини у вчинені постановленого йому у вину кримінальному правопорушенні. Так, апелянт указав про те, що висновок експертного дослідження № 3 від 11.02.2019 є недопустимим доказом, оскільки при проведенні судово - медичного дослідження потерпілого ОСОБА_12 слідчим не було направлено експерту будь - якої медичної документації, в тому числі рентгенограми потерпілого. В той же час, як вбачається з описової частини даного експертного дослідження, експертом з власної ініціативи отримано з невстановлених джерел рентгенограми потерпілого ОСОБА_12 , які направлено на консультацію рентгенологу, та на підставі яких останнім було надано висновок про наявність перелому діафіза лівої ліктьової кістки і вказане заключення було покладено експертом в основу експертного дослідження, щодо наявності у потерпілого ОСОБА_12 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Крім того, з матеріалів справи не вбачається на підставі чого було проведене дане експертне дослідження. Так, з тексту висновку експертного дослідження вбачається, що воно було проведено на підставі направлення слідчого. Однак, в матеріалах провадження відсутній будь-який процесуальний документ слідчого про направлення потерпілого для проведення такого дослідження. Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах провадження відсутні дані про те, що потерпілим надавалась слідчому будь-яка медична документація, в тому числі рентгенівські знімки, слідчий не мав можливості їх направити експерту для експертного дослідження, що в свою чергу ставить під сумнів законність дослідження знімків експертом, оскільки не встановлено джерело їх походження. Крім того, на переконання апелянта, наявні в матеріалах кримінального провадження висновки експерта № 13/Д від 07.03.2019 щодо отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_12 та № 24/Д від 22.05.2019 щодо обставин отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_12 є також недопустимими доказами, оскільки в їх основу експертом було покладено висновок експертного дослідження № 3 від 11.02.2019, який є недопустимим доказом в розумінні положень ст.ст. 84, 86 КПК України, а відтак вказані висновки експертів є похідними від висновку експерта № 3 від 11.02.2019, та є недопустимим доказами згідно доктрини «плодів отруйного дерева». Таким чином, враховуючи те, що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень неможливо визначити будь-яким чином, аніж шляхом проведення відповідної судово - медичної експертизи, а надані прокурором висновки судово - медичних експертиз є недопустимим доказами, в даному кримінальному провадженні відсутні докази наявності тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_12 , що на переконання апелянта, виключає наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Крім того, обвинувачений указав про те, що наявний в матеріалах кримінального провадження речовий доказ - предмет ззовні схожий на кинджал є також неналежними доказом його вини, оскільки як вбачається з протоколу огляду місця події від 09.02.2019 вказаний предмет слідчим було вилучено не на місці події, тобто в приміщенні кухні кафе, а за межами даного кафе, на відстані 60 метрів від нього. При цьому, в матеріалах кримінального провадження відсутні протоколи пред'явлення свідкам для впізнання вказаного речового доказу, і останній не містить на собі відбитків пальців обвинуваченого. Також, як вбачається з показань свідків та потерпілого наданих в судовому засіданні, останні в момент нанесення тілесних ушкоджень предмет, який тримала в руках невідома особа, не розгледіли. В той час, як вбачається з протоколу огляду місця події від 09.02.2019, місцем події було не приміщення кухні кафе, а ділянка асфальтованої дороги біля кафе, та як зазначено у вказаному протоколі зі слів потерпілого саме на цій ділянці була бійка, та невідома особа, а не ОСОБА_10 заходила з предметом ззовні схожим на кинджал до кафе. Таким чином, як вбачається протоколу огляду місця події від 09.02.2019 та слів потерпілого, місцем події, та місцем де відбувалась бійка була саме асфальтована територія біля приміщення кафе «Суши Піца», а невідома особа, заходила з предметом ззовні схожим на кинджал в кафе та розмахувала ним, при цьому в матеріалах провадження відсутній протокол огляду іншого місця події, а саме кухні кафе, де зі слів потерпілого та свідків були наявні сліди крові, які також слідчим не були вилучені. Однак, як вбачається з додатку до вказаного протоколу огляду місця події, речовий доказ сфотографований в невідомому приміщенні, яке в ході даної слідчої дії не було оглянуто. Таким чином, на думку апелянта, слідчим проведено огляд одного місця події, а додатки до вказаного протоколу огляду долучені з іншого місця події, яке ним не оглядалось, а враховуючи те, що речовий доказ сфотографовано в іншому місці приміщення, яке не було предметом огляду, не можливо встановити де саме було знайдено вказаний предмет, що свідчить про недопустимість, як доказу протоколу огляду місця події так і речового доказу, оскільки вказана слідча дія була проведена з порушенням вимог КПК України. Просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його.
Заслухавши доповідь судді, пояснення:
обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, підтвердили доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, також уточнили вимоги апеляційної скарги, а саме, просили вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України;
потерпілого та його представника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просили залишити її без задоволення, а вирок - без змін;
прокурора, який також заперечував щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого;
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно вимог частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_10 в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на повно та об'єктивно досліджених у судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, а саме, показаннях потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які в судовому засіданні вказали на обвинуваченого, та підтвердили, що саме він металевим предметом наносив удари потерпілому, наздоганяв його в приміщенні закладу, коли ОСОБА_12 намагався втікати, даних висновків експертного дослідження №3 та №13/Д від 07.03.2019 року, з яких вбачається, що у ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: перелому діафаза лівої кістки, рани на нижній губі, садна на нижній губі, синців на лівому плечі та у нижній частині спини зліва, які спричинені від дії твердого предмету (предметів) або від удару об такий (такі). За своїм характером виявлене тілесне ушкодження у вигляді перелому діафаза лівої ліктьової кістки відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад три тижні. Тілесне ушкодження у вигляді рани на нижній губі відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Тілесне ушкодження у вигляді саден на нижній губі, синців на лівому плечі та у нижній третині спини зліва відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, даних протоколів слідчих експериментів, проведених із свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 з відеозаписами вказаних слідчих дій, які були досліджені судом в ході судового розгляду та відповідно до яких свідки підтвердили ті показання, які були надані ними в судовому засіданні щодо обставин вчинення ОСОБА_10 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, як вбачається з висновку експерта №24/Д від 22.05.2019 тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_12 могли утворитись за обставин, на які вказували свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_21 .
Дослідивши вказані докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про їх належність, допустимість, достовірність та визнав їх такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_10 кримінального правопорушення.
Дії ОСОБА_10 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про недопустимість доказів покладених в основу вироку на доведення його вини у вчинені постановленого йому у вину кримінального правопорушення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, доводи обвинуваченого про те, що висновок експертного дослідження № 3 від 07.03.2019 року є недопустимим доказом, оскільки при проведенні судово - медичного дослідження потерпілого ОСОБА_12 слідчим не було направлено експерту будь - якої медичної документації, в тому числі рентгенограми потерпілого та що експертом з власної ініціативи отримано з невстановлених джерел рентгенограми потерпілого ОСОБА_12 , колегія суддів вважає безпідставними.
Як вбачається з пояснень потерпілого ОСОБА_12 , наданих в суді апеляційної інстанції, він вказував, що коли слідчий направив його для проведення судово - медичної експертизи, він особисто надавав експерту свою медичну картку, оскільки вона знаходилась у нього. Також вказав, що при проходженні огляду експертом його було направлено на рентген і на консультацію до стоматолога. Після отримання рентген знімку він надав вказаний знімок експерту.
Колегія суддів вважає, що за вказаних обставин слідчим було допущено порушення процесуальної форми збирання доказів, оскільки слідчий мав би особисто отримати від потерпілого медичні документи, оглянути їх і надати експертові для проведення експертизи. Разом з тим, на думку колегії суддів, вказане порушення не призвело до істотного порушення прав та свобод людини, а також не вплинуло на достовірність отриманих висновків, оскільки висновок експерта є самостійним джерелом доказів (частина 2 статті 84 КПК), експерт є належним суб'єктом для проведення цього виду експертних досліджень і відповідає вимогам, що висуваються частинами 1, 2 статті 69 КПК та Законом України "Про судову експертизу"; експерт не здійснював за власною ініціативою збирання матеріалів для проведення експертизи, а отримав їх безпосередньо від потерпілого, який був присутнім під час дослідження. З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом висновку експертного дослідження № 3 від 07.03.2019 року.
Доводи обвинуваченого про те, що стороні захисту не відкривались у встановленому порядку будь - які медичні документи та рентгенівські знімки, які досліджувались експертом, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки як вбачається з матеріалів провадження представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_13 в ході розгляду вказаного провадження судом першої інстанції було надано обвинуваченому, його захиснику та прокурору доступ до вказаних документів, що стверджується відповідними протоколами від 13.12.2021р. Таким чином, реалізація права сторони захисту на отримання доступу до документів, які досліджував експерт під час судового розгляду кримінального провадження, не є істотним порушенням вимог КПК України, не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не ставить автоматично під сумнів допустимість висновку експерта. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 27.01.2020р. у справі №754/14281/17.
Враховуючи ту обставину, що висновок експертного дослідження № 3 від 07.03.2019 року визнано колегією суддів допустимим доказом, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недопустимими доказами висновків експерта № 13/Д від 07.03.2019 щодо отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_12 та № 24/Д від 22.05.2019 щодо обставин отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_12 , а тому доводи обвинуваченого в цій частині також є безпідставними.
Також не грунтуються на матеріалах провадження та вимогах законодавства доводи обвинуваченого про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події та протоколу огляду речового доказу. Як вбачається з вироку, вказані доводи обвинуваченого були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, яким суд надав належну оцінку та виклав мотиви, з яких визнав вказані доводи безпідставними. З зазначеними у вироку суду мотивами прийнятого рішення погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що вказані слідчі дії були проведені в присутності понятих та при їх проведенні не було допущено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Інші доводи обвинуваченого, у тому числі і щодо невідповідності обвинувального акта вимогам закону, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин даного провадження, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_10 та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 122 КПК України.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_10 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, та не оскаржується обвинуваченим у поданій ним апеляційній скарзі.
Істотних порушень кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність, які би були беззаперечними підставами для скасування вироку колегією суддів не встановлено. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, а тому вважає за необхідне залишити її без задоволення, а вирок Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4